Днями обласна ланка всеукраїнського об’єднання “Свобода” представила частину кандидатів на голів об’єднаних тергромад Київщини, а також кандидатів у депутати обласної ради. Про те, що це за люди, із якими цінностями йдуть на вибори, а також про нинішній стан реформ у країні, про зміни, які чекають на місцеве самоврядування та завдання “Свободи” в колегіальних органах столичного регіону в інтерв’ю KV розповів голова Київської обласної парторганізації ВО “Свобода” Ігор Сабій.
КиевVласть: Днями було представлено частину кандидатів на голів ОТГ. Охарактеризуйте двома-трьома словами кожного кандидата?
Ігор Сабій: Конференцією Київської обласної організації ВО “Свобода” 19 вересня було висунуто кандидатів на посаду міських, селищних та сільських голів. Зокрема, до Білоцерківської міської ради висунуто Вадима Кошеля, який більше року обіймав посаду секретаря ради, і саме за його принципову позицію – відмову підписувати рішення про дерибан білоцерківської землі – його лишили посади. Ми виграли у суді, суд постановив відновити його на посаді, але депутати почувають таку відразу до його принципової позиції, що навіть ще раз проголосували про його зняття з посади секретаря, без виконання рішення суду. Вадим користується авторитетом у Білій Церкві, він є молодим, грамотним, досвідченим, і достойним кандидатом.
Ми висунули Надію Ямкову на посаду Таращанського міського голови. Надія вже 10 років є частиною “Свободи”, наразі вона – депутат Таращанської районної ради та голова районної організації “Свобода”. Відзначається принциповою позицією з таких питань, як розподіл бюджету, земельні – вона не давала депутатам протягом усієї своєї каденції зловживати своїм службовим становищем, займала принципову позицію з усіх питань; твердий “свободівець”, який стоїть на захисті громади Таращанського району.
Кандидат на посаду Бориспільського міського голови Олег Верес – депутат Бориспільської міської ради, який протягом п’яти років займав принципову позицію щодо недопущення знищення зелених зон, незаконного будівництва.
Читайте: Олег Верес: “Свобода” – це не тільки про мову і націоналізм, а ще й про захист українців”
Віктор Бархоленко — не нова людина, він ще у 2010 році балотувався від “Свободи” на посаду Бучанського міського голови. Певний період він був більш активний як громадський діяч, але з командою “Свободи” він уже давно. Бархоленко відрізняється тим, що не дозволяє дерибанити бучанський бюджет, бучанську землю, робить все для того, аби забудовників змусити кошти на розвиток інфраструктури вносити живими грошима на рахунок міської ради, а не взаємозаліками, як це робиться – адже забудовники ведуть до своїх об’єктів мережі, які і так мають проводити, але потім разом з міським головою зараховують ці мережі як пайову участь, а це незаконно. Вони мали би вносити гроші безпосередньо на рахунок міської ради, тоді у Бучі було б за що будувати школи, дитсадки, організовувати водовідведення та водопостачання – одні з найболючіших нині проблем у Бучі.
Олександр Головня також давно є членом свободівської команди, він є головою нашої фракції у Вишнівській міськраді, також протягом п’яти років стояв на захисті Вишнівської громади і мав принципову позицію.
Читайте: Олександр Головня: ВО “Свобода” гарантує жителям Вишневої ОТГ прозорість використання бюджету”
Ігор Домбровський – його навіть не треба представляти, адже всі знають його позицію щодо Приірпіння, він на кожній сесії обласної ради робив відповідні заяви проти незаконних забудов, знищення пойми річки Ірпінь, дерибану бюджету. Домбровський є давнім борцем та активістом, який виступає проти незаконного будівництва та за те, щоб із будівництвом житла розбудовувалась інфраструктура.
