Майже всім в житті доводилось позичати кошти родичам, друзям, знайомим, але на практиці не завжди борги повертають, бо, як кажуть, “береш чуже, а повертаєш своє”.
Як правило, такі фінансові відносини у кращому випадку оформлюються звичайними борговими розписками, які викладаються на одному аркуші паперу та скріплюються підписом позичальника та мають назву – РОЗПИСКА.
Ми в адвокатському бюро “Титикало та партнери”, часто чуємо запитання, чи має характер таких угод юридичну силу та наскільки захищеним у такій ситуації може почувати себе позикодавець.
Почну з того, що боргові розписки мають юридичну силу!
Боргові розписки є доказами укладання договору позики. Але дуже важливо їх скласти належним чином. Розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов’язання, має містити прізвище та ім’я по батькові сторін, між якими склалися правовідносини позики, умови отримання позичальником в борг коштів із зобов’язанням їх повернення та дати отримання та повернення коштів.
Враховуючи те, що документ цей нібито і найпростіший, але у кожному другому випадку він чомусь оформлюється неправильно. Розписку слід писати власноруч.
Наведу зразок боргової розписки, який буде підставою для судового захисту:
Р О З П И С К А
Я, Василенко Петро Іванвоич, 1982 року народження, який мешкаю в м. Києві по вулиці Бендери 8, кв. 5 (паспорт СЕ № 785953, виданий Святошинським РВ УМВС Кіровоградської області 12.11.1990 р., ідентифікаційний код 1275689065), даю цю розписку громадянину Копиленко Івану Гавриловичу, 1960 року народження, мешканцю м. Києва, який проживає по вул. В. Чорновола, буд. 28, кв. 3, в підтвердження того, що я Василенко Петро Іванович, отримав від Копиленка Івана Гавриловича у борг гроші в сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США та зобов’язуюся повернути позику в строк до 26 грудня 2020 р.
1 квітня 2018 року (Підпис) Василенко П.І.
Після повернення боргу потрібно надати зустрічну розписку про те, що борг повернуто від такої дати та у такій сумі.
Тепер розберемося в тому, наскільки такий вид відносин регулюється законами України?
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Це свідчить про те, що письмова форма договору позики у формі боргової розписки з огляду на її реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво – чи багатосторонніми (договори). Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов’язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов’язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені цим договором.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, потрібно виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і, залежно від установлених результатів, робити відповідні правові висновки.
За своєю юридичною природою договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов’язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання та повернення.
Тобто, вчинення запису в розписці, наприклад, “Отримав 25 000 долларів 22.01.2010 під 2,5 % щомісячних” з підписом без зазначення осіб, яка взяла в борг та якій необхідно цей борг повернути, строку такого повернення, не може вважатися правочином певної особи, її дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Неналежне оформлення розписки призводить до відсутності правових підстав для стягнення боргу.
Громадяни часто запитують адвокатів: якщо між двома особами був укладений договір позики, але борг так і не повернули, то захистить у такому випадку Закон позикодавця?
Я переконаний, що закон буде на стороні позикодавця. Є дуже багато судових рішень про стягнення боргу на підставі боргових розписок. Так, наприклад, з цього приводу є нещодавнє рішення Верховного Суду від 20 квітня 2018.
Проте я не став би вираховувати відсоток виграшів у судових процесах, пов’язаних з борговими розписками, дуже високий?
Відсоток вирахувати важко, але якщо розписка оформлена належним чином, то позов зазвичай завжди задовольняється. Наявність усіх необхідних реквізитів у ній збільшить шанс повернення грошей, якщо Ви змушені будете звертатися до суду.
Не нові випадки, коли гроші у борг передані, термін їх повернення вичерпано, а позичальник зникає. У такій ситуації я би радив подати позов про стягнення боргу до суду. Але слід пам’ятати: навіть якщо боргова розписка складена правильно, вона не може стати гарантією повернення грошей, оскільки у боржника може просто не виявитись коштів та майна.
Проте, варто зважати на нюанси і розуміти, як діяти в ситуації коли у боржника є постійне місце роботи та майно. Наприклад, чи слід розраховутати на те, що суд зобов’яже позичальника щомісяця виплачувати певний відсоток з заробітної плати або продати майно, аби розрахуватись з боргом?
Як це працює на практиці? Припустімо, суд вирішує стягнути з Петренка на користь Іваненка суму боргу в розмірі 100 тисяч гривень та на підставі рішення суду видається судом виконавчий лист (виконавчий документ для виконання рішення суду). Іваненко пред’являє виконавчий документ державному чи приватному виконавцю, а той, у свою чергу, стягує кошти з зарплати, продає все рухоме та нерухоме майно, приходить додому, описує майно, забороняє в’їзд закордон, штрафує та інше. На відміну від державного виконавця, приватний не має заробітну плату від держави, а отримує 10% від виконаного рішення (боргу). Але знову ж таки, якщо у боржника крім одягу нічого немає, то таке рішення виконати важко.
З огляду на вищесказане, можемо резюмувати, що боргові розписки – все ж повністю легітимний вид позики. Але, аби спати спокійно, я би радив все ж бути цілком впевненим у тому, кому ви ввіряєте свої кошти і бути наперед переконаним, що за будь-яких обставин ця людина зможе з вами розрахуватись, а не розвести руками.
Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро “Титикало та партнери”, депутат Київської обласної ради
