Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко вигулює читачів КиевVласти найсмачнішими закладами Іспанії. Разом з Інною ви відчуєте неперевершені смаки традиційних страв та найкращих вин і коктейлів.
Зважаючи на те, що українці багато подорожують, а з приходом літнього сезону, потік наших громадян за кордон буде тільки збільшуватися, вирішила інформувати вас час від часу про кухні та ресторації тих країн, де я вже побувала. Якщо ви раптом збираєтесь в Іспанію, то ця інформація саме для вас.
Тапаси
Тапас – це та сама українська канапка, щоправда іноді він може бути повноцінною стравою, якою можна абсолютно спокійно наїстися. Туристи та і самі іспанці обожнюють тапас-бари, вони тут на кожному кроці.
Tapa в перекладі з іспанської – кришка. Існує декілька версій, чому ці маленькі закуски назвали tapas. Але, згідно до самої найбільш схожої на правду, в XIII столітті король Кастилії та Леону Альфонсо X Мудрий видав закон, за яким власникам постоялих дворів наказувалося подавати хмільні напої виключно із закускою, щоб відвідувачі не п’яніли на голодний шлунок та не порушували порядку. Закуску, клали прямо на кружки з пивом або вином – як кришку.
Згідно іншої версії “їстівними” кришками накривали напої, щоб уберегти їх від мух.
Заходиш до тапас-бару, береш келих вина або сангрії – і вибираєш на свій смак закусочки. Легко, швидко, ситно і зовсім недорого – коштують тапаси від 1 до 10 євро. Наприклад, найкраще місце в Мадриді, де можна спробувати безліч різних тапасів від 1-1,5 євро за штуку – це ринок San Miguel.
Я спробувала безліч тапасів: оливки фаршировані артишоками, анчоусами, хамоном та в’яленими помідорами; шматочки багету з хамоном і ковбаскою чироззо; смажені шампіньйони на шпажках; зелені маленькі перчики на грилі “пімієнтос де падрон” присипані сіллю; фрикадельки та щічки; знамениту piscato frito (риба в клярі); пульпо – восьминіга; улюблену українцями кров’янку.
В Мадриді раджу вам ресторанчик ABACO Taberna, що знаходиться в самому центрі на Calle Toledo біля Plaza de Mayor. Тут дуже смачна кухня, величезний вибір тапасів, чудове обслуговування і демократичні ціни.
В Севільї рекомендую відвідати мережу ресторанів Cervezas vinos y tapas. Тут пропонують безліч тапасів (від 3,20 до 4євро). Якщо вам здасться, що одного чи двох тапасів замало – можете взяти тапас як повноцінну страву, тоді це коштуватиме близько 10 євро.
Про один з тапасів, хочу розказати окремо. Спробувала я його саме в Севільї, оскільки ця страва вважається андалузькою. Думаю, всі чули про “рабо де торо”, що в перекладі на українську означає “бичачий хвіст”.
В Україні цю страву не зустрічала жодного разу. Хоча не буду стверджувати, що її ніде не готують. А страва настільки смачна, що ви навіть не уявляєте!
Кажуть, її рецепт з’явився в Андалузії одночасно з коридою – багато століть тому. Розділення туші бика, вбитого на арені, робили за особливими правилами – найсмачніші шматочки потрапляли на стіл місцевої знаті, а хвіст діставася прислузі. Проте сьогодні “рабо де торо” подається в найкращих ресторанах Іспанії.
Основний принцип приготування: хвости мають довго тушкуватися не менше двох годин. Тоді м’ясо буде просто танути на губах.
Паелья
Іспанці кажуть, що це страва Валенсії, а самі валенсійці вважають її символом свого регіону. Якби там не було – паелью ви можете зустріти на кожному кроці в будь-якому іспанському місті.
Існує неймовірна кількість рецептів та варіантів паельї. Я сама готую за трьома рецептами. А іспанці кажуть, що їх більше 300.