Валерій Воробець – голова нашої фракції в Обухівській міськраді, протягом п’яти років займає активну позицію. У всіх цих містах ми були в опозиції до діючої влади, і Обухів має аналогічні проблеми до таких, що є у Бучі, Ірпені, тощо – незаконні забудови, дерибан землі, бюджету. Валерій Воробець довгий період боровся проти вирубки лісу у межах містах, і вигравав відповідні суди.
Олег Береговий – голова громадської ради при Управлінні лісового господарства області, і є головою нашої фракції у Іванківській райраді; його знають, адже протягом каденції він боровся за інтереси іванківської громади, зокрема, був позивачем до обласної ради щодо незаконного спрямування 85 млн гривень з коштів на будівництва ЦХОЯТ, які мали піти на інфраструктуру Іванкова, Полісся та Славутича, на будівництво мостів у Зоні Відчуження. Це мало бути частиною технологічного процесу з будівництва самого сховища і ніякого стосунку до інфраструктури мости не мають. Але замість спрямувати кошти на дороги, школи, лікарні або сміттєзвалище, якого у районі немає, гроші пішли на мости. Суд був виграний, але рішення не виконане.
Читайте: Олег Береговий: “У “Свободи” є головне – послідовність у боротьбі за права громад”
Олександр Кириченко є головою нашої Києво-Святошинської районної організації, депутатом райради, і як в Софіївській, так і в Петропавлівській Борщагівках, що утворюють Борщагівську ОТГ, він знаний боротьбою проти незаконних забудов. Він також є президентом футбольного клубу ветеранів, який сам організував, розвиває спорт.
Читайте: Олександр Кириченко: “За підтримки “Свободи” змагатимусь на виборах голови Борщагівської ОТГ”
Олександр Сингаєвський є депутатом Бориспільської районної ради, і також протягом своєї каденції займався проблемами сіл, які нині входять до Пристоличної ОТГ – екологія, відсутність розвитку та інфраструктури мікрорайонів. Водовідведення є найбільш болючою проблемою.
Ольга Нерубайська – член ВО “Свобода”, балотувалася від партії на посаду Узинського міського голови тоді, коли була створена Узинська ОТГ, зайняла третє місце. Сьогодні ми знову її пропонуємо. На перших виборах ми не дотягнули – було розпорошення голосів, 4,5%.
Читайте: “Свобода” Київщини оголосила список кандидатів на голів ОТГ та до облради
KV: Представьте, будь ласка, першу десятку списку до КОР, окресліть фаховий рівень кандидатів?
ІС: — Що стосується мене, я політикою займаюся 24 роки, і з 1996 року ж я член ВО “Свобода”. Це вже моя професія. Безперечно, я згодився балотуватися, адже розумів, що на мої плечі падає тягар організації виборів у всій області, а вона є одна з найбільших в Україні.
В’ячеслав Хмельницький – депутат КОР, був головою комісії КОР з питань комунальної власності, має досвід та повагу серед жителів Білої Церкви, де він і балотувався у 2015 році. Він мій заступник і тому зрозуміло, що він №2 у списку.
Олександр Однороманенко – заступник голови Києво-Святошинської райради, також мій заступник. Хоча він молодий, але він у свої 34 роки має гарний управлінський досвід, у нього математична освіта і він дуже добре уміє рахувати бюджетні кошти, адже у нас недопущення неефективного використання бюджетних коштів – один з пунктів програми. На превеликий жаль, ми бачимо, що виконання програм обласної ради щороку є вкрай малим через те, що немає прогнозування ефективності використання коштів.
Ірина Гайдамачук – нова людина. Вона є приватним підприємцем, проживає на території Києво-Святошинського району, разом із чоловіком займається виготовленням меблів та устаткування для шкіл.
Людмила Байло – керівник центрального офісу ВО “Свобода”, свого часу працювала у Мінекології, до того – у КМДА, у комітеті з питань релігій та міграції національних меншин. Має добрий управлінський досвід і цей досвід нам знадобиться в обласній раді.
