Будівлю кінотеатру “Київ” завжди хтось хотів прибрати у приватну власність. Знаю точно, що директор кінотеатру, щоб хоч якимось чином захиститись від таких нападів, особисто вносила її в реєстр пам’яток архітектури.
Щодо рейдерства часів Януковича, інформація була. Але тоді все вирішилось так, що не зачепило ані роботу кінотеатру, ані суборендаторів.
Сьогоднішні події, які називають “інвентаризацією”, насправді більше схожі на привласнення майна і зловживання службовим становищем. У мене вони викликали здивування і декілька питань. Зокрема, де були “інвентаризатори від влади”, коли у 2000 році в розваленому і аварійному будинку, в якому і кіно на той час не показували, відбувався перший за п’ятдесят років капітальний ремонт, а кінотеатр було повністю реконструйовано? Тоді було не цікаво, всі займались ринками і ділили заводи? Звісно, хто ж хоче вкладати гроші? Краще “проводити інвентаризацію” того, до чого маєш далеке відношення, але за роки чужої праці і вкладень стало ласим шматочком.
Чим ці рейдерства схожі, так це тим, що є бажання захопити приміщення за підтримки адмінресурсу. Але у другому випадку – недопрацьована юридична база. Все робилось поспіхом, на ходу і з порушеннями закону. Саме тому і зробили це захоплення, використовуючи муніципальну охорону Києва.
Читайте: От Кличко требуют разобраться с рейдерством КП “Муниципальная охрана”
Це перший випадок таких зухвалих дій муніципальної охорони і, думаю, не останній. Вказівку на такі заходи можна отримати лише за підтримки когось із влади і з використанням адмінресурсу. До того ж, з наших джерел, є підтвердження, що була команда зачистити справжніх орендарів у будь-який спосіб. Інша річ, що Віталія Кличка, скоріш за все, ввели в оману, не пояснивши юридичний бік ситуації, чим витягнули ще одну цеглину з його рейтингу.
А розібратись не завадило б. Правильно розставлені акценти та бажання зберегти останній осередок справжнього інтелектуального і культового кінематографу, звісно, показали б киянам, що він таки з повагою ставиться до людей і уважно вивчає конфліктні проблеми, занурюючись у факти, а не керуючись плітками.
Всім відомо, що кінотеатр “Київ” є взірцем кінотеатрів. Все ж силами нинішнього орендаря з руїн не лише відновили приміщення, а й влаштували оснащення кінотеатру найсучаснішими технологіями, що, зокрема, відображено і у Вікіпедії. Тож говорити про “занепад” приміщень (показуючи підвал, що є бомбосховищем і куди ніхто не мав доступу, відколи почалася війна), коли з занедбаної будівлі, яка нікому не була цікава до 2000 року, зробили один з найкращих кінотеатрів, трошки дивно. 20 років не помічали, як живе кінотеатр, і в один день – прозріли. До речі, повинен зробити офіційну заяву: частина оприлюднених владою фото взагалі не з приміщення кінотеатру.
Що саме зараз відбувається у приміщенні кінотеатру, важко уявити, тому що “ламати не будувати”, такі самі дії відбувались і на спорткомплексі “Восход”, де за дві години потрощили все, що встигли. Не можна виключати, що завтра будівля взагалі спалахне, як центральний гастроном, або кінотеатр “Жовтень”. Чітко відслідковується лінія боротьби саме за приміщення, а не за його наповнення.
Читайте: Реквием по Центральному гастроному
Однією з претензій, яку озвучували ЗМІ, було невдоволення тим, що раніше у правому крилі будівлі колись розташовувався кінозал на 250 місць, а “Культурний центр” віддав його піцерії Mister Cat. Проте кінозалу там вже не існувало більше 20 років. У 90 роках там був салон меблів. Рішенням сесії Київради цільове призначення було змінено з салону меблів на заклад громадського харчування. Тоді влада просила наше підприємство увійти в реконструкцію кінотеатру як інвестора і вкласти в аварійну будівлю 586 519 доларів США. Ми вклали ці кошти. Вони були спрямовані на ремонт фасаду, вітражі, частковий ремонт приміщення, заміну електропроводки тощо.
