Чорнобильська зона – це не лише колишня ЧАЕС, покинуті містечка та села, Рудий ліс, радіолокаційна станція у Прип’яті та сталкери. Це ще й можливості, які відкрились перед людством, завдяки найбільш жахливій техногенній катастрофі в історії. Про те, як живуть звірі в таких нетипових для України умовах, в інтерв’ю KV розповів вчений-зоолог, кандидат біологічних наук, завідувач лабораторії мисливських ресурсів України, член Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) Віталій Смаголь.
Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, створений 26 квітня 2016 року президентським указом на території Поліського та Іванківського районів, є п’ятим біосферним заповідником в Україні після Асканії-Нови, Карпатського, Дунайського та Чорноморського заповідників. Площа заповідника складає 226,9 тис. га, він є найбільшим об’єктом природозахисного фонду (ПЗФ) в Україні.
Заповідник є найбільшим землекористувачем Зони відчуження. У нього є своя охорона, єгерська служба, але працівників не вистачає. Зокрема, в науковій службі заповідника працює близько десяти людей. Потужності і фінансування заповідника не дозволяють утримувати необхідний штат. З 240 людей за штатом, працюють у заповіднику близько 180, наявний відчутний некомплект. Тому туди часто запрошують вчених-волонтерів.
В інтерв’ю KV Віталій Смаголь розповів про те, чим відрізняється біосфера Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника від сусіднього заповідника у Білорусі, як змінився раціон вовків останні роки, міграцію тварин через кордон та браконьєрство.
KV: Як нещодавні пожежі вплинули на фауну заповідника?
Віталій Смаголь: Великі ссавці – коні Пржевальського, олені, лосі – не постраждали. А от птахам, гнізда яких на землі, на жаль, вогонь завдав втрат. Втім, вони ще можуть зробити другу кладку яєць.
Читайте: Чернобыльский радиационно-экологический биосферный заповедник просит помочь животным после пожара
Є проблема у знищенні екосистеми в цілому. Згоріла трава, котра була кормом для копитних, повітря було отруєне продуктами горіння, вигорів ліс. Але, що стосується саме поголів’я великих тварин, критичних втрат немає.
KV: Наскільки зараз відновився тваринний світ у Чорнобильському заповіднику?
Віталій Смаголь: Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник є об’єктом заповідного фонду найвищої категорії охорони. Особливість цього заповідника в тому, що він має статус не просто біосферного, а радіаційно-екологічного.
Зона, де знаходиться Чорнобильський біосферний заповідник, транскордонна. З іншого боку кордону, зі сторони Білорусії його підпирає Поліський державний радіаційно-екологічний заповідник площею 215 тис. га. Таким чином у сумі ми маємо більше 500 тис. га охоронюваної території.
Рівень охорони в Білорусі на рівень вище, ніж в Україні. Як би ми не критикували Олександра Лукашенка (президент Білорусі з 1994 року, – KV) за авторитаризм, у питаннях охорони угідь нам до Білорусі ще далеко.
Попри майже однакову територію, чисельність звірів у нас і в Білорусі суттєво відрізняється.
В Україні обліки не проводяться, тому точних даних немає. Територія Чорнобильського заповідника фактично покинута, на ній мінімальний антропогенний прес, в тому числі від працівників заповідника та інших служб. Тому при оцінці звірів на його території можна користуватись хіба що екстраполяцію даних.
Читайте: Впервые проведены исследование и учет гнезд хищных птиц в Чернобыльской зоне
В різних частинах заповідника стоять фотопастки, які фіксують звіра на переходах. Таким чином ці дані можна екстраполювати на інші, великі, території.
Відео з фотопастки у Чорнобильському заповіднику
Наприклад, згідно даним Сергія Жили (протягом багатьох років очолював Поліський природний заповідник), в Чорнобильському заповіднику налічується близько 800 голів лося, 3 тис. благородних оленів та 1 тис. козуль.
В білоруському Поліському державному радіаційно-екологічному заповіднику, для порівняння, налічується близько 2,5 тис. голів лося, це мало не половина від всіх лосів на території України, та 1,5 тис. оленів.
Не можна сказати, що в українському заповіднику менше звіра, ніж в білоруському, просто він по-різному розподілений. Можливо, це пов’язано з кормовими ресурсами, можливо все-таки лось більше тягнеться до вологих біотопів, котрих більше у Білорусі. Точніше зможу сказати за місяць-півтора, коли відвідаю Чорнобильську частину Білорусії.
Крім того, у білорусів є дикий кабан, якого у нас майже не залишилось через спалах африканської чуми свиней (АЧС).