Олександр Кириченко – згадував про нього вище.
Олексій Кайда – народний депутат України 7 скликання, разом із ним були у ВР, до того – голова Тернопільської обласної ради, до того – Львівської облради. Він родом з Бердянська Запорізької області, але так сталася доля, що зараз він проживає у Києві. Його досвід нам дуже потрібний. Він член партії з 1993 року.
Читайте: “Свобода” не змінює своїх поглядів, – Олексій Кайда
Наталя Музиченко – колега по фракції в обласній раді, проявила себе як активна та дисциплінована людина.
Віталій Гордієнко – голова фракції у Бориспільській районній раді, у 2014 році – голова Бориспільської РДА. Фермер, знається на сільському господарстві, має агрономічну освіту.
Читайте: Віталій Гордієнко: “Свобода” має чітке бачення взаємодії громад з фермерами”
Світлана Кошель – керівник партійної служби цифрових технологій, дружина Вадима Кошеля. Займається нашими соціальними мережами.
Зараз система виборів буде цікавою – роль гратиме не перша десятка, як перші номери на регіональних округах:
-
Білоцерківський округ – В’ячеслав Хмельницький;
-
другий Білоцерківський округ – Василь Хрик, голова нашої Білоцерківської районної організації, викладач в Білоцерківському аграрному університеті, який у 2014 році був головою Білоцерківської РДА;
-
Бориспільський – Віталій Гордієнко;
-
Броварський – Євген Чубук;
-
Бучанський – Олег Кривенко, мій заступник та голова фракції у Вишгородській районній раді;
-
Бучанський – Олександр Однороманенко;
-
Вишгородський – Олег Береговий;
-
Обухівський – Олексій Кайда;
-
Фастівський – Ірина Гайдамачук, №4 в загальному списку.
Читайте: ВО “Свобода” має потужний досвід із захисту прав аграріїв, – свободівець Чубук
KV: Які діяли принципи по відбору кандидатів?
ІС: Крім того, що вони мають бути націоналістами, ще вони мають бути професіоналами, мати управлінський досвід, бути фахівцями у тих чи інших галузях. Зрозуміло, що той же Хмельницький за час, що він є депутатом та перебуває на посаді голови комісії з питань комунальної власності, став фахівцем у цій галузі. Людина має бути ідейна та фахова. Я не підраховував, скільки в облраді кого: медиків, аграріїв, юристів – це радянські методи.
KV: Якщо не брати унікальні проблеми кожної ОТГ, із чим “Свобода” йде до виборців у громади?
ІС: Перш за все — упорядкування будівництва, недопущення незаконних забудов, вирубки зелених зон. Вирішення питання водовідведення: необхідно спрямовувати кошти на будівництво мереж водопостачання та водовідведення. Спільним є те, що “Свобода” є проти приватизації або концесії комунальних мереж – водоканалів, тепломереж. Є досвід того, як концесіонер приходить, збирає гроші з людей, а за газ не розраховується. Подібна проблема була у Шепетівці Хмельницької області. Концесіонер так само зібрав плату, не розрахувався перед “Нафтогазом”, і увесь міський бюджет мав піти на розрахунки по газовим боргам. Тим часом у Білій Церкві нашого регіону – одні з найвищих тарифів на воду.
Ми вважаємо, що стратегічні підприємства мають бути власністю громади. Не може від волі однієї людини залежати все місто. Ще одна спільна програмна позиція – створення обласного комунального автотранспортного підприємства. На превеликий жаль, величезна проблема доїхати з усіх пристоличних ОТГ до Києва. Вирішенням ми бачимо створення КП, яке здатне закупити великогабаритні автобуси і здійснювати перевезення. Це працює у Києві, це працює ще краще у Івано-Франківську, де взагалі водії, якщо раніше тікали з КП до приватників, зараз тікають навпаки до комунальних підприємств, адже там зручніше і приємніше працювати. КП може вирішити питання безпеки та комфорту перевезення людей.
