Дуже влучно співав гурт Гуцул Каліпсо:
З дитинства мріяв стати я народним депутатом
Щоб п’яним з мерседеса даїшників лякати
До лоджі штукатурів, мати вільний хід,
Туди для решти смертних заборонений прохід
І до системи ради постійно доступ мати,
А коли потрібно трибуну блокувати.
Потім я планую в іншу фракцію податись,
Предвиборчі витрати мають якось відбиватись.
Років з 5 тому був бум на курси пікапу, і судячи з того, як чоловіки зупиняли на вулиці і в метро з дебільними питаннями, попит на них якийсь був. Після того, як в парламент останнього скликання зайшли мабуть не менш третини людей, які у попередні роки не могли там опинитись ні за яких умов в принципі, у середі активістів, аферистів та романтиків сформувалась ілюзія соціального ліфту, який може їх винести на політичну орбіту. Насправді, я думаю, що то був єдиничний випадок, і як перше скликання з інтелігентів та дисидентів, так і нинішнє скликання має багато депутатів, які скористались унікальним шансом і якого більше може не бути. Але це секрет для усіх слухачів численних шкіл майбутніх депутатів та помічників депутатів, яких останній рік стало значно більше. В кількох мені довелось читати лекції про державні комунікації, і рівень вимог досить різний – від а),б),в) до “ну розкажіть їм щось півтори години, все одно що”. На одній з таких лекцій курсів помічників депутатів, де ми спілкувались на тему як свого керівника зробити медійною фігурою, я зустріла відомого київського активіста, який з 2012 року встиг балотуватись від 4 різних партій в міскраду, правда, жодного разу нікуди не пройшов.
І от я двома руками за, коли людину вчать грамотно говорити, писати закони, розказують особливості “політичної кухні”. Навіть якщо і не стане депутатом – якось ці навички стануть у нагоді – як в приказці – “у будь-якій незрозумілій ситуації качай попу – правильне рішення може і не прийде, але підкачана пора ще нікому не зашкодила”. Але от коли школа політика заявляє, що вчитиме як завалити законопроект конкурента, то все це виглядає якось недобре. Такими темпами скоро відкриється Академія чорного піару, де вчитимуть, як підпилювати гойдалки на дитячих майданчиках конкурентів, прописувати мертві душі в квартирах та придумувати згвалтованих підлітків в темному минулому.
P.S. На мій суб’єктивний погляд шляхів в депутатське крісло існує лише два:
- мати достатньо грошей (або спонсора з цими грошами) для того щоб купити місце в списку або купити виборців на окрузі та для того щоб потім утримувати штат помічників які будуть писати та вичитувати законопроекти.
- мати достатньо харизми, соціального капіталу та упізнаваності на певній території, щоб люди з пункту 1 розцінили Вас таким, який міг би “розбавити” гаманці у першій 10 чи 20 списку, та торгувати Вашим обличчям під час виборчої компанії.
P.P.S. Серед нинішніх депутатів парламенту та міськрад я маю друзів та знайомих, яких дуже поважаю і які не підпадають під наведені вище пункти. Але вважаю, що жодна академія їм би в цьому не допомогла – вони опинились в потрібному місці і в потрібний час, коли стара політична еліта була нажахана та демотивована, а нова ще не окріпла і шукала опори серед креативного класу та волонтерів. Далі, як в діжці с солоними огірками, проходять різні процеси. Хтось мімікрує під систему і має політичне майбутнє, а хтось намагається цю систему зламати, але через це має в перспективі лише ліфт, який вже у наступні вибори може відвезти знов туди, звідки привіз. Але в школах і академіях народних депутатів про це не говорять. Потім, сюрприз буде)
Олеся Остафієва, співзасновник Агентства журналістських досліджень
Читайте: Имидж Борисполя: зачем устраивать цирк из переименования?
