Коли підліток скаржиться на свої підрозри у проблемах с психічним здоров’ям, він (або вона) не рідко чують цю фразу. Мої однокласники теж нерідко кидають: “У мене щось не в порядку з головою” або “Я – дурень і мені від цього добре”… Стан такої особи може погіршуватися, і замість того щоб сходити до лікаря, у голові буде чутися: “Це лише перехідний вік, не вигадуй”. Скільки на разі таких молодих людей, яких, можливо, насправді “прикордонний розлад особистості”, “біполярний розлад” чи, навіть, шизофренія? А може їм просто елементарно не вистачає уваги, підтримки, любові?
Зараз завдяки “тренду” на психологічні розлади, дорослі на кожну скаргу такого характеру не звертають уваги. А що ж робити тим, у кого справжні проблеми, невже їм повірять лише тоді, коли стан хвороби стане найстрашнішим, і “збити температуру” ні один лікар психіатр не зможе?
Матеріал створено в рамках Проекту”Юн-Пресс-KV”
Я хочу зробити заклик до моїх ровесників: підлітків і молоді. Я, звичайно, не психолог і не психіатр, але я багато спілкувалася з психологами, читала, аналізувала. Психічні розлади – це не ознака вашої унікальності, це моторошний сон, від якого люди прокидаються вночі, у холодному поту. Депресія – не лише секундний смуток, це тяжкий стан людини, яка опустила руки, не бачить ніде добра чи позитиву. Вона починає помічати лише все погане, мислення таких людей зведено в одну точку. В житті людей з недугом нема сенсу життя.
“Біль десь у грудях, вона… ніби квіти. Розумієте, чи знову не повірите?” – такими словами я сама іноді хотіла б описати свій стан. Але чи почують мене, чи повірять?
Мені здається, що перевірка психологічного й психічного стану молоді віком від 13-18 повинна бути системно й проводитися на державному рівні: професійними психологами, лікарями, як профілактичні огляди. Адже саме в цьому віці можуть розвиватися серйозні хвороби. Необхідно побачити молоду людину, яка знаходиться в депресії як данині моди, і тих, хто справді хоче покінчити життя самогубством. Адже для підлітка причиною для суїциду може стати сварка з предметом обожнювання чи з батьками, нерозуміння в класі, чи, навіть, “заглючений” телефон. Якщо не було з ким поділитися своєю проблемою. За сумною статистикою, в Україні щодня приблизно 16 молодих людей закінчує життя за власним бажанням (хоча це ще треба довести). Повірте, це не лише через проблеми, які ви вважаєте лише віком і гормонами!
Придивіться до підлітків! Можливо, нам потрібне добре слово від близьких і рідних людей, потрібно, щоб нас вислухали, обняли, поговорили, разом поплакали, посміялися, зїли цукерку чи мандаринку?! Чи вкутали в теплий плед і подарували пухнастого ведмедика… Чому ж про це лише вміють гарно точити ляси? А діяти так ніхто і не наважиться?
Матеріал створено в рамках Проекту”Юн-Пресс-KV”
