Масштабного будівництва в столиці висотного житла фактично “під вікнами” башти №5 Київської фортеці може не відбутися завдяки старанням столичного адвоката Олександра Дядюка. Останній вимагає в суду скасувати містобудівні умови та обмеження (МУО), якими КМДА у свій час дозволила проєктувати зведення на території площею понад 2 га будівель висотою до 73 метрів. Відомо, що через вимоги пам’яткоохоронного законодавства на відповідній землі можлива забудова висотою лише до 27 метрів. До того ж – поява нових “свічок” порушить права мешканців сусідніх багатоповерхівок, які фактично залишаться без своїх прибудинкових територій. Коріння вказаної історії сягає ще початку 2000-х років, коли Київрада продала цю землю ТОВ “ЛВ-Холдинг”. Надалі земельні ділянки декілька разів “ділилися” та перепродувалися, аж поки не опинилися у власності ТОВ “Голден Хілл” – компанії із орбіти скандально відомих братів Супруненків. За повернення цієї землі до державної власності бореться вже не перший рік і Міністерство оборони, але поки що безуспішно.
Як стало відомо КВ, найближчим часом Печерський районний суд Києва має розпочати розгляд справи №761/22529/24-ц, в рамках якої столичний адвокат і правозахисник Олександр Дядюк намагається добитися скасування МУО на проєктування будівництва у пров. Телеграфному та Печерському узвозі.
Відповідний позов було подано у березні 2024 року. Фактично він направлений на те, щоб не допустити зведення на 8 ділянках загальною площею близько 2,18 га, які раніше мали адресу “вул. Рибальська, 24/16”, офісно-житлового комплексу висотою до 73 метрів. Відповідачем у цій справі виступає Департамент містобудування та архітектури Київської міськдержадміністрації (КМДА), який видав ці МУО ще у грудні 2018 року. У свою чергу, третіми особами на стороні відповідача виступають, зокрема, ТОВ “Голден Хілл” (власник землі) і ТОВ “Едельман” (орендар землі, який і отримав “містобуди”).
“На цій території можливе будівництво будівель висотою до 27 метрів – тобто, набагато менше, ніж зазначено в “містобудах”. Мені доводять, що там є проєкт будівництва висотою саме до 27 метрів. Але я ж знаю забудовників: робиться проєкт на невисокі будівлі, а потім, коли вже все будується і люди купують квартири, робиться коригування проєкту, і висота збільшується. Я хочу їм запропонувати “мирову”: якщо ви “рвете на собі тєльняшку”, що не будете зводити будівлі вище 27 метрів, то нехай забудовники звернуться до Департаменту містобудування та архітектури КМДА з клопотанням внести зміни до МУО і встановити в цьому документі саме таку висоту. Подивимося на їхню реакцію”, – розповів КВ Олександр Дядюк.
Разом з тим, він зазначив, що вже не перший рік триває судовий спір щодо, цитуємо, скасування оборудок навколо цієї землі – тобто, її відчуження Київрадою та подальших перепродажів. Але, за словами Олександра Дядюка, прокуратура, яка є стороною у даній справі, робить це “криво”.
“Причина судового спору – це землі оборони державної власності, які Київрада не мала права продавати. Там намагаються скасувати попередні договори купівлі-продажу цих ділянок, але справа в тому, що поки тривав судовий процес, ділянки були перепродані, тому треба було оскаржити ще й останню угоду – відповідно до якої власником землі став “Голден Хілл”. Тому, відповідно, потрібно буде подавати ще один позов – щодо скасування згаданої угоди”, – підкреслив адвокат.
Передісторія
9 грудня 2004 року між Державним підприємством Міністерства оборони України “Київський госпрозрахунковий центральний експериментальний виробничий комбінат” і ТОВ “Дніпровський контракт” було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу на вул. Рибальській, 24/16 загальною площею 4,4 тис. кв.м. До цього комплексу входили, зокрема, двоповерхова будівля, караульна споруда, склад, гараж тощо. Ця приватизація була здійснена за погодженням Міноборони, оформленим у березні того ж року.