KV: Як “Свобода” оцінює проміжні результати децентралізації на Київщині?
ІС: Проміжні результати є жахливими з однієї простої причини: коли на першому етапі були громадські слухання, обговорення, то на другому етапі людей вже ніхто не слухав. Громади були повністю усунені від прийняття рішень. Кабмін ухвалював рішення своєю постановою, незважаючи на те, чи є бажання людей, історичні зв’язки, подекуди у розрахунок навіть не брали спроможність ОТГ. Все робилося кулуарно, і яка була мотивація створення деяких ОТГ, невідомо. На Київщині більшість сіл, селищ були самодостатніми і без об’єднання.
Перш за все, зараз цей процес утруднить надання адмінпослуг. Це знову є перекладанням на громаду відповідальності, яку має нести держава: за рішення закривати школу, дитсадочок, ФАП, тощо, через відсутність бюджету буде нести відповідальність не уряд, а громада. Також не раз казали про фінансову децентралізацію – що, нібито, кошти будуть лишатися більше у місцевих бюджетах. Але ми спостерігаємо якраз фінансову централізацію. Є дивним, хоча й зрозумілим, чому міста обласного підпорядкування, яких було 12, стали підпорядкування районного.
KV: Окрім тих, які стали центрами ОТГ?
ІС: Ні. Всі громади без виключення є районного підпорядкування. Первинна ідея якраз полягала в тому, що громада при створенні набуває статус міста обласного підпорядкування, стаючи на перший з трьох рівнів: громада — область — держава. Натомість нам ухвалили рішення про те, що має бути проміжна ланка у вигляді районної ради. Наразі взагалі немає жодного міста обласного підпорядкування.
KV: Тобто центром умовного Білоцерківського району є Білоцерківська ОТГ районного підпорядкування?
ІС: Цілком правильно. Біла Церква, яка разом із усіма приєднаними до неї населеними пунктами має десь 200 тис. населення, є містом районного підпорядкування; і найгірше у цьому те, що ніхто не розуміє – які будуть повноваження у районних рад, префектів, голів адміністрацій, як буде здійснюватися управління і, що найголовніше, фінансове управління? Раніше на сесії обласна рада розподіляла субвенцію безпосередньо на міста. А зараз? Обласна рада скидає на район, а він буде ділити? А для чого тоді район?
KV: Постає головне питання: як буде проходити ліквідація 18 районів і як вони будуть ділити майно?
ІС: Власне, нібито майно у власності районів має переходити до новостворених районів, але у який спосіб це майно буде ефективно управлятися – питання. Питання також у тому, що дуже багато людей у державному секторі втратить роботу, адже у кожній РДА працює багато фахівців, які справно виконують свою роботу. Зрозуміло, що місцеві депутати не отримують зарплати так чи інакше, але що робити державним службовцям, службовцям місцевих рад та адміністрацій? Якщо ми беремо Миронівський район, який зараз входить до Обухівського, то люди, які працювали у Миронівській РДА, точно не стануть їздити на роботу до Обухова. Це врятує лише обухівчан, які працювали у Обухівській РДА, у той час як у Миронівській ОТГ вистачатиме людей і без того.
Після Нового року, коли будуть утворені нові ради, ми побачимо великий сплеск безробіття у державному секторі. Ми як завгодно можемо ставитися до службовців держсектору та місцевого самоврядування, але без них державна машина не діє. На сьогодні ми бачимо повне руйнування цієї машини. Реформа місцевого самоврядування не була продумана від початку і до кінця. На початку виглядало оптимістично, але “в дорозі плани помінялися”. Тому ми негативно оцінюємо цю реформу. Вона, можливо, і була потрібною, але точно не в такому вигляді і не настільки швидко. Польща проводила подібну реформу 10-12 років, але як: спочатку зробили інфраструктуру – дороги, школи, лікарні, тощо, – а потім запропонували об’єднуватися, ввели реальне електронне управління та електронний документообіг. У нас його також вводять, але паперового ніхто не скасовував, і тим самим замість спростити роботу подвоїли її.
