Транспортний колапс минулого тижня, коли Київ зупинився у величезних заторах, виразно показав те, що й так давно було зрозуміло:
1. Столична транспортна система, що склалася упродовж останніх 20 років, вразлива, не має необхідного запасу міцності, не відповідає сучасним вимогам розвитку міста. Щонайменше відхилення від рутинного режиму роботи, з яким вона й так не може в достатній мірі впоратися, уводить її в ступор. Ухил у бік автобусів і маршруток, узятий в 1996 році, по суті відмова від електротранспорту, зокрема, рейкового, що зараз активно повертається в центри європейських столиць, бо не так потерпає від заторів, і є екологічнішим, фактичне згортання будівництва метро (за час каденції чинної влади не з’явилося жодної нової станції підземки), виявилися глибоко помилковими. Тож її необхідно переглядати й краще пристосувати для потреб киян.
2. КМДА, що розглядає заявки на проведення масових заходів, погоджує маршрути та місця їх проведення, поліція та всі ті, хто забезпечує виконання узгоджених планів, нерідко діють не достатньо професійно, не використовують зарубіжний досвід, що призводить до значних транспортних заторів та порушення нормального ритму столичного життя й ускладнень у забезпеченні функціонування міського організму. Доволі часто інформація погано доводиться до відома киян, вулиці перекриваються не ті й не в повідомлений населенню час, міський пасажирський транспорт так само стає жертвою заторів, як і водії технологічного й спеціального транспорту, приватних автомобілі тощо. Оперативне коригування транспортного руху в залежності від конкретної транспортної ситуації в тому чи іншому місці, його відведення заздалегідь на інші вулиці, практично не здійснюється. Потрібні часові корективи в плани проведення ремонтно-дорожніх робіт не вносяться, що стає додатковим фактором ускладнень пересування вулицями. Регулюючої ролі міської влади, узгодженості в діях міських служб тут не відчувається.
3. Керівництву міста варто було би впритул зайнятися проблемою Київської агломерації (Великого Києва). Тільки не у вигляді пустопорожніх меморандумів, що зараз спостерігається. Відчувається повне нерозуміння суті й глибини проблеми, шляхів її розв’язання. За прикладом інших столиць, що вже пройшли чи проходять цей шлях, потрібно взяти за мету розвантаження Києва, який не гумовий, від маятникової та трудової міграції, створення нових робочих місць, необхідної соціальної інфраструктури ближче до місць постійного проживання десятків тисяч тих, хто щодня вирушає на роботу в столицю з прилеглих територій, а ввечері повертається додому. Ну не може наше місто й далі при номінальному, списочному населенні в 2,9 млн фактично забезпечувати життя на своїй території до 4,5 млн осіб! Ці перекоси треба долати, бо вони набувають дедалі більше загрозливого характеру. А той Генплан, що зараз активно проштовхується, цього принципового питання не вирішує.
Леонид Косаковский, Київський міський голова, голова Київради, голова Київської міської державної адміністрації в 1993-1998 рр.
Читайте: ЮНЕСКО требует утверждения Генплана Киева до конца 2017 года
Джерело: Фейсбук автора