Надалі, 18 серпня 2005 року, даний комплекс було продано фізичній особі, чиї ім’я та прізвище у відкритих джерелах не уточнюються. Того ж року, 21 вересня, ця особа уклала договір купівлі-продажу вказаних будівель з ТОВ “ЛВ-Холдинг”. Невдовзі після цього, у березні та жовтні 2006 року, Київрада двома своїми рішеннями, №327/3418 та №212/269 погодила продаж ТОВ “ЛВ-Холдинг” двох земельних ділянок загальною площею 2,1832 га на вул. Рибальській, 24/16 з цільовим призначенням “для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд”. Відповідні договори купівлі-продажу цих ділянок були укладені між міськрадою і вказаною компанією у березні та листопаді того ж року.
21 грудня 2006 року Київрада рішенням №384/441 погодила зміну цільового призначення даної землі, дозволивши використовувати її “для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом”. На той час це вже була одна ділянка площею 2,18 га – вочевидь, перед зміною призначення вищезгадані ділянки були об’єднані.
У подальшому розміщені на цій території споруди були знесені, а дана земля була поділена вже на більшу кількість ділянок та була неодноразово перепродана. В результаті власником цих ділянок восени 2018 року стало ТОВ «Голден Хілл», яке надалі віддало їх в оренду ТОВ “Едельман”. Причому, перед цим продажем були змінені й адреси даних ділянок, про які мова йтиме нижче, а згаданий Олександр Дядюк припускає, що під час зазначених “переподілів” були змінені також межі цієї землі. Наразі ці «перетасовані» ділянки мають наступні кадастрові номери: 8000000000:82:036:0134, 8000000000:82:036:0137, 8000000000:82:036:0130, 8000000000:82:036:0135, 8000000000:82:036:0131, 8000000000:82:036:0133, 8000000000:82:036:0138, 8000000000:82:036:0132.
Початок “розбірок”
Можна припустити, що однією з підстав для усіх цих “пертурбацій” стало те, що у серпні 2018 року Міністерство оборони України і Київське квартирно-експлуатаційне управління (КЕУ, входить до структури Міноборони) подали до Господарського суду Києва позов щодо скасування рішень про продаж ділянок на вул. Рибальській, 24/16 та визнання недійсними договорів їхньої купівлі-продажу (тих угод, які були укладені до того, як ця земля опинилася у власності ТОВ “Голден Хілл”. – КВ). Це – саме той судовий процес, про який згадував Олександр Дядюк і в якому, окрім Міноборони, бере участь Офіс генпрокурора.
Свої вимоги в Міноборони пояснили, зокрема, тим, що саме це міністерство насправді є користувачем даної землі, яка знаходиться у державній власності, відноситься до земель оборони і перебуває на обліку в Київському КЕУ. При цьому, в Міноборони зазначили, що цю землю його структурам було передано столичною владою ще в 1951 році для забудови багатоповерховими будинками. Також у позові було вказано, що для отримання даної землі у власність чи користування потрібно було укладати зі структурами Міноборони окремі договори – мовляв, лише однієї угоди про продаж майнового комплексу, підписаної в 2004 році, замало. Окрім того, в міністерстві зазначали, що ТОВ “ЛВ-Холдинг”, відповідно до спірних рішень, отримав значно більше землі, ніж необхідно для експлуатації вказаних будівель.
Станом на сьогодні ця справа досі розглядається – вже по третьому колу. До того, зокрема, Господарський суд Києва тричі, у березні 2019 року, січні 2021 року та грудні 2021 року, відмовляв Міністерству оборони в задоволенні його вимог. Крапку у цій справі вже найближчим часом може поставити Касаційний господарський суд – його засідання заплановане на 24 жовтня 2024 року.
При цьому, ще до того, як ця земля опинилася у власності ТОВ “Голден Хілл” і до початку вказаного судового процесу, фінансово-господарськими операціями навколо неї зацікавилися правоохоронці.
Так, в рамках відповідного кримінального провадження №42016100000001210 від 6 грудня 2016 року столична прокуратура встановила, що у 2012 році “проміжний” власник даної землі – ТОВ “ЖК “Імперіал” – двічі “заклав” її в іпотеку двом структурам – ПАТ “Асвіо Банк” та GPP Developers LTD (Великобританія) – під фінансові зобов’язання 105 млн гривень та 20 млн доларів. При цьому, слідчим стало відомо, що “ЖК “Імперіал” пов’язане з обома іпотекотримачами – через своїх кінцевих бенефіціарів. У зв’язку з цим правоохоронці висунули версію, що завдяки передачі землі в іпотеку на неї було накладено “штучне обтяження з метою унеможливлення повернення її громаді Києва”.