На превеликий жаль, реформа децентралізації передбачала ліквідування адміністрацій і утворення виконкомів рад. А на сьогодні це загальмувало. Обласна рада тільки ухвалює бюджет, не маючи навіть впливу на його формування – адже все це формує адміністрація. На початку каденції облради ми не делегували КОДА повноваження по управлінню комунальними підприємствами, але всі інші функції ми не можемо не передати, бо є закон. Ми не можемо самі собі сформувати департаменти освіти, охорони здоров’я і тому подібне. Зважаючи на плинність кадрів у нашій КОДА, – а за 5 років у нас, враховуючи тимчасово виконуючих обов’язки, вже восьмий голова адміністрації, – нормальне управління неможливо, а до того обласна рада не має впливу на адміністрацію. Колись давно, в середині 90-х, був пункт закону стосовно можливості облради винести недовіру голові адміністрації і президент мусив розглянути це питання і ухвалити рішення. Як правило, тоді президент прислухався. Зараз ми можемо висловлювати недовіру, або не висловлювати, але це не впливає. Сьогодні президент їх навіть не розглядає, усі ці рішення залишаються криком волаючого в пустелі.
Читайте: Зеленский назначил полноправным губернатором Киевщины Василия Володина
KV: Навіщо така недолуга модель владі? Це непрофесійність чи злий умисел?
ІС: Я думаю, що й те, й інше. У першу чергу непрофесійність: це намагання показати видимість бурхливої діяльності, хоча розуміння того, як це має бути, ніхто не має і не мав. У другу чергу, і ця традиція продовжується ще з Азарова – скидання з уряду відповідальності на місця, і ця “традиція” незмінна. Ми пригадуємо, коли Яценюк вирішив перекласти на плечі місцевих бюджетів фінансування профтехосвіти. 12 січня 2017 року “Свобода” почала кричати про те, що у нас біда всеукраїнського масштабу: наші бюджети повністю підуть на утримання профтехосвіти. Дякуючи депутатам КОР, які підтримали нашу позицію, ми зробили звернення до Яценюка та до всіх обласних рад. Коли всі ці ради зрозуміли, що їх чекає, і почалося масове ухвалення звернень до Яценюка, громадсько-політичний тиск “знизу” змусив його виділити тоді 600 млн на профтехосвіту та розвантажити місцеві бюджети, бо інакше нас чекав колапс.
Зараз традиція продовжується: на початку адмінтерреформи місцевим бюджетам залишили грошей, а зараз забирають – акцизи, відсоток ПДФО зменшується. Тепер ми розуміємо, для чого їм районні ради: якщо вони зконцентрують у себе всі гроші, громади замість самодостатніми стануть знов дотаційними. А дотація у вигляді субвенції буде йти через голову РДА. Слухняний – отримав гроші на громаду, маєш власну думку – успіхів тобі пояснити людям, чому немає грошей на школи, садочки, дороги, лікарні. Це практика регіоналів – за моєї каденції у ВР був створений Фонд регіонального будівництва, через який на округ кожного слухняного депутата виділялися кошти. Серед семи округів в області гроші йшли на всі, крім мого, і я розповідав, як ми боремося з “регіоналами”, з Януковичем та Азаровим, і отримував відповідь, мовляв, це все класно, але на сусідньому окрузі нардеп виділив гроші на те й на се. Хоча це навіть не його гроші, а податки людей. І що при Порошенкові, що зараз при Зеленському практика ця лишається, і вона буде ще жорсткішою, адже великі міста типу Білої Церкви змушені будуть йти на уклін до голови РДА, аби цей “князь” зжалився і виділив субвенцію.