Але у нас є близько 130-150 голів коня Пржевальського. Їх завезли у Чорнобильську зону в 1996 році, з Асканії-Нови. Багато вчених приходять до висновку, що тарпан і кінь Пржевальського, котрі відрізняються мастями, це по суті дві морфи одного виду. Одна більше пристосована до степу, інша до лісу. Коні Пржевальського все-таки не лісові тварини, а місцевостей відкритого типу.
Мало копитних тварин, яких можна назвати саме лісовими, можливо крім лося. Це все тварини узлісся.
KV: А кабан?
Віталій Смаголь: Кабан взагалі живе де завгодно, хоч на окраїні лісу, хоч в болоті, в плавнях, аби була волога.
KV: Яка ситуація з вовками у заповіднику?
Віталій Смаголь: Вовків є десь півтори сотні. Це дуже не малий тиск на популяцію копитних. Якщо брати розрахунки вчених, нормальним є співвідношення один вовк на 30 лосів. Якщо один вовк на 8 лосів, це ознака, що їм тут не комфортно.
KV: Тоді виходить, що вовкам не дуже комфортно у нас в Чорнобильському заповіднику?
Віталій Смаголь: Справа в тому, що наразі основним харчовим об’єктом вовка в Чорнобильському заповіднику є бобер. Лось і олень відійшли на задній план.
KV: Якось неочікувано, якщо чесно.
Віталій Смаголь: Слід розуміти, що раніше головним харчовим об’єктом для вовка були дикі свині, зокрема підсвинки та поросята невеликого розміру, яких можна було здобувати без загрози для власного здоров’я. Коли був спалах АЧС, в зоні відчуження лежало повно дохлих свиней, і для вовка був рай. Він їв свинину, не витрачаючи енергоресурси.
Коли свиней не стало, з’ясувалось, що бобер найбільше подібний на них за розмірами. Але основний чинник таких змін у харчуванні вовків – пересихання річок в зоні відчуження, ви ж бачите які зміни климату останніми роками. В зоні відчуження дуже сухо, як і по всьому Поліссю. Пересихають річки, ставки, які бобер робив загатами, стали ямами з багнюкою. І тепер бобер не може там сховатись. Для того, щоб поїсти, бобер змушений відходити подалі від води, і там на нього чекають вовки.
Читайте: В Киеве отмечена сезонная активизация бобров (видео)
Під час останньої поїздки у Чорнобильський заповідник, яка відбулась у мене в першій половині лютого, ми бачили у вовчому посліді боброву шерсть. Раніше частіше зустрічали щетину кабана або шерсть лося, зараз майже завжди – бобра.
Крім того, за два дні, що ми активно їздили зоною відчуження, я не бачив свіжих погризених бобром дерев. Зараз бобра в зоні відчуження стало значно менше.
KV: Наскільки сильно АЧС зменшило поголів’я кабанів? Бо в лісах чимало слідів кабана можна побачити.
Віталій Смаголь: Звісно, слідів в лісі вистачає. Не можна сказати, що кабанів зовсім не стало. Але зрозумійте, один кабан може нарити дуже багато.
Якщо порівнювати із тим, що було років 15-20 тому, то це просто небо і земля. Чомусь вважалось, що не треба стріляти диких свиней, бо ті, хто виживуть, будуть резистентними до АЧС, і передадуть цю резистентність потомству. Але не так сталось, як гадалось. Часто з’являються табунці молодих поросят, котрі невдовзі також здихають. Резистентність не передається.
Поголів’я свиней відновлюється за рахунок міграції з Білорусі.
KV: А в них не було такої епідемії?
Віталій Смаголь: Білоруси дуже мудро поступили. Як тільки у них почалась АЧС, вони не знищували тварин по факту, а відступали від вогнища спалаху на кілька десятків кілометрів, і робили коридор, в якому знищували тварин. Будь-де, навіть у ПЗФ. І в результаті вони не дали поширитись АЧС, локалізували кілька регіонів.
Це у нас – почалась АЧС, і починають знищувати тварин на певній площі. Відстрілюють всіх свиней, але при тому є купа умовностей. Наприклад, у Черкаській области провели так звану депопуляцію, але на території ПЗФ того робити не можна, і в Канівському заповіднику відстрілу не було. В результаті там залишились хворі особи.
Читайте: В Бородянском районе Киевщины ввели карантин из-за африканской чумы свиней
Навіщо така депопуляція? Її або не треба було робити, або робити з розумом.
Вірус АЧС зберігається в грунті 1,5-2 роки. І тому, коли заходять нові поросята, все починається знову. Треба, щоб ці угіддя відпочили від свиней. Зараз вони безперспективні для заселення свинями.
А от за два роки, після паузи, можна вже говорити про відновлення поголів’я.
KV: А вакцини якісь від АЧС існують?