Крім того досудовим розслідуванням було встановлено, що станом на 2017 рік на цій території функціонувала автостоянка, на якій здійснював господарську діяльність неназваний в судових ухвалах по цій справі фізична особа – підприємець. При цьому, така діяльність не була погоджена з районними та міськими органами виконавчої влади. Втім, у результаті це слідство “заглохло” – остання судова ухвала по ньому датована липнем 2017 року.
Разом з тим, поки набирав обертів вищезгаданий судовий спір, 28 грудня 2018 року, Департамент містобудування та архітектури КМДА видав ТОВ “Едельман” вищезгадані МУО на проєктування будівництва офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом у пров. Телеграфному, 1, 3, 5, 5-А, Печерському узвозі, 14, 14-А, 14-Б, 14-В (саме такі повні адреси вказаних ділянок. – КВ).
У “містобудах” зазначалося, що, згідно з Генеральним планом Києва, функціональне призначення вказаної землі – території багатоповерхової житлової забудови. При цьому, чиновники встановили для майбутнього об’єкта будівництва умовну висоту не більше 73,5 метрів. В МУО було вказано, що проєктні рішення в частині максимальної висоти мають бути погоджені з “Украерорухом”, Державіаслужбою і КП “Міжнародний аеропорт Київ” (Жуляни).
Також в документі повідомлялося, що ділянки проєктування знаходяться в межах історичного ареалу і зоні регулювання забудови І категорії, у зв’язку з чим, зокрема, проєктна документація щодо їхньої подальшої забудови має бути погоджена з органами охорони культурної спадщини. Серед іншого, в МУО зазначалося, що частина цієї землі розташована на зсувонебезпечній території, а тому при проєктування необхідно виконати вимоги щодо захисту ділянок і споруд від зсувів згідно з технічними вимогами КП “Спеціальне управління протизсувних підземних робіт”. Крім того, в містобудах вказувалося, що “складні інженерно-геологічні та техногенні умови передбачають проведення експертизи проєкту в частині міцності, надійності та довговічності будинків та споруд”.
Деталі позову Дядюка
Як зазначалося вище, у березні 2024 року Олександр Дядюк ініціював оскарження цих МУО. В обґрунтування своїх вимог він, серед іншого, зазначив, що у зв’язку з тим, що вказані ділянки знаходяться в центральній планувальній зоні міста Києва, у Центральному історичному ареалі міста Києва і в зоні регулювання забудови 1 категорії, максимальна висота будівництва на цій території не може перевищувати 27 метрів.
При цьому, Дядюк звернув увагу на цікавий факт: в “містобудах” було “написано”, що остаточна висота має бути визначена на підставі Історико-містобудівного обґрунтування (ІМО), хоча ще 7 грудня 2018 року, тобто до видачі МУО, Міністерство культури України фактично скасувало такі документи, як ІМО (починаючи з 1 січня 2019 року). Тобто, мовляв, забудовники могли скористатися тим, що ІМО вже “не існують”, а тому можна буде зводити будинки висотою до 73 метрів. Разом з тим, Олександр Дядюк зазначив, що, згідно з вимогами законодавства, саме МУО мають визначати висоту майбутніх будівель, а не якісь інші документи.
Крім того, позивач вказав на те, що ІМО є лише “концептуальним баченням забудови певної території певними історико-мистецтвознавцями на їхню власну суб’єктивну точку зору, яке розробляється на замовлення і за гроші забудовника”. І за словами Дядюка, незаконність видачі ІМО його розробники не несуть жодної відповідальності.
“Тобто, провернули хитру схему в інтересах забудовника. Так як висотність на цій території обмежена пам’ятко-охоронним законодавством і встановлення в МУО граничної висоти понад встановленні обмеження буде грубим порушенням законодавства, Департамент містобудування та архітектури «відфутболив» встановлення граничної висоти забудови до «митців», які будуть розробляти ІМО і які, як відомо, ні за що не відповідають. Принаймні, я не знаю жодного виду юридичної відповідальності для мистецтвознавців, науковців та інших митців, якими передбачена хоч якась юридична відповідальність, якщо розроблена ними концепція (тобто, ІМО) не відповідатиме закону”, – зазначено у позові.
