Те, що Київ є історичним містом, не викликає ні у кого сумнівів, але де межі цього історичного міста? Наче теж не складно – будь-який екскурсовод розповість, де проходили стіни міста Володимира, де які були ворота – Золоті Ворота і досі стоять на місці, але піднімаєш очі і бачиш висотну забудову і у будь-якого туриста виникає подив та запитання як можна будувати висотні будинки в історичному центрі міста?
Але нещодавно Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2019 року звернув увагу на цю проблему – “Враховуючи відсутність затверджених меж історичного ареалу міста Києва, за що частково відповідає безпосередньо Міністерство культури України, позивач мав підстави вважати, що надання дозволів на проведення робіт на пам’ятках місцевого значення належить до повноважень органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (п. 13 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про охорону культурної спадщини”)”.
Деякі ЗМІ почали заявляти, що Верховний Суд помилився, так от спробуємо з’ясувати чи дійсно помилився?
І наче легеше всього звинуватити суддів, що вони “не побачили історичних ареалів у Києві, але заходимо на сайт Міністерства культури України, і що ми бачимо:
На сайті Міністрества є затверджені межі та режими використання історичних ареалів історичних населених місць, і о диво ми там під №19 бачимо Київ, але придивившись уважно – дію наказу, яким затверджено історичний ареал, зупинено!
Спробуємо розібратись в нормативному регулюванні.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини” на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Відповідно до вказаного закону, з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878.
Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318.
Зазначена постанова у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин (25.01.2007) передбачала, що відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури, Держбуд та уповноважені ними органи охорони культурної спадщини (п. 4), що фактично не змінилось і до цих пір.
Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць (п. 5). Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об’єкт містобудівного проектування (п. 10).
Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини (п. 12).
Верховний Суд, як і ми при огляді сайту Міністрства культури України встановив, що межі історичного ареалу міста Києва Міністерством культури України не затверджені.
І у вказаній судовій справі було піднято проблематику, що відповідіні дозволи в Києві видавало, а мабуть і продовжує видавати два оргни – Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке зараз перейменовано в Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міністерство культури України, при цьому обмеження висотності чи інших показників турбує їх мало, бо відповідна документація не затверджена.
В даній справі Верховний Суд, використовуючи практику Європейського суду з прав людини, зробив висновок, що “у будь-якому разі правова невизначеність щодо органу, уповноваженого надавати дозвіл, повинна тлумачитися на користь позивача, оскільки 25.01.2007 Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) йому було видано дозвіл №08 на проведення будівельних робіт по будівництву офісного центру в зоні регулювання забудови І категорії. Цей орган вважав, що мав необхідні повноваження. Позивач діяв добросовісно, відкрито і не може нести негативні наслідки від іншого тлумачення Закону Міністерством культури України, до того ж після спливу 11 років”.
Як на мою думку, рішення суду є доволі прогресивним, справедливим та об’єктивним, але чи щось зроблять чиновники, щоб виконати свої обов’язки та в решті решт затвердити – “Історико-архітектурного опорного плану м. Києва; межі та режими використання зон пам’яток та історичних ареалів м. Києва” як того вимагає суспільство, чи так і буде залишатись у нас період правової невизначеності, що дає можливість для чергових зловживань та маніпуляцій!
Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро “Титикало та партнери”, заслужений юрист України, депутат Київської обласної ради
