Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко відвідала культову ресторацію “Sho” у чудовій компанії та скуштувала нереально смачну українську кухню. Що замовляти в ресторані та чи варто замовляти тут столик – в репортажі для читачів КиевVласти.
Розповідаючи про різні національні кухні світу, було б дуже дивно обійти стороною українську. Тому цього разу я відправилася смакувати національні страви до нового ресторану української кухні з інтригуючою назвою “Sho”.
Вечеря видалася вдвічі смачнішою та приємнішою, бо відбулася вона в компанії зіркового подружжя – співачки Наталки Карпи та Євгена Терехова (бійця АТО “Титанового Джексона”).
“Sho” вражає з першого погляду, щойно ви переступаєте поріг ресторації – сучасна мазанка з височенними стелями прикрашена усюди квітами бамбуку, з люстрами-коконами неймовірних розмірів, перегородками, столами, та барними стійками з масиву дерева.
На вході зустрічають чарівні дівчата у вишуканих сукнях-вишиванках, які проводять вас до заброньованого столика.
Обов’язково замовляйте столик наперед – ресторан вщент заповнений людьми навіть у робочі дні тижня. Поки йдемо сходами наверх, розпитую дівчат про бездоганний інтер’єр закладу.
– Ці люстри привезені з Африки, це ручне ліплення, а столи із Закарпаття, це амбарне дерево, якому близько 500 років, – розповідає Анастасія.
Анастасія продовжує показувати зали ресторану: чотири основних, в одному з яких проходять майстер-класи (наприклад, найближчий з ліплення вареників), величезна барна кімната (де мені зварили чудову каву на піску) та центральну залу, де знаходиться відкрита частина кухні.
– А тут у нас також печуть свіжий хліб, який ми подаємо гостям, – показує Анастасія, коли ми проходимо вздовж стійки подачі страв.
– Неймовірно красивий у вас заклад, сподіваюсь страви будуть не менш вражаючими, – відповідаю я.
Поки очікую на друзів, офіціант приносить меню і пропонує розпочати вечерю з наливок власного виробництва.
Замовляю абрикос на ромі (60 гривень) і вивчаю пропозиції шеф-кухара ресторану. Різноманітність страв: від звичайної котлети по-київськи та вінегрету – до борщу з бичачих хвостів та рибних котлет з осетрини. Окрім основних страв, закусок та салатів, є страви, приготовлені на відкритому вогні, вареники, пиріжки, пельмені та млинці (гречані, класичні, кокосові) з начинками на будь-який смак.
– Привіт! Раді тебе бачити, і дякуємо за вибір ресторану, – вітають мене Наталка і Джексон.
– Рада, що вам вже подобається! Я тут поки вас чекала, вивчала меню і спостерігала за стравами, які виносять офіціанти, думаю, буде дуже смачно, – зауважую у відповідь.
Наталка замовляє теж наливочку. Їй пропонують спробувати малину з трояндою на джині. Євген дуже голодний і просить одразу якийсь супчик і свою улюблену ікру з баклажанів (80 гривень).
Ми з Наталкою визначаємось. Я вагаюсь між голубцями (90 гривень), які просто обожнюю, і телячими щічками з перловкою (160 гривень).
– Я, мабуть, буду салатик із дрібно нарізаної зелені з ферми (110 гривень) і вареники з сиром і зеленню (90 гривень), – визначається Наталка, яка постійно стежить за своєю фігурою і дотримується здорового харчування.
– Українська кухня мабуть твоя улюблена?, – запитую Наталку, бо дівчина зі Львова не може не надавати перевагу всьому українському.
– Не повіриш, але я дуже люблю італійську кухню, тому для мене вони обидві улюблені, – відповідає Карпа.
– А що саме любиш з італійської?, – не вгамовуюсь я.
– Найбільше – пасту з морепродуктами і салат капрезе, – посміхається Наталка.
Євген замовляє грибну юшку (190 гривень) і голубці. Тому я обираю щічки з вінегертом до них (90 гривень).
За стіл поруч вмощується велика компанія іноземців. Загалом іноземців тут дуже багато.
Доки готують наші страви, Наталка йде знімати відео для сторіз – її також вразив ресторан.
– Жень, ти, як і дружина, прихильник італійської кухні?, – запитую у “Титанового Джексона”.
– Ні, я от якраз люблю виключно українську, – підкреслює він. – Я звик до неї з дитинства, бо мама смачно готувала.