Так сьогодні не вистачає 250 місць в правому крилі, але про те, що будівля збереглася та існує завдяки нашим інвестиціям і інвестиціям “Культурного Центру”, визнавати відмовляються. Я розумію, що завтра вигадають ще щось, бо є банальне бажання привласнити чужий бізнес. Виходить дивна ситуація, на форумі “Іnvest in Kiev” мер закликає “будь-ласка, інвестуйте в Київ”, я буду вашим особистим body-guard(ом). І у той самий час знищує і відбирає ті інвестиції, що зроблені підприємствами протягом 20 років.
Неабиякий резонанс викликали і заяви щодо непрацюючої пожежної сигналізації і закриті пожежні виходи з обох залів (“Червоного” і “Синього”). А чи хтось цікавився цим питанням у представників пожежної охорони, яка цей об’єкт перевіряє ретельно? Скажіть, яка нормальна людина або структура, котра проводить оснащення кінотеатру найсучаснішими технологіями, не встановить пожежну сигналізацію? Це ж за межами здорового глузду. До того ж “Муніципальна охорона” навіть пожежні гідранти перевірила, судячи по фото. Отже дозвіл на роботу точно існує. Тим не менш, у мене є підстави вважати, що справа зовсім не в “порушеннях”, які озвучили в КП “Київкінофільм”, а в тому, що комусь впало в око чудове приміщення. Я переконаний, що попереду усіх чекають довгі судові процеси, а роботу підприємства блокуватимуть під будь-якими “добрими” намірами.
Читайте: Передача кинотеатра “Киев” в собственность КП “Киевкинофильм” может привести к упадку кинотеатра
Відверто кажучи, деякі останні тенденції в КП “Киівкінофільм” мені подобаються і я їх підтримую. Хоча б те, що кінотеатр “Флоренцію” готують до приватизації, і це – правильне рішення. Місту не потрібні збиткові тягарі і дотаційні КП. Платіть податки і створюйте робочі місця, це – моя позиція. А владі сьогодні ліпше фінансувати колективи і молоді таланти, що здатні це кіно створювати.
Що ж до кінотеатру “Київ”, то якби не рейдерство, а звичайний плановий стан – роботи вже б почались над втілення проекту щодо створення на базі кінотеатру “Київ” квокінг-центру блогерів і незалежних журналістських розслідувань. Але, як я чув останні новини, ідея створення – не відпала. Нині говорять про те, що після того, як буде відбито цю спробу рейдерського захоплення, перший Фестиваль блогерів і журналістських розслідувань відбудеться вже наступного року.
На жаль, влада переконана, що у киян – коротка пам’ять. Особливо у тих, хто люблять інтелектуальні фільми. Люди добре пам’ятають кінотеатр “Довженка” на проспекті Перемоги, де колись проводилися тижні інтелектуального італійського, французького кіно. Проте в грудні 2008 року Київрада дозволила знесення кінотеатру. Тож, якщо кінотеатр “Київ” “відіжмуть”, то малобюджетні фестивалі зникнуть назавжди.
Звісно, не можна не погодитись з деякими звинуваченнями. Наприклад, винуватили у тому, що багато площі гуляє, а орендар не проводить ще якісь заходи. Але, якщо бути чесним, подивившись афішу, можна побачити, що кінотеатр “Київ” проводив понад 200 заходів на рік. Це за умови, що рік має 365 днів.
Що ж до звинувачень, що, начебто, були надприбутки від суборенди, то тут – усіх ввели в оману. Було б чесно – підійти до суборендаторів і попитати. Вони б показали документи, і бажаючі дізнались би, що гроші йдуть до київського бюджету.
Я переконаний, аби ті, хто висував звинувачення, були зацікавлені у збереженні артхаусного кіно, вони б прийшли до орендаря і поставили б свої питання і умови, а не стали б на бік структури, яка (а є таке припущення) взагалі всього лише ширма, бо коли почалися проблеми з продовженням договору, ТОВ “Сінема-Сіті” ще не фігурувало.
Та й ті ж активісти, що висувають звинувачення, розуміють, що новий орендар з його обіцянками – фікція, але при цьому, замість того, аби прийти до попереднього орендаря і вирішити усі питання, наче спеціально грають на боці того, хто, і з їхньої точки зору, теж знищить артхаустне кіно у “Києві”. Хіба це не нонсенс? Адже проведення і вартість організації великих фестивалів підвищяться рівно пропорційно оренді КЦ. За таким принципом ДЮСШ треба перетворити в фітнес-центри, а з Філармонії зробити диско-клуб.
