Питання “чому досі в парламенті та місцевих радах сидять депутати від “ОПЗЖ”, Шарія та інших заборонених судом партій росіянських колаборантів?” треба, в першу чергу, задавати правлячій партії “Слуга народу”. А більш конкретно – членам профільного парламентського комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і самоврядування.
Історія достатньо проста. Понад два місяці, з 23 червня, в цьому комітеті вкривається пилом законопроєкт Кабміну №7476 “Про внесення змін до деяких законів України щодо наслідків ухвалення судом рішення про заборону політичної партії для статусу депутатів місцевих рад”. Головна новела законопроєкту: у разі судової заборони політичної партії, депутати усіх рівнів, обрані від такої партії, позбавляються мандатів; якщо внаслідок цього в місцевій раді залишається менше 50% від депутатського складу, то рада розпускається, а на території, де діє така рада, утворюється військово-цивільна або військова адміністрація.
Все достатньо просто. Але комітет, яким керує нардеп від “Слуги народу” Андрій Клочко, гальмує не перший місяць, не узгоджуючи цей законопроєкт і не вносячи його до парламентського порядку денного.
Натомість, в Раді вже зареєстровані чотири альтернативних законопроєкти:
-
№7476-1 Григорія Мамки від “ОПЗЖ”;
-
№7476-2 Олександра Літвінова від “Слуги народу”;
-
№7476-3 нардепів від “ОПЗЖ” Тетяни Плачкової, Дмитра Ісаєнка, Олександра Лукашева, Володимира Мороза та за компанію з ними позафракційного “батьківщинівця” Євгена Яковенка;
-
№7476-д, якого ще немає у відкритому доступі, і реальним автором якого є “слуга народу” Віталій Безгін.
Всі чотири законопроєкти – і від “ОПЗЖ”, і від “Слуг народу” – спрямовані на те, щоб обрані від заборонених партій депутати всіх рівнів не були позбавлені мандатів. Як? Та дуже просто: вийшов з фракції – і вже не колаборант, і не сепаратист. Як зараз і зробили “опзжисти” у ВР, створивши дві групи, які чудово підголосовують монобільшості.
Втім, зараз головна заруба розгорнулась навколо законопроекту №7476-д. На днях автор цього документу Віталій Безгін на засідання підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування, де він є головуючим, майже протягнув узгодження №7476-д. Але став на заваді Віктор Балога, який, за всієї неоднозначності свого політичного минулого, зайняв жорстку та принципову позицію: треба голосувати законопроєкт уряду №7476 та позбавляти мандатів всіх депутатів від заборонених партій.
Це змішало карти Безгіну та його патронесі – голові партії “Слуга народу” й заступниці голови профільного комітету Олені Шуляк.
Хто забув – нагадаємо. В 2019 році в списку “Слуга народу” Олена Шуляк вигулькнула завдяки протекції вже експрем’єр-міністра Олексія Гончарука, які були знайомі по спільній роботі в BRDO (звідки, до речі, вийшов і нинішній міністра інфраструктури Олександр Кубраков, формальний очільник “Великого будівництва”). Віталій Безгін опинився в списку “Слуги народу” завдяки своїй роботі в тому самому BRDO та особистій протекції Олени Шуляк, якій він дуже вдячний та охоче виконує будь які її завдання.
Сьогодні, 26 серпня, на zoom-засіданні профільного комітету ВР нардепи мали розглянути урядовий законопроєкт №7476, щоб рекомендувати його до прийняття. Але не сталося. Олександр Алексійчук (“Слуга народу”) повідомив про лист, в якому депутати висловили недовіру Андрію Клочко і запропонував йому самовідведення від головування у засіданні. Його підтримали Віталій Безгін і В’ячеслав Рубльов. Всі троє “слуг народу” покинули засідання комітету, разом з ними – ще декілька нардепів разом з Оленою Шуляк. Після чого кворум розчинився в повітрі – і засідання комітету закінчилось, так і не розпочавшись.
Злі язики кажуть, що недовіра Андрію Клочко – справа рук Олени Шуляк, яка намагається наростити свій вплив, створюючи щось на кшталт власної групи у парламентській фракції “Слуги народу” (цю гіпотетичну групу не складно вирахувати на прикладі тих нардепів, хто сьогодні покинув засідання комітету).
Зокрема, про амбіції Шуляк свідчать її намагання на початку року зняти з посади керівника Київської обласної парторганізації Андрія Мотовиловця. Але, оскільки Мотовиловець є ще й першим заступником голови парламентської монобільшості, спроби Шуляк щодо нього виявились марними.
Втім ця дрібна внутрішньопартійна метушня й не була б варта уваги, якби вона не призводила до фактичного блокування важливих рішень на кшталт позбавлення мандатів депутатів всіх рівнів від “ОПЗЖ”, Шарія та інших заборонених партій. Що, звісно, наводить на неприємні думки щодо мотивів Олени Шуляк та її внутрішньопартійних прибічників.
Ці думки мають та мусять бути оформлені в запитання доки ще голові правлячої партії від співробітників українських спецслужб і правоохоронних органів. Бо, серед іншого, дуже хочеться почути правдиві відповіді на наступні запитання:
-
що пов’язує Олену Шуляк з Конфедерацією будівельників України (КБУ), чиї шкідливі законодавчі ініціативи вона вперто протягує через парламент?
-
наскільки правдиві стабільні розмови та чутки про небезкорисливе співробітництво голови партії “Слуга народу” з секретарем профільного комітету ВР, нардепом від “ОПЗЖ” та віце-президентом КБУ Дмитром Ісаєнком?
Що швидше ми почуємо правдиві відповіді на ці запитання, то швидше позбавимось колаборантів і сепаратистів у владі, і тим швидше переможемо нашого ворога – російську федерацію.
Антон Подлуцький, співзасновник КиївВлади
