Вісім розмов з неперевершеною жінкою, народною артисткою і героєм України. Вісім відвертих і щирих розмов про непересічну долю. Вісім душевних розмов про живих і тих, що відійшли в небуття. Вісім сповідей про любов, дружбу і Україну. Вісім розмов з Адою Роговцевою.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Ці вісім розмов стали основою книги “Прості речі”, книги-інтерв`ю з журналісткою Тетяною Терен і театральним критиком Анною Липківською. З текстів ми дізнаємось не лише про життєвий шлях геніальної акторки Ади Роговцевої, а й про знакові події й відомих особистостей – її колег і друзів.
Презентація пройшла 29 березня в столичному Будинку кіно. Це місце є символічним для акторки, адже, як сказала сама Ада Роговцева – це Будинок її чоловіка, її друзів.
Червона зала ледь вмістила величезну кількість людей різного віку, які прийшли на творчий вечір легенди українського театру. Автори книги Тетяна Терен і Анна Липківська розповіли, як тяжко було писати питання для інтерв’ю, адже вже стільки розмов було записано з Адою Роговцевою, вона вже мала й три власних книги, а важливо було не повторитися, щоб на світ вийшло щось дійсно унікальне.
Сама Ада зізналася, що спочатку не вірила в те, що ця книга зможе вийти. Але вона щиро давала відповіді на усі поставлені питання, по 5-6 годин розповідала про своє життя. А коли книга вже була готова, то попросила доньку перечитати і виправити можливі помилки (дати, імена тощо). Дочка акторки – Катерина Степанкова – була редактором і попередніх її книг.
Якось в інтерв’ю Ада Роговцева сказала: “…Мистецтво ‑ як космічний вітер. Це натхнення, це легке дихання”.
Згадуєш ролі, театральні й у кіно, Ади Миколаївни – і мимоволі замислюєшся: невже справді для акторки кожна нова роль ‑ натхненний злет у новий вимір свого мистецького Я, новий шанс відкриття себе передусім для себе, невже цей захоплений подив від перевтілення в сценічний чи кінематографічний образ є для неї органічним, не награним?
Болісно сприймала Ада Миколаївна приниження її гідності, честі митця і людини. Хто не пам’ятає, як витискали її з Київського театру ім. Лесі Українки, якому вона своєю грою здобула широку популярність?
35 років на сцені цього театру, в трупу якого потрапила ще студенткою, була в центрі уваги ця талановита актриса. Люди приїздили з інших міст Союзу, щоб потрапити на “Варшавську мелодію” й інші вистави, де грала легендарна Ада.
Роль юної студентки Гелени Ада Роговцева зіграла 670 разів. Не випадково ця “Мелодія” відродилася в грі Ади Роговцевої та її доньки Катерини у виставі “Варшавська мелодія-2”. Тільки тепер роль молоденької Гелени у “Варшавській мелодії-2” виконує її донька Катя, а старшу Гелену грає Ада Миколаївна.
З цією виставою актриси неодноразово були в зоні АТО, майже на “нулі”, збирали кошти для поранених бійців, лікували словом.
А ще – уривки з вистав “Будьте, як вдома”, “Схоже на щастя”, вірші українських і російських поетів. І так – чотири роки поспіль!
Зразу ж після вторгнення Росії в Крим Ада Роговцева ухвалює категоричне рішення: більше зніматися в Росії не буду!
Вона заявила: “Я відстоюю українську ідею. Відстоюю те, щоб державна мова в нас була українська”. І повторює це постійно.
В Росії народну артистку Радянського Союзу оголосили злочинцем і персоною нон-грата. Для Ади це було дуже болюче.
Актриса щаслива, що в такому поважному віці так інтенсивно працює: “Я з роботи, і не тільки творчої, черпаю енергію, наснагу, радість”.
Із великою насолодою переживає ті миті, коли після гастролей, зйомок, вистав, виступів і зустрічей вона повертається у своє село Жереб’ятин, що під Києвом. Тут, на місцевому цвинтарі похований її Костя, славетний актор Костянтин Степанков і син Костянтин.
Як щиро, правдиво гірко і натхненно оповіла Ада Роговцева в книзі “Мій Костя” про свою безоглядну закоханість у цього красеня ‑ свого викладача, про своє невимовне сприйняття чорного смутку, що нагадує страшний сон, про дику втому і неймовірну мобілізацію духовних і фізичних сил задля праці.
“Я вмерла разом з ними, – каже актриса, – але живу, бо у мене є Катя. Живу заради збереження пам’яті чоловіка, заради того, щоб написати нову книгу, присвячену родині, тіткам, бабусям, рідні. Своєї і Кості”.
Створено своєрідну родинну сагу-трилогію “Мій Костя”, “Свідоцтво про життя”, “Прості речі”.
Впродовж вечора Ада Роговцева розповідала цікаві і чутливі історії про свою долю, життєву позицію, дорогих серцю людей. Разом з донькою й актрисою Лялею Руснак вони читали жіночі поезії, співали й віддавали шанувальникам.
Глядачі сміялися і плакали, але ніхто не залишився байдужим.
Півторагодинний творчий вечір традиційно завершився автограф-сесією.
До книги увійшли архівні, опубліковані вперше, фото. Вона буде цікавою усім, хто любить український кінематограф і театр.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Фото: “День”