Щодо збільшення залів, це взагалі маячня. Сьогодні Київ, як місто, посідає 13 місце в антирейтингу traffic index. Ви уявляєте собі цей транспортний колапс?! Хтось прораховував містобудівні умови і обмеження (можливість паркування і кількість відвідувачів, евакуаційні виходи, системи пожежогасіння і т.д.)? Але після слів Бориса Фуксмана в одному з інтерв’ю, де він говорить про перебудову в середині приміщення, хочу нагадати владі ще одну неприємну історію: 22 липня 2003 року на Великій Васильківській обвалився фасад будинку № 37. Як констатували тодішні представники Київської міськдержадміністрації, подібне могло статись через те, що мешканці могли робити усілякі перепланування. Тож, на місті мера, я б не брав на себе такий тягар відповідальності.
Загалом, хочу нагадати усім, хто кидає звинувачення у бік колективу: кінотеатр, коли колектив туди прийшов, був у аварійному стані. І те, що сьогодні є, лише завдячуючи роботі цього колективу. А хто бував у кінотеатрі, той на усі ці “докази занепаду” – дивується, адже не можна проводити 200 заходів на рік, запрошуючи іноземні делегації у споруду, що занепадає.
Раніше кінотеатр не був краще тих, які зараз стоять в розваленому стані або вже приватизовані. Завдяки низькій оренді і з’явилася можливість проводити кінофестивалі.
Одним із акцентів із звинувачень є заява, що вартість оренди для “Синема-Центру” складає 2 млн 544 тис. гривень на місяць. Проте реальні суми орендної плати, що реально сплачувалася, приховуються. “Кінотеатр” разом з суборендарями ЦМК тільки оренди сплачує більше 270 тис. гривень на місяць. Додайте також податок на землю, який отримує місто, комунальні платежі, податок на прибуток, дистрибуція з кінопоказу і ліцензії, заробітна платня і податок з заробітної плати, утримування і прибирання прилеглої території, витрати на поточний ремонт, амортизація та відновлення обладнання тощо. Думаю, загалом до бюджету міста надходить щонайменше 600-700 тис. гривень на місяць. Ну і, звичайно, соціальна і культурна складова.
Якщо поставити за завдання заробляти кошти, на фестивалях арт-хаузного та некомерційного кіно, звичайно, можна ставити крапку. Є другий варіант – зробити 3-4 дотаційних фестивалі за підтримкою КМДА, наприклад, Фестиваль муніципального кіно або щось інше за підтримки мера. Коли є влада і бюджет, варіантів безліч.
Знаю, що вже проведені консультації з кількома юридичними компаніями і всі підтвердили безсумнівну позицію “Культурного Центру”. Існує навіть практика Верховного Суду по аналогічних спорах.
Дуже багато порушень насправді, починаючи з першочергового права на подовження договору оренди, як закладу культури, відповідно до умов як діючого договору, так і Закону про оренду комунального і державного майна, закінчуючи сьогоднішніми подіями, що несуть вже кримінальний склад. Уявіть, був навіть зареєстрований проект рішення депутатів Київради, що взагалі за процедурою позбавляв можливості на проведення конкурсу, не кажучи вже про процедуру самого конкурсу і оцінку ЦМК. Що казати, якщо конкурс проводився навіть не на цілісно-майновий комплекс, яким є кінотеатр “Київ”, а на нежитлову будівлю, яка до того ж не вільна, а знаходиться на балансі товариства “Культурний Центр”.
Читайте: Конкурс на аренду кинотеатра “Киев” может быть со скандалом остановлен
Це приблизно виглядає так: підприємству передали аварійний потяг з боргами, його відремонтували і зробили взірцем парку, а директор ДЕПО вирішив передати його своєму куму та провів “прозорий конкурс”. А після конкурсу, до потягу увірвалась муніципальна охорона, всіх викинула і заявила, що відтепер вартість ренти для цього потягу буде в три рази вищою, і у потяга вже новий власник, тому що керівництву ДЕПО так вигідно.
Читайте: Предприниматели кинотеатра “Киев” поддержали общественное движение “Зеленая волна”
Володимир Власенко, підприємець, суборендар в кінотеатрі “Київ”