Також Олександр Дядюк зазначив, що цими МУО фактично дозволена подальша забудова території, яка “майже під вікна” прилягає до пам’ятки національного значення “Башта № 5 Київської фортеці, 1833-1846 років”. Йдеться про те, що принаймні дві ділянки, з кадастровими номерами 8000000000:82:036:0131 і 8000000000:82:036:0133, впритул прилягають майже до стін цієї пам’ятки. Разом з тим, відповідно з вимогами Закону України «Про охорону культурної спадщини», у таких зонах заборонено будівництво на відстані, меншій за суму подвійної висоти пам’ятки. Крім того, за словами Дядюка, Історико-архітектурним опорним планом Києва забудова на цій території взагалі не передбачена.
“Все це несе загрозу історичному традиційному середовищу пам’ятки національного значення і призведе до непоправних змін і спотворень. По суті ця пам’ятка втратить свою автентичність та історичний вигляд. Відтак, оскаржувані МУО підлягають скасуванню як незаконні і такі, що порушують пам’ятко-охоронне законодавство та несуть загрозу знищенню і спотворенню охоронюваних історичних зон, ландшафтів і пам’яток археології. Крім того, з іншого боку територія забудови знаходиться впритул до багатоквартирного будинку по вул. Панаса Мирного, 28а і по суті є прибудинковою територією мешканців цього будинку, на якій ті утримують свої автомобілі. У випадку забудови мешканці будинку взагалі залишаються без прибудинкової території”, – зазначив Дядюк у своєму позові.
Також він повідомив суду, що Департамент містобудування та архітектури КМДА, прийнявши рішення про видачу МУО, наніс йому “глибокі моральні страждання”, які Олександр Дядюк оцінює у 2 млн гривень. Разом з тим, позивач зазначив, що він не має корисного мотиву і “не хоче нажитись на “нещасному” департаменті”, а тому пообіцяв, що вся сума стягнутої судом моральної шкоди “буде до останньої копійки перерахована на донати збройним силам – військовим підрозділам, які захищають Україну від ворожої агресії”.
У вересні 2024 року Олександр Дядюк подав до Печерського районного суду заяву про відвід судді, яка розглядатиме його позов – Тетяни Ільєвої. Свою позицію адвокат, зокрема, пояснив тим, що ця служительниця Феміди є підозрюваною у вчиненні кримінального злочину – йдеться про те, що у 2023 році їй офіційно інкримінували зловживання службовим становищем через скасування арешту 100 тис. доларів на банківському рахунку колишнього віце-президента державної компанії «Хліб України» Андрія Миханіва.
Також Дядюк вказав на те, що Тетяна Ільєва, цитуємо, “живе явно “нє по срєдствах” – мовляв, ЗМІ писали, що у судді є маєток у Хотянівці Київської області на 264 кв.м., а поруч добудовується ще один будинок. Разом з тим, у декларації Ільєвої зазначалося, що будівництво маєтку коштувало як двокімнатна квартира на околиці Києва – 1,8 млн гривень, що, на переконання Олександра Дядюка, явно не відповідає реальності. При цьому, мовляв, у судді немає навіть таких доходів, а кошти на це Ільєвій подарували її матер та тітки, які є пенсіонерами.
“Таким чином, ми всі розуміємо, що єдиним реальним джерелом таких доходів судді Ільєвої є отримання неправомірної вигоди за винесення завідомо незаконних рішень в інтересах тих у кого є гроші”, – підкреслив Олександр Дядюк у своїй заяві, у задоволенні якої йому було відмовлено Печерським районним судом 19 вересня 2024 року.
Чиї інтереси
За даними аналітичної системи Youcontrol, столичне ТОВ “ЛВ-Холдинг” було зареєстроване у липні 2004 року. Його засновниками зазначено мешканця міста Прилуки Чернігівської області Олександра Пугача і киянина Андрія Поминального, який також є керівником даної компанії. При цьому, інформація про кінцевих бенефіціарів “ЛВ-Холдингу” в Youcontrol відсутня.
ТОВ “Голден Хілл” було зареєстроване у Києві в березні 2010 року. Його керівником зазначено Олександра Бенівського, засновником – ТОВ “КУА “Аріво Ессет Менеджмент”, кінцевим бенефіціаром – киянку Людмилу Яковлєву. Остання також є офіційною власницею ТОВ “Едельман”, а засновником цієї компанії є вищезгадана “КУА “Аріво Ессет Менеджмент”.
