29 квітня 2016 року вийшла в поки що “нашій” комунальній газеті “Трудова Слава” дуже строката стаття, де джерелом інформації був голова Бориспільської райради В.М. Байчас, а інтерв’ювером хтось Ніна Запорожець, котра не являється, наскільки я знаю, штатним журналістом та працівником газети ТС.
В статті мова йдеться про кричущу ситуацію в Бориспільській ЦРЛ, до якої довела не тільки поведінка та манера керівництва Олександра Щура, а й “робота” всіх працівників даної медустанови. Мало того, від загальних обурень роботою всієї ЦРЛ, далі в статті, Владислав Михайлович перейшов до конкретних звинувачень. Так, наприклад медикаменти, котрі пан Щур відправляв нашим бійцям в АТО, на думку голови райради, головний лікар забрав у хворих, тоді як весь медперсонал купував їх за свої кошти. Продовжувати цитувати дану статтю можна довго, але я думаю Ви і так з нею ознайомитесь і зробите висновки.
Особисто, я зробив свій висновок, не як пересічний громадянин, а як депутат Борисполя. І свою думку висловив на сьогоднішній зустрічі з паном Байчасом, на яку мене запросив мій колега Илья Луцив. Я висловив крайнє обурення тим, що робочі моменти і непорозуміння, районна влада вирішила перенести в площину спілкування через пресу. Причому через ЗМІ, котрий поки, що фінансується з міського бюджету і на мою думку, є дещо залежним від свого роботодавця. Як кажуть, сміття з хати не виносять. Але в даному випадку винесли. Це, я вважаю, означає лише одне – підготовка грунту для звільнення. І не просто звільнення, а звільнення зі скандалом та ганьбою. Значить тут не лише робочі моменти, а й щось особисте, і я не побоюсь припустити, що й політичне!
Це ми й намагались з’ясувати під час зустрічі з вищевказаним чиновником. Приємно здивувало те, що Владислав Михайлович, погодився співпрацювати і йти назустріч у вирішенні конфлікту. Правда, перед цим хвилин 15 дуже палко і радикально і саме головне аргументовано виступав колега і АТОвець Илья Луцив, та намалював повний спектр наслідків від подальшої ескалації конфлікту. Так, що можемо тільки здогадуватись, що саме змусило чиновника прийняти виважене та, я вважаю вірне рішення.
Я в свою чергу запропонував одразу ж після свят, зібратись двома депутатськими корпусами, районним і міським та разом розібратись в ситуації і все-таки створити діалог та комунікацію, котрої наразі немає між паном Щуром та паном Байчасом, зі слів останнього.
До діалогу підключився і Евген Боженко, який насамперед апелював, щодо негайного спростування тієї інформації в статті, котру більшість присутніх назвали “заказушною”.
“Спростування повинно бути офіційним, через сторінку facebook Бориспільської РДА, і в наступному номері газети ТС. А також негайне видалення її (статті) з сайту газети ТС.” цитую пана Боженко.
В самому кінці цих палких дебатів, я висловив серйозну занепокоєність тим, що в будь-якому випадку, насамперед постраждає репутація Олександра Щура, адже публічна порка та поливання брудом назавжди можуть відпечататись в головах громадян та негативно відобразитись на подальшій діяльності як медика і повісити ярлик на ім’я людини.
Аби завершити мою безкінечну статтю чимось позитивним, хочу Вам повідомити, що пан Байчас погодився офіційно спростувати інформацію з вищезгаданої статті та якомога швидше знайти спільну мову та налагодити постійну комунікацію з очільником нашої Бориспільської лікарні. Далі буде…
PS: Хочу подякувати всім присутнім колегам та персоналу лікарні, котрі прийшли відстояти своє ім’я та не побоялись заявити в очі чиновнику про готовність написати заяви на звільнення у разі продовження “травлі” їх з боку голови райради. Хоч ми і стали жити гірше і бідніше після майдану, такі прояви свободи і демократії спонукають мене вірити в те, що ми на правильному шляху до омріяної в піснях Тараса України! Слава Україні!
Олег Романов, депутат Бориспільської міськради
Читайте також: Печеньки й автомати
