Для деяких наступив справжній час Х. І це стосується навіть не мешканців приміських міст, які не мають можливості доїхати на роботу. Чи тих же киян, які житимуть без метро. Чи тих, хто не зможе побачити рідних з інших міст.
Час Х наступив для керівників місцевого самоврядування. Простою мовою – для сільських, селищних та міських голів. Настав їх час. І для когось він, можливо, стане початком політичного кінця, а для когось – новим кар’єрним трампліном.
Вся справа в тому, що вперше за багато-багато років вони та їхні виборці опинилися без перебільшення в одній лодці. І весла та руль – саме в їхніх руках. Ось справжня зворотня сторона їхнього статусу – це невідворотна відповідальність.
Тепер ніхто не дивитиметься на Володимира Зеленського, Дмитра Разумкова чи Іллю Ємця. Всі дивитимуться насамперед на своїх мерів чи голів села. Немає маршрутки? А ну ж бо, мере, чому не подбав про транспорт?! Немає ліків та ШВЛ в лікарні?! Чому місцева влада не вирішила це питання? Таких розмов будуть сотні на день.
Насправді, я завжди вважав та вважаю, що складні часи – це не лише випробування, це насамперед можливості.
Сьогодні в цих людей величезні можливості. Рятувати. Допомагати. Та служити тим, хто свого часу за них віддав свій голос. Час дуже швидко поставить все на свої місця: чи здатні вони нести таку відповідальність?
Як на картинці не вийде. Відсидітися не вдасться. Тому що можна отримати червону картку назавжди.
Читайте: Епідемія та колапс, як шанс на виправдання Зеленського перед народом
Источник публикации
Михайло Бно-Айріян, дипломат, екс-голова Київської облдержадмінстрації
