Національний цирк України розпочав ризикований експеримент – циркова вистава без залучення тварин! Минулого тижня в столичному цирку стартувала унікальна вистава “Ecolibrum”, де глядачам в ігровій та розважальній формі будуть розкриті гострі сучасні екологічні проблеми.
Байдужість і жадібність людства призвели планету Земля до межі неминучої екологічної катастрофи.
Глядачі стануть свідками масштабного лиха, яке непомітно втручається у нашу реальність, де володарюють ненаситний Сміттєвий Король та Королева, і потраплять в полон до ненажерливих господарів.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Але на порятунок людству приходять мудрі та дружелюбні інопланетні друзі, які прилетіли з візитом до землян. Прибульці шоковані ситуацією, що наразі панує на планеті Земля. Вони відкривають людству очі на глобальну небезпеку та погрозу знищення. Дякуючи діям дотепних візитерів землян спіткає щасливе прозріння. Їм вдасться уникнути страшної катастрофи й кардинально змінити ситуацію на планеті.
Землю врятовано! Вона знову стає зеленою та квітучою! Величезна Земна Куля опускається на циркову арену під прекрасний хіт Софії Ротару 80-х років, виконаний українською мовою!
У програмі беруть участь: всесвітньовідомий театр пластичної комедії “MIMIRICHI” – під керівництвом Андрія Гонсалеса; жонглер Денис Кабачний; силові жонглери – Вікторія та Ігор Ільченко (Силові жонглери – це саме ті циркові артисти, які заслуговують на окрему увагу. Тримати таку вагу, та ще гратися вкрай важкими шинами! З удаваною безтурботністю зрушити з місця цілий справжній автомобіль! Номер демонструє дві сили – силу природи і людини. Якщо вони спрямовані в одному напрямку і не протистоять одне одній, то можливості подвоюються і стають дійсно без меж); парний еквілібр-каучук – Ангеліна Федорко та Олександра Чала; акробати на батуті під керівництвом Павла Оцупка; акробати на балонах під керівництвом Олега Рибченка; еквілібрист на котушках – Володимир Омельченко; повітряні гімнасти під керівництвом Дмитра Віскова та Людмили Завади.
Так, гарно, яскраво, весело, вражаюче, навіть смішно. Це – мистецтво і титанічна праця. Але це – не цирк! І зі мною погодяться 99% глядачів, навіть, якщо зоозахисники закидають мене камінням.
– На жаль, економічний стан українського глядача катастрофічно погіршився, а звідси – й суттєве зниження попиту на вистави. Але ми боремося за те, щоб довести всім: Київський цирк працює незалежно від пандеміії, – зазначає директор Національного цирку України Генеральний директор Національного цирку України заслужений діяч мистецтв України Владислав Корнієнко, – І з жовтня минулого року – це вже четверта нова вистава. Наш цирк цього року взагалі – рекордсмен! По-перше, 60 років у цій будівлі, яка, до речі, є пам’яткою архітектури. По-друге, а, може, навпаки, насамперед, київському цирку в будівлі – 150 років.
Але історія – дама примхлива. А саме історія циркового мистецтва України починається з ІХ століття. Мандрівні артисти розважали глядачів аж до 1797 року, коли до Києва перевели Контрактовий ярмарок, що призвело до появи “балаганів” і “цирків-стовпчиків. Перший стаціонарний цирк-театр в Києві, відкритий у 1875 році австрійцем Ігнатієм Собботом на ділянці, купленій французом Огюстом Бергоньє, називався “Алькасар” . Знаходився він на перехресті сучасних вулиць Б. Хмельницького і Пушкінської. Будівля цирку була двоповерховою, збудованою з каменю. Тут давали свої пишні вистави понад 60 артистів, балет з Неаполя, клоуни з Лондона, оркестр 35 музикантів, а також кінні номери за участю 40 коней. Втім, утримання цирку було невигідним і дуже скоро він здувся.
У 1891 році Київська Міська Дума провела конкурс на кращий проект будівництва стаціонарного цирку. Було вирішено створити спеціальну міську комісію по спорудженню міського цирку. Її очолив знаменитий київський архітектор Георгій Шлейфер. Саме будівництво доручили зятю київського генерал-губернатора Михайлу Драгомирову — Петру Крутікову, який був великим шанувальником коней. Кінні виступи Петра Крутікова відрізнялися незвичайною манерою виконання і видовищністю. Лише 2-3 рази на рік він проводив публічні виступи. 23 листопада 1903 року цирк був побудований на місці сучасної вулиці Архітектора Городецького. Крутіков дав йому назву Hippo-palace ( “Кінний палац”). Фінальний проект будівлі виконав архітектор Едуард Брадтман. Це був найбільший цирк Європи – цегляний, двоповерховий, оснащений за останнім словом техніки. Будівля цирку Крутікова була зруйнована у 1941 р. На її місці у 1964 р. був зведений кінотеатр “Україна”. У листопаді 1960 року завершується будівництво нової будівлі київського цирку, яка вміщує 1900 глядачів.
– Наше головне завдання сьогодні – зберегти цирк! І хочу всіх запевнити: ми не відмовляємося від циркових тварин , – заявив Владислав Корнієнко, – (дивно, рік тому він казав зовсім протилежне), – ми лише хочемо знищити агресивну дресуру! Наша нова вистава – це наш внесок у боротьбу за чистоту планети, навколишнього середовища. Це – екологія душі, думок, помислів,стосунків, Всесвіту. Можна з упевненістю заявляти, що сьогодні відбувається злиття Національного цирку України й циркової Академії. На превеликий жаль, держава кинула цирк на самовиживання. Із фінансування – лише 60 % на зарплату. І все! А тварини теж хочуть їсти, а номери треба ставити, костюми, реквізит, обладнання… Та ми виживемо! І тварин збережемо! Адже ще а фресках у Софії Київській зображені циркові акробати з тваринами.
– Цирк – це посмішка і коло щастя!
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
