Вважається, що сексизм залишається поширеним явищем в українському публічному дискурсі. Однак, якщо Ви запитаєте жінку на вулиці, чи є вона жертвою сексизму або дискримінації, то, швидше за все, Ви отримаєте відповідь: “Ні”. Активна участь жінок у житті країни вкотре активізує дискусію про їх представлення у вітчизняному політикумі, особливо на державному рівні.
Значною мірою ясність у це питання вносять дослідження Національного Демократичного Інституту.
Чому ж, на думку українців, жінок обирається в органи влади менше, ніж чоловіків?
Опитування показало – 76% громадян вважають, що політичні партії більше схильні висувати чоловіків, ніж жінок. 64% вважають, що сімейні обов’язки не дозволяють жінкам мати час для змагання за виборну посаду. Більше половини (56%) вважає, що українці більше схильні голосуватии за чоловіків, ніж жінок. Така ж кількість респондентів стверджує, що жінки мають менше доступу до ресурсів, щоб проводити кампанії. 49% вважають, що жінки меншою мірою зацікавлені у політиці, аніж чоловіки. А на думку 26% громадян, в Україні немає достатньої кількості кваліфікованих жінок, щоб бути обраними до органів влади.
Разом з тим, вирішуючи, за якого кандидата голосувати на виборах, громадяни на перше місце ставлять чесність, якість передвиборчої програми і досвід. Лише для 2% виборців стать кандидата є визначальною.
Майже всі респонденти зазначають, що не відчувають негативного ставлення до жінок-кандидаток. Частіше дискримінація в Україні спрямована на вік кандидатів (занадто молодих) або партійну приналежність.
Нерідко до жінок-кандидаток демонстується прихильне ставлення: їх вважають менш схильними до корупції, більше зацікавленими у вирішенні проблем, пов’язаних з добробутом населення, а також більш обізнаними про конкретні проблеми громади.
Більшість українців не асоціюють жінок з політикою. На їх погляд, ототожнення жінки з сімейним життям є природнішим.
Половина громадян вважає, що саме чоловіки мають бути більшою мірою залучені у політичне життя. Лише 5% українців воліли б бачити рівне представлення обох статей у вітчизняному політикумі.
А от якби все-таки у виборному органі влади біли рівною мірою представлені чоловіки і жінки, то 56% українців переконані, що більше уваги приділялося б щоденним проблемам; 33% – що було б менше корупції; 25% – що було б менше можливостей для чоловіків; 10% – що було б менше кваліфікованих керівників.
Найсильнішим мотиваційним чинником для участі жінок у політиці є служіння суспільству. Майже всі жінки-політики заявляють про своє бажання зробити громаду кращою, забезпечити ліпші умови життя для майбутніх поколінь.
А головним демотиватором політичної участі жінки називають партійну систему та її непрозорість прийняття рішень.
Анна Куценко, директор Київського молодіжного центру
Читайте: Проблеми переможців: вирішити не можна ігнорувати. Де влада поставить крапку?
