Жандарка — це невелике озеро в Києві, що розташоване поміж трьох вулиць: Урлівська (де я й проживаю), Здолбунівська та Григоренка в Дарницькому районі. Озеро утворилося в 1970-х—1980-х роках внаслідок заповненням водою луків під час повеней.
Озеро було неодноразово завалено сміттям. Під час будівництва житлових масивів сміття та залишки змивались в озеро та на береги, після чого береги стали дуже брудними.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Група волонтерів та небайдужих зібралася разом з працівниками “Київзеленбуд” й очистили набережну та підкосили траву. Разом вони вивезли близько трьох тон сміття. У 2018 році озеро розчистили від водоростей та сміття.
Зараз через Жандарку проходить міст, що може переправити дітей до школи. В майбутньому розглядається можливість звести “Еко-Парк” на території озера.
На території водойми проживають видри, птахи, великі сімейства качок, миші і люди стверджують, що навіть бачили раків. Взимку 2017 року місцеві мешканці видалися до встановлення промислового компресора, бо через кригу товщиною в 15 сантиметрів до риб не надходив кисень. 10 березня того ж року місцеві жителі, активісти і співробітники комунальних підприємств зібрали рибу, яка задихнулася від нестачі кисню ще взимку.
На вулиці Урлівській я живу вже понад 8 років. З вікна моєї кімнати можна споглядати Жандарку.
Пам’ятаю, коли був малим, батьки водили мене на озеро, кататися на ковзанах. Майже всю зиму, кожного дня до Жандарки приходили все нові й нові люди, оскільки з часом місцеві мешканці там зробили дуже сприятливе та красиве місце для всіляких ігор і розваг.
Однак з часом, пам’ятаю в травні, на пустирі, що оточує озеро, почалися якісь будівельні роботи і водойми почали засипати піском. Проте тутешні містяни висловили свою позицію й почалися акції протесту. Були неодноразові сутички між активістами і будівельниками, в яких були і постраждалі. На жаль, усе це лише призупинило процес, але згодом (13 травня) роботу відновили.
Щодо цього пустиря, котрий оточує озеро, то варто також пригадати події, які пов’язані зі стоянками для машин. Більшу частину пустиря вже зайнято стоянками, але деякі ділянки ще є вільними і можуть слугувати місцем для пікніків або ігор.
Один мій друг розповідав мені як разом зі своїм батьком та друзями страйкували проти встановлення ще одної стоянки біля дитячого садочку. Активісти виступили проти зайняття цієї ділянки землі стоянкою, щоб не псувати і не знищувати зелену зону, де діти, після перебування в дитсадку можуть гратися на траві. Згідно з твердженнями мого друга, протестувальники прогнали будівельників і повикидали металеві стовпи, котрі мали слугувати парканом для майбутньої стоянки. Після цього інциденту будівельники не поверталися.
Міст через водойму, що переправляє на інший берег до школи, котрий я вже згадував, був зведений не дуже давно. Я мав змогу ходити через нього кожного дня, коли навчався у школі №111 в 8 та 9 класах. Сам міст великий та надійний. На перилах завжди відпочивають голуби, а унизу плавають сім’ями качки, котрих містяни охоче годують хлібом. На фото продемонстровані дві стадії будування мосту: початок будівництва та його закінчення.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