KV: Чому влада боїться проводити фінансову децентралізацію?
ІС: Тому що вона втратить механізми управління. Управляти можна двома способами: через повагу, або через примус.
KV: Але ж на початку була правильна ідея: децентралізація, фінансово спроможні громади. Зараз перелякалися?
ІС: Знову-таки, багато реформ каже про правильну ідею, а закінчується усе руйнуванням системи. Так само і з реформуванням медицини: нібито правильна ідея, але закінчили руйнуванням системи охорони здоров’я, і держава не може ефективно реагувати на виклики, пов’язані із тим же коронавірусом. Або реформування органів МВС – нібито класна ідея, а врешті-решт систему захисту було зруйновано, досвідчені кадри звільнилися, а набрали таких, що закінчили 3-місячні курси, і є велика проблема із розкриттям злочинів та їх запобіганню.
KV: Охарактеризуйте основні пункти програми, із якою “Свобода” йде в КОР?
ІС: Перший пункт, про який я казав – ефективне використання обласного бюджету, але окрім цього також і сприяння його наповненню. Ми вважаємо, що потрібно робити – не на словах, як це було із управлінням інвестицій – управлінські рішення, які стосуються місцевих податків. Обласна рада має стимулювати громаду для покращення інвестиційного клімату, наприклад, усунення бюрократичних перешкод. На те, що придумує держава, у нас немає впливу, але на місцевому рівні ми можемо приймати рішення, які стосується місцевого самоврядування.
Але обласна рада може направляти звернення – практика показує, що вони часто дають результат. І ми будемо їх ініціювати, зокрема, у частині змін до законодавства якраз для усунення згаданих перешкод для бізнесу. Не забуваємо про підтримку малого і середнього агробізнесу, сільськогосподарського виробництва. У нас протягом 5 років приймалася програма підтримку агропромсектору, але жодного року не фінансувалася.
KV: Вона фінансувалася, але кволо, а фермери не хотіли брати ці кошти.
ІС: Звісна річ, бо адміністрування цих коштів було вкрай складне. Це і є бюрократичні проблеми, про які я говорю. У нас так само на державному рівні існує програма кредитування приватних підприємців, відома як “5-7-9”, але насправді там не 5, не 7 і не 9 – 36% річних, і такий кредит узяти рівнозначно смерті.
Поводження з твердими побутовими відходами: ми маємо домогтися того, аби в області існуючі сміттєзвалища були легалізовані, не заважати приватникам ставити сортувальні лінії, підприємства з екологічно чистої переробки сміття, і недопущення ввезення сміття з інших регіонів. Ми пам’ятаємо, скільки з Львівської області до нас привезли сміття і скидали його десь на лісосмугах. Має бути співпраця з правоохоронними та внутрішніми органами.
Я вже казав про те, що ми мусимо допомогти коштом обласного бюджету, але потрібно також стимулювати громади, аби вони також вкладали гроші у будівництво систем водопостачання та водовідведення.
Інфраструктура – зокрема, дороги. Ефективне використання коштів, які виділяються на ремонти. Аби кожен виконавець робіт давав гарантію на свої роботи, бо, на жаль, стається так, що асфальт, який поклали одного року, сходить зі снігом уже наступного.
KV: План максимум “Свободи” в Київській обласній раді цього скликання (2015-2020), чи він виконаний?
ІС: Ми розуміли, що не матимемо необхідних 43 голосів з 84, аби повністю втілити нашу програму в життя. Наше завдання, як опозиційної політсили – не допустити негативного, ухвалення позитивного. Але така вже доля опозиційних партій – до того часу, що ми не матимемо більшості самі чи у коаліції, ми не можемо повністю реалізувати своїх програм. Багато чого нам протягом цієї каденції не вдалося втілити, так, але потенціал і голоси, які нам довірила громада, ми використовували на повну.
