Влітку 2015 року під Києвом трапилась одна з найбільших в країні аварій на сховищі нафтопродуктів, через яку загинули шість людей, близько 20 були поранені. Полум’я вирувало вісім днів, чорний дим підіймався на кілька кілометрів, розміри шкоди нанесеної навколишньому середовищу важко уявити.
Масштаби цієї аварії та її наслідки є найкращим та показовим прикладом реальної ефективності державної політики у сфері запобігання виникненню промислових та техногенних аварій на об’єктах підвищеної небезпеки, до яких з 2011 року відносяться не тільки великі нафтосховища, а й АЗС і навіть невеликі автогазозаправні пункти (АГЗП).
Загалом, основний контроль за додержанням норм безпеки на об’єктах, де зберігається чи реалізується автомобільне пальне, здійснюють дві державні структури – Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) та Державна служба України з питань праці (Держпраці). Цим держструктурам надано широкі права та повноваження з перевірки дотримання норм безпеки на підприємствах чи потенційно небезпечних об’єктах, по всій країні працюють тисячі їх фахівців. Без їх погоджень неможливо побудувати чи експлуатувати жоден об’єкт з продажу чи зберігання пального.
Крім цього, накопичена значна нормативно-правова база у вигляді жорстких норм, правил, стандартів, які регламентують розміщення, будівництво та безпечну експлуатацію подібних об’єктів.
Держава створила надпотужний апарат з контролю, створила правову базу, проводить регулярні перевірки суб’єктів господарювання та інші комплексні заходи з питань безпеки. Процедури погоджень для введення в експлуатацію об’єктів є складними, вони займають роки та складаються з кубометрів документів.
Але чи можемо ми впевнено сказати, що всі ці заходи справді гарантують чи хоча б впливають на рівень безпечності роботи об’єктів з продажу автомобільного пального?
Повернемось до пожежі на нафтосховищі. В результаті розслідування в рамках кримінального провадження було встановлено, що за місяць до трагедії цю нафтобазу перевіряла ДСНС та зафіксувала 52(!!!) порушення, про що було складено відповідний акт. І все. Мавр свою справу зробив, мавр пішов “перевіряти” інші об’єкти.
Звичайно, таку дивну поблажливість до 52 порушень можна списати на корупцію, яка цілком імовірно і мала місце. Але що саме дозволило перевіряючим просто зафіксувати порушення і не вжити заходів для їх усунення? Очевидно те, чого не вистачає всій системі державного контролю – відповідальності.
Читайте: В КГГА скрывают информацию о законности размещения каждой АЗС в столице
Відсутність відповідальності посадових осіб державних контролюючих органів робить цю систему безплідною. Існуюча система постійно вимагає все більших прав і повноважень. Ця система лобіює впровадження все більш жорстких регуляторних норм, кількість та вимоги яких вже знаходяться за рамками здорового глузду.
Система міцно тримає у своїх руках важелі впливу на підприємців, але без відповідальності. Крім корупційного тиску ця система генерувати нічого не може. Не може бути ефективною будь-яка система, де відсутня відповідальність.
Тим більше, якщо розробка правил та контроль за їх виконанням знаходяться у одних руках. Це головна причина того, чому вся державна політика щодо контролю за безпекою на об’єктах з продажу чи зберігання пального перетворилася на ринок з продажу дозвільних документів.
Наджорсткі вимоги до розміщення та експлуатації автомобільних газозаправних пунктів взагалі вражають. Газовий модуль, через який відбувається заправка автомобілів, виготовляється цілісним виробом в заводських умовах. Його встановлення не потребує будівельних робіт, фундаменту, розробки грунту, додаткових монтажів на території заправки. Ризики аварій тут не більші, ніж при використанні звичайної побутової газової плити.
Такі ж самі модулі, які вільно працюють в Європі, США, Канаді і в інших країнах світу, в нашій країні віднесено до категорії об’єктів підвищеної небезпеки найвищої складності – на АЕС. Що практично унеможливило процедуру проходження всіх дозвільних етапів для введення їх у експлуатацію малим та середнім бізнесом.
Хто це пролобіював? Звичайно – державні контролюючі органи.
Більше того. Україна зобов’язалась імплементувати Європейську директиву 2012/18/ЄС, в якій прямо вказано, що до об’єктів підвищеної небезпеки відносяться лише ті об’єкти де маса небезпечної речовини (в нашому випадку – скрапленого газу), перевищує 50 тонн. Наразі ж в нашому законодавстві закріплена небезпечна порогова маса на рівні 0,5 тонн. І будь-які спроби її підвищити натикаються на шалений опір чиновників.
Це не тільки стримує роздрібний ринок автомобільного скрапленого газу, а й унеможливлює розвиток автономного забезпечення скрапленим газом приватних будівель. Звичайно, небажання приведення вітчизняного законодавства до європейських стандартів пояснюється турботою про безпеку.
Читайте: Еще одного топливного оператора обвиняют в незаконном строительстве АЗС на Позняках
Очевидно, що існуюча система державного контролю з питань техногенної та промислової безпеки в сфері реалізації автомобільного палива працює сама на себе, гальмує розвиток цієї галузі, містить значні корупційні ризики та потребує зміни принципових підходів.
Реальні позитивні зміни можна здійснити шляхом монетизації відповідальності через обов’язкове страхування. Замість купи дозволів та погоджень – один страховий поліс, виданий компанією, в штаті якої є фахівці з питань промислової та пожежної безпеки.
Первірка стану об’єкта на відповідність вимогам безпеки та оцінка ризиків мають повністю перейти до страхових компаній. Страхові компанії не будуть ризикувати власними коштами. І вони або відмовляться страхувати об’єкти з грубими порушеннями, або ж будуть застосовувати завищені страхові ставки, стимулюючи власників заправок усувати порушення.
За державою залишиться лише право на розробку та прийняття регуляторної нормативно-правової бази.
В той же час, відповідальність за порушення правил безпеки експлуатації об’єктів з продажу пального в разі виникнення аварій, які призвели до людських жертв чи значних матеріальних збитків, повинна бути невідворотньою для керівництва підприємств, згідно чинного законодавства.
Звичайно, аварії на автозаправних об’єктах час від часу відбуваються по всьому світу. Сучасне життя та науково-технічний прогрес, крім полегшення життя, приносить і ризики. Але в розвинених країнах набагато ліберальніші підходи до регулювання діяльності АЗС чи АГЗП, оскільки там давно зрозуміли, що надмірний державний контроль рівень безпеки навпаки знижує.
А доки існуюча вітчизняна система не буде переглянута та суттєво змінена, з новин не зникнуть ось такі повідомлення: “Прокуратура міста Києва і СБУ 15 лютого 2018 року викрили у хабарництві головного державного інспектора Головного управління Держпраці України у Київській області. Як повідомляє прес-служба прокуратури, посадовець вимагав від представника приватного підприємства хабар у сумі 112 тис. гривень за видачу дозвільних документів на функціонування восьми газових заправок на території міста Києва та Київської області”.
Читайте: Монополізація паливного ринку руками чиновників триває. Київщині приготуватись
Михайло Скляр, голова ГО “Асоціація громадського захисту підприємців”