Все дуже просто: основа страви – це рис, до якого додають рибу або морепродукти, або курку, або кролика, або все це разом. Іі обов’язково – овочі. Так до справжньої валенсійської паельї з м’ясом кролика та курки додають равликів, а з овочей використовують артишоки, зелену та білу квасолю і томати.
Основна фішка – рис для паельї обирають певного сорту, зерна якого мусять бути невеликого розміру та округленої форми. Він нагадує рис для різотто. В Іспанії, як правило використовують сорт “альбуфера” – назва селища біля Валенсії, де його вирощують.
Інша важлива деталь. Ррис до всіх приготованих інгредієнтів додається на сам кінець в сирому вигляді, а потім просто заливається бульйоном. Рис насичується бульйоном протягом 15 хвилин – і паелья готова.
В залежності від того, готуємо паелью з морепродуктами чи крім них ще додаємо і м`ясо – отримуємо Paella de Marisco або Paella Mixta. Остання -змішана – дуже популярна в самій Іспанії і вважається класичною.
З латинської мови patella перекладається як “пательня”. Тобто готується паелья і подається саме і виключно в пательні.
Я люблю паелью на білому рисі, підфарбованому шафраном. Але існує паелья на чорному рисі, вона підфарбовується чорнилами каракатиці.
Спробувати смачну паелью в Іспанії можна навіть в маленьких непримітних ресторанах. Коштує ця страва від 12 до 16 євро, і порцію можна спокійно розділити на двох.
Раджу вам в Мадриді скуштувати паелью в Restaurante La Catedral, що знаходиться в самому центрі на вулиці Cruz, а в Севільї в ресторані Postiguillo.
В Києві ви можете поласувати паельєю в ресторанах La Paella, Arbequina, “Три Вилки” і можливо ще в якихось іспанських. Найближчим часом відправлюся на пошуки і обов’язково дам вам знати.
Гаспачо
Холодний ситний томатний суп – альтернатива нашої окрошки. Готується традиційний гаспачо з перетертих або сирих помідорів у вигляді пюре та інших овочів за бажанням.
Ця традиційна страва іспанської кухні теж походить з Андалузїї.
Існує безліч варіацій приготування томатного супу. У Хересі його роблять з кільцями сирої цибулі. На Малазі – з телячим бульйоном, виноградом і мигдалем. У Кадісі взимку сервірують гарячим. У Кордові люблять густий – з кукурудзяним борошном і вершками.
Я їла севільский гаспачо, який подавався з шматочками хамону та сухариками.
Смакував мій гаспачо дуже добре, тому раджу вам завітати в ресторацію Manolete, що знаходиться одразу біля головного кафедрального собору в Севільї. Тут його можна скуштувати за 4,75 євро, загалом же вартість супу від 4 до 7 євро.
Іспанці чітко розділяють історію гаспачо на “до” і “після” Колумба. До відкриття Америки в Європі не було томатів і перцю, тому суп готували з хліба, часнику, оливкової олії та оцту – білий гаспачо (ajo blanco).
Але світовій популярності гаспачо іспанці завдячують Колумбу та конкістадорам, які привезли томати та перець на територію сучасної Іспанії.
Втім, існує безліч інших чудових та смачних іспанських страв, які я раджу вам:
Калсоц (Calcots) – це сорт цибулі, який вирощують переважно в Північних регіонах Іспанії, але популярний він на всій території країни. Його смажать на вугіллях і подають з соусом на горіховій основі.
Каре ягня (Patos de cordero) – дуже популярна страва. Пробувала її в різних ресторанах, але раджу завітати до мережі ресторанів El Asador de Aranda, які спеціалізуються саме на ягнятині. Лопатку ягня готують таким чином, що скоринка зверху має бути дуже хрумкою, а всередині м’ясо настільки протушковане, що тягнеться за виделкою як желе.