Віталій Смаголь: На жаль, немає, вони не розробляються.
KV: У Чорнобильському заповіднику є зубри?
Віталій Смаголь: Власних зубрів, українських, немає. Але фіксуються заходи зубра з території білоруського заповідника. Вони від кількох днів до кількох тижнів перебувають в Україні, але потім відходять назад у Білорусь.
KV: Чому вони не залишаються?
Віталій Смаголь: Складно сказати. Можливо, тому ж, чому наші коні Пржевальського зазвичай повертаються до України. Хоча й не всі – зараз у Білорусі сформувалось ядро, голів з 30, котрі не переходять до України.
KV: Як змінилась ситуація із браконьєрством після створення Чорнобильського заповідника?
Віталій Смаголь: До останнього часу, років 10-15 тому, на територію Чорнобиля майже ніхто не заходив, “сталкерів” ловили майже одразу, всі їх шляхи заходу були відомі.
Але 10-15 років тому першими браконьєрами були працівники внутрішніх органів, котрі й мали охороняти зону. Міліціонери відстрілювали і коней Пржевальського, і оленя, і лося. Прізвища всі були відомі, але це були не прості люди, щоб їх притягнути до відповідальності. Називають і когось із армійського генералітету, і нардепів із власними гвинтокрилами. Але ніхто не ризикував їх спіймати за руку.
Читайте: Возбуждено уголовное дело о пьяной охоте нардепа Скуратовского и экс-губернатора Забелы
Зараз чинник браконьєрства став значно меншим, бо з’явилося декілька служб з охорони заповіднику, ну й люди стали більш грамотними. Це, зокрема, стало видно і з поведінки тварин. Олені зараз переходять дорогу за 30 метрів перед машиною, а якби було браконьєрство, не підпускали б і на 100-200 метрів.
Я того м’яса не їв би, навіть якби примушували. Кабан, який розрихлює верхню частину ґрунту, де стронцій та інші небезпечні елементи, та й лосі чи козулі, які їдять гриби, не найкращі варіанти для споживання м’яса.
Читайте: В Чернобыльской зоне отчуждения полиция задержала 4 браконьеров
Можливо люди зрозуміли, що те м’ясо потім їм обійдеться дорожче.
KV: Чи є у заповіднику, крім коней Пржевальського, ще якісь незвичні тварини?
Віталій Смаголь: Цікавим є факт, що в районі села Луб’янка існує стадо здичавілих корів. Звичайні корови, які чудово пережили наші зими, мають механізми захисту від вовків, вони пасуться, стадо голів 15 було. Корови обросли шерстю, навіть вим’я. Це теж цікавий природній експеримент, котрий демонструє дедомистикацію свійських форм.
KV: Наскільки великою є загроза виходу вовків за межі зони відчуження через те, що їх стане надто багато?
Віталій Смаголь: Вовки і зараз виходять за межі зони. Вони не тримаються тієї території. У нас вовків в Україні достатньо, і в заповіднику, і за його межами.
Вовка у нас 4-5 тис. до початку полювання, і після сезону десь 2 тисячі. Вони за рік знову відновлюють свою чисельність. Це дуже багато для України.
За рік вовк з’їдає тонну м’яса. Це три лося, чи 20-25 козуль.
Але масово виходити із зони відчуження та розселятись вони навряд чи будуть, бо їх всюди вистачає. На свою територію їх не хочуть пускати інші вовки.
KV: Кількість вовків регулюється у нас достатньо?
Віталій Смаголь: Вовка треба регулювати, але має бути науковий підхід. Треба вибивати переярків (молодих вовків від 1 до 2 років, – KV), але якщо залишається пара старих вовків, це добре. Якщо вибити альфа-пару, самця та вовчицю, почнеться безлад на території, на неї полізуть сусідні вовки. І поки не сформується нова альфа-пара, кілька років буде безлад. В цей час вовки будуть їсти на цій території значно більше.
Читайте: Популяция волков на Киевщине увеличилась почти вдвое
Говорити, що давайте перестанемо стріляти вовка чи внесемо його до Червоної книги України, то – небезпечна крайність. Якщо розведемо вовка, будемо дивитись на лося чи козулю лише на картинці. І не лише на них. Вовки можуть навіть собак в селах поїсти.
Ситуація в Чорнобилі досить показова – там є і вовк, і лось, і козуля. Вовків, щоправда, розвелось занадто, і від цього постраждали бобри. Але їх популяція відновиться, коли підніметься вода.
Чорнобильська зона – чудове місце, поки людина туди не сує носа.
Читайте: Василь Новицький: “Жодній державі світу не під силу зберегти тваринний світ без допомоги мисливців”
Фото: Facebook Віталія Смаголя