Система Youcontrol відносить ТОВ “Голден Хілл”, ТОВ “Едельман”, а також ТОВ “ЖК “Імперіал” (один із “проміжних власників спірної землі) до т.зв. “групи братів Супруненків”, яка об’єднує понад дві сотні компаній, переважно зайнятих у сферах будівництва, нерухомості та юриспруденції. Крім того, у рамках цієї “імперії Супруненка” система Youcontrol окремо виділяє банківську групу “Асвіо Банк” – саме тієї фінансової установи, яка начебто давала кошти ТОВ “ЖК “Імперіал”.
Щодо братів Супруненків, то старший, Олександр (на колажі праворуч), відомий як народний депутат VІ (“Партія регіонів”) та VIII скликань (позафракційний) Верховної Ради, а також депутат Київради VII скликання (самовисуванець). У свою чергу В’ячеслав Супруненко (на колажі ліворуч) був депутатом Київради V-VII скликань, а також деякий час був зятем тепер вже ексмера Києва Леоніда Черновецького.
Нагадаємо, за часів свого депутатства у столичній міськраді брати були членами знаменитої “молодої команди Черновецького”. За неофіційними даними, В’ячеслав займався всіма земельними питаннями, а Олександр – питаннями, пов’язаними з власністю. Супруненки є одним із найвпливовіших у Києві сімейних кланів столиці – у різний час ЗМІ неодноразово приписували братам безпосереднє відношення до низки великих компаній, серед таких – ПАТ АК „Київводоканал”, ПАТ “Київхліб” тощо.
Читайте: Компания из орбиты братьев Супруненко пытается “нагреть” столичный бюджет на 84 млн гривен
Як повідомляла КВ, компанії, які входять до сфери впливу братів Супруненків, фігурували та фігурують у низці скандалів щодо отримання столичних земель за сумнівних обставин. При цьому, у деяких з цих історій прослідковуються схожі “схеми” з перепродажу майна, що нерідко призводить до судових спорів.
Наприклад, прокуратура та Київрада протягом близько десяти років намагалися добитися передачі до комунальної власності комплексу будівель дитячого табору “Промінь” на Бориспільському шосе. Цей об’єкт раніше був підвідомчий нині збанкрутованому ВАТ “Київхімволокно”, і у 2004 році його було передано столичній громаді. Проте міська влада так і не змогла використати табір, оскільки він був кілька разів перепроданий та “закладений” в іпотеку – саме за активної участі компаній із орбіти братів Супруненків. Крапку у цій історії було поставлено у червні 2021 року, коли Північний апеляційний господарський суд закрив провадження по скарзі однієї з компаній, яка, ймовірно, була власником частини будівель на вказаній території.
Читайте: Братья Супруненко против Киева: судьба детского лагеря “Проминь” решается в судах
Крім того, вже не перший рік триває ініційований столичною прокуратурою судовий спір, в рамках якого правоохоронці намагаються відібрати у великобританської компанії “Голденберг Ассетс ЛТД” (входить до орбіти братів Супруненка. – КВ) три земельні ділянки загальною площею 0,52 га біля вул. Хрещатик. Ще у 2009 році Київрада продала цю землю приватній компанії під приводом будівництва в центрі міста місткого підземного паркінгу, але суди у 2012-2013 роках остаточно визнали це рішення міськради незаконним та угоду недійсною, оскільки тоді столична влада фактично продала прибудинкову територію. При цьому, як і в інших схожих кейсах, за останні роки ці земельні ділянки встигли кілька разів перепродати та поділити.
Читайте: Печерское сражение: прокуратура и братья Супруненко судятся за полгектара земли в центре Киева
Посаду директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА з 1 листопада 2016 року обіймає Олександр Свистунов (на колажі в центрі). Департамент земельних ресурсів КМДА з 29 червня 2021 року очолює Валентина Пелих (виконувала обов’язки керівника цієї структури з 2 квітня 2021 року). З 27 липня 2018 року по 1 квітня 2021 року, цим департаментом керував Петро Оленич, який з 2 квітня 2021 року обіймає посаду заступника голови КМДА та курує в Києві земельні та містобудівні питання.
Фото: колаж КВ
Іван Кулик
КиївВлада