Богаванте асуль (Bogavante azul de Galicia) – синій омар. Фактично, це звичайний омар, але плавники у нього синього кольору. Страва смакує як в запеченому вигляді, так і в тушкованому. Я скептично ставлюся до ракоподібних, бо всі вони трупоїди, але страва неймовірно смачна, і замовляють її як королі, так і звичайні іспанці.
Кальдосо (Caldoso) – це щось середнє між рибним супом та паельєю, рідка паелья. Страва неймовірно смачна, особливо, якщо ви любите паелью, то вона точно стане вам до вподоби.
Всі ці страви найкраще смакують із cангрією (sangría від ісп. sangre — кров). Lуже популярний алкогольний напій на основі вина (частіше — червоного) с додаванням шматочків фруктів, ягід, цукру, а також невеликої кількості бренді, якій просто л’ється на вулицях Іспанії. Ціна на неї різна, залежить від закладу. Келих від 5 євро. Але як правило, замовляють cангрію цілими глечиками – від 30 до 50 євро.
Сангрію, як правило замовляють під ситний обід або вечерю, але це не означає, що ви не можете замовити її пізно увечері в одному з місцевих барів. Мадрид славиться своїми барами – їх тут просто безліч і на любий смак. Самі мадридці кажуть, що між площею Аточа і Сан-Мартін, відстань між якими близько 500 метрів, барів більше ніж в усій Норвегії. І я здатна думати, що це таки правда, бо переконалася на власному досвіді.
Бари завжди заповнені відвідувачами незалежно від дня тижня. Мій візит в бар в неділю, що знаходився в Латинському кварталі, де я мешкала, нічим не відрізнявся від понеділка.
І саме цікаве, що коли я зайшла на коктейль в Cafe Pavon вдруге, офіціант на барі запитався мене: “Вам як вчора – сosmopolitan?”. Виявляється, власники та офіціанти завжди запам’ятовують смаки своїх клієнтів – а якщо ви прийшли більше ніж 2-3 рази, вже на вході вас очікуватиме улюблений напій.
Є також особливі бари зі своєю історією. В один з таких, я планувала свій візит ще в Києві.
Коктейль-бар Museo Chіcote, що знаходиться на центральній променаді Мадриду, вулиці Гран Віа, заснований ще в 1930 році і був першим американським баром в Іспанії. Але відомий він не цим фактом, а тим, що в свій час тут бували різні знаменитості – від Софі Лорен та Ави Гарднер до Ернста Хемінгвея. Названий він на честь колишнього власника.
Періко Чікоте, який протягом декількох десятиліть був дуже популярною особою в Мадриді. Ще в 1927 році він випустив першу в Іспанії книжку про коктейлі. Але головна його заслуга в тому, що за своє життя він зібрав унікальну колекцію пляшок, перетворивши її в свого роду музей, рівного якому не було в світі. В цьому зібранні зберігалися напої, подаровані королем Альфонсо ХІІІ та Папою Римським; віскі від Хемінгвея; пляшка, розмальована Пабло Пікассо і навіть римська амфора з вином з II соліття до н.е. На жаль, після його смерті цю колекцію не вдалося зберігти.
Всі коктейлі коштують 10 євро. Це звичайна класика – Cosmopolitan, Aviator, Dry Martini, Singapore Sling, Bloody Mary, Negroni. Але офіціанти та бармени кажуть, що всі вони готуються за рецептами самого Періко.
Тож, якщо будете в Мадриді, рекомендую відвідати це місце і спробувати декілька. Наприклад, Daiquiri – улюблений коктейль Хемінгвея.
Сподіваюсь, мій гастро-тур Іспанією прийшовся вам до вподоби і стане в нагоді, якщо ви все ж таки наважитесь поїхати до цієї смачної країни хамону, тапасів, хересу та сангрії.
А я обіцяю продовжувати знайомити вас з іншими кухнями світу та Європи. Тому, Подорожуй та #СмакуйзІннаГордієнко.
Читайте та смакуйте: Українське “Sho” разом з Карпою та “Титановим Джексоном”
Фото та відео автора