– Наталочко, а чого саме вареники?, – цікавлюся я.
– В моєму роду також всі смачно готують. І мама і бабуся, яка в свої 92 роки просто розкішна господиня. Смак їхніх вареників я також пам’ятаю з дитинства. Тому, не втрачаю можливості куштувати вареники, коли приходжу до українського ресторану, – зауважує Наталка.
– А для Жені вареники готуєш?
– Так, звичайно! Але для чоловіка готую солодкі вареники, бо так в нашій сім’ї склалося, що я люблю вареники солоні з сиром, а чоловік – з творогом, але солодким, – підкреслює Наталочка.
– Загалом, ти любиш готувати?
– Звичайно люблю, але на завжди на це вистачає часу, – каже співачка. – Люблю варити борщ – червоний і зелений, запікати рибу, ліпити вареники і навіть пекти сирник. В мене зберігаються родинні переписи і по них дуже смачно виходять всі страви.
Наші страви вже на столі, починаємо дегустувати. Євген каже, що юшка з грибами відмінна – саме така, яку він любить їсти на Закарпатті.
Наталка насолоджується своїм салатиком, каже, що смакує знову ж таки як в дитинстві.
– Просто в цьому салатику є стручковий горох, а я маленькою дуже любила рвати його в своєму городі, колі він тільки з’являвся і їсти його прямо на ходу, – пояснює вона.
– Я прекрасно тебе розумію. У нас у всіх дуже багато улюблених смаків зароджується ще в тому віці. Я ось теж пам’ятаю як смакували огірочки з домашнього городу, в мене просто зараз перед носом стоїть той запах. Зараз таких майже ніде не купиш, – жаліюся я.
– До речі, щодо салатиків, я дуже люблю експериментувати з ними – мені подобається придумувати цікаві інгредієнти та приправи до них, – зауважує Наталка.
Основні страви теж бездоганні. Цікаво, що деякі з них подають з такими гарнірами, які я ніде майже не зустрічала – перловка, зелена гречка, гречана каша з потрохами.
– Як твої вареники? Такі як у бабусі? – запитую я.
– Ой, навіть не можу відповідати, бо дуже хочеться їх їсти, – жартує вона.
Наталочка звертає нашу увагу на посуд – він тут дизайнерський. На пласких тарілках – вручну нанесена назва закладу. Піали під соуси та сметану зроблені у формі напівшкарлупок яєць. Ємкості для цукру і солі – у вигляді морських камінчиків.
Я підхожу до стійки кухні – глянути за лаштунки. І знайомлюся з адміністратором закладу Володимиром Омаровим. Він запитується, чи все сподобалося і пропонує пригостити нас морозивом, яке у закладі виготовляється власноруч.
– Ми захоплені інтер’єром вашого ресторану – хата-мазанка, але з сучасним довершеним дизайном, – не стримуюсь в копліментах.
– Так, ми позиціонуємо себе, як Україна через 50 років, де етнічна українська культура буде переплітатися з мультинаціональною культурою, – пояснює Володимир. – Дизайн розробляла дизайнерка з міжнародним ім’ям – Наталія Бєлоногова.
– А хто шив одяг для персоналу? Він також особливий і дуже доречний до закладу, – запитується Наталка.
– Це теж відома і дуже талановита дизайнерка Вікторія Кім, – відповідає Володимир.
Нам подають морозиво – божественне. Володимир пропонує спробувати ще десерти власного приготування. Каже, що вони неймовірні.
Медовик та “Київський торт”, що подають гостям за сусідніми столиками, виглядають апетитно, але наші шлунки вже заповнені під зав`язку.
– Мені здається, вечеря вийшла на славу! – резюмує Наталка. – Я дуже задоволена, твій вибір був просто в десяточку!
Ми розходимося з відчуттям повного задоволення і плануємо з Наталкою наступного разу повечеряти в смачній італійській ресторації.
А я планую новий похід до закладу, кухня якого вам точно знайома, але чи настільки, щоб ви хотіли її спробувати?! Думаю, мій огляд вас однозначно підштовхне до того, щоб піти і спробувати.
Щоб не прогавити, читайте мою сторінку у Фейсбуці Смакуй з Інна Гордієнко.
Читайте: В помаранчевому та з оселедцем: як в “Амстер Дамстер” святкували День Короля (фото, відео)
Фото та відео автора
