Для будь-якого аналізу потрібно розуміти ключові інтереси сторін, з якими вони вступають у гру.
На даному етапі інтерес Росії був в тому, щоб суд не брав до розгляду позов України так само, як він відхилив позов Грузії у 2008 р. Але суд визнав наявність у нього юрисдикції prima facie за обома Конвенціями, що стали предметом позову. Особисто я не вірив, що суд визнає юрисдикцію за Конвенцією щодо фінансування тероризму, тому що це було б вперше в історії і відкривало для суду “скриньку Пандори”. А Міжнародний суд традиційно не ризикує там, де може не ризикувати. Тому суд мене приємно здивував.
Інтерес України був в тому, щоб юрисдикція була встановлена і проти Росії були вжиті тимчасові заходи. Стосовно юрисдикції ми перемогли. Щодо Конвенції про тероризм заходи не встановлені і до того ж суд відверто натякнув, що усім треба виконувати Мінські домовленості. Щодо Конвенції про расову дискримінацію суд встановив тимчасові заходи. Не всі, які ми просили, але встановив. Утім, відсутність тимчасового заходу не означає автоматично відсутність порушення.
Ми втягуємося у судовий процес – і це головний політико-юридичний результат. Грубо кажучи, вийшли з групи у плей-оф. Далі буде запекла боротьба на кожному клаптику поля, тобто гливка і довготривала юридична робота.
Особисто я вважаю, що наші шанси в суді за Конвенцією проти расової дискримінації вищі, ніж за Конвенцією щодо фінансування тероризму. Але сам факт судового процесу – принципово важливий, тому що все це пазли, які зрештою складуться в юридичну відповідальність Росії. А саме цього вони ой як не хочуть.
В сухому залишку на даному етапі з рахунком 3:1 перемогла Україна, де 3 на нашу користь – це визнання судом юрисдикції prima facie за Конвенцією щодо тероризму і юрисдикції за Конвенцією щодо дискримінації та тимчасові заходи за останньою конвенцією, а 1 на користь Росії – це відсутність тимчасових заходів за першою конвенцією.
У мене все. А тепер ті самі розумні люди, які віртуозно пояснюють, чим поганий безвіз, пояснять вам, чим поганий наказ Міжнародного суду ООН:)
Дмитро Кулеба, посол, Постійний представник України при Раді Європи