KV: Перші кроки “свободівців” в облраді, в яких комісіях воліли б працювати?
ІС: Фахівців на всі комісії вистачить, безперечно, що своїх представників ми скеровуватимемо до всіх комісій, бо всі комісії є однаково важливими. А якщо ми доживемо до створення виконкомів, то просуватимемо своїх представників і до виконавчого комітету облради. Тоді, ми віримо, це дійсно буде “місцеве самоврядування”.
KV: Які перші звернення, які ви після виборів прийматимете негайно, до кого?
ІС: Ще не закінчена ця каденція. Ми очікуємо сесію облради найближчим часом, і до неї ми підготували проєкт рішення, згідно до якого в усіх обласних закладах освіти рекомендується кожний навчальний день починати з українського славню. Адже “Свобода” захищає не тільки соціальні, але й національні інтереси українців. Дуже багато наших звернень носить саме націєзахисний характер – захист мови, українського інформаційного простору, патріотичне виховання молоді.
KV: Чи готова “Свобода” вступати в коаліції з іншими політсилами, які увійдуть до КОР?
ІС: Безперечно. Ми для себе розглядаємо перспективу боротися за посаду голови обласної ради, адже саме він значною мірою визначає її політику, формує порядок денний ради. Ми розуміємо, що для цього нам доведеться утворити коаліцію. З ким саме – побачимо. Звісна річ, це не буде коаліція з антиукраїнськими партіями.
KV: Ставлення “Свободи” до ринку землі?
ІС: Ми проти і вважаємо, що якщо власник паю бажає продати його, то мусить продавати його виключно державі або громаді за ринковою ціною. Завданням обласної ради має бути створення консультативного центру, який безкоштовно надавав би фахові юридичні консультації власникам паїв щодо продажу землі. Ми передбачаємо, що на старті ринку землі багато людей опиняться ошуканими через незнання законів. Такі центри мають бути запроваджені у кожній громаді для надання консультацій, вчити людей і звертати їх увагу на шахрайські методи. Задля ефективності це має бути не ініціатива певної партії, а це повинне бути створене комунально за рахунок коштів обласного бюджету.
KV: І традиційне питання – чому Київщина має голосувати за націоналістів на місцевих виборах?
ІС: Перш за все, ми – українці. “Свій як не заплаче, то хоч скривиться, а чужий лиш посміється”, як каже приказка. Протягом 29 років ми, свободівці, тримаємо слово, не перебігаємо з табору в табір, не змінюємо кольорів. Я, наприклад, з 2006 року був депутатом різних рад – але завжди від ВО “Свобода”. Як можна довіряти тим, хто перебігає з партії до партії перед кожною каденцією? Одні й ті ж самі люди міняють партію і роблять вигляд “нових облич”. На жаль, люди не звертають увагу на персоналії. А треба. Читати біографії, цікавитися, у яких партіях була людина. Українці не навчилися ще притягувати своїх обранців до політичної відповідальності: як зрадив виборця раз, другого разу тебе не оберуть.
Ми, свободівці, є такі, як є. Спочатку нас ненавиділи, потім з нас глузували, потім ігнорували. Але ми завжди стояли на захисті соціальних, національних та історичних інтересів українців і завжди будемо. Ми прогнозовані, люди знають, чого від нас чекати. І ми дуже негативно ставимося до української “традиції” “нових списків зі старими писками”.
Ми об’єднані навколо ідеї українського націоналізму, тобто любові – до своєї, Богом даної землі, матері, мови. Нам чужого не треба. Українці мають нарешті вибрати свою еліту, яка зможе привести націю до того, аби та була успішною і щасливою, не забуваючи свого коріння. Ми не маємо побиратися по світах, коли ми – найбагатша нація Європи.
Читайте: Керівник обласної “Свободи” Ігор Сабій: “Влада боїться двох речей – преси і людей на вулицях”
Фото: KV
