Кілька тижнів тому відбулась абсурдна на перший погляд подія: виконавча служба заарештувала рахунки київського метрополітену. Проте питання в тому, що саме київська влада зробила усе, щоб цей арешт було накладено.
Навіщо ж Кличко пішов на такий крок, підставивши під загрозу функціонування головного громадського транспорту столиці?
Спочатку трохи історії. 31 січня 2017 року Київський апеляційний господарський суд виносить рішення, яке в подальшому і стало підставою для арешту рахунків КП “Київський метрополітен”. З метрополітену стягнуто 478 мільйонів основного боргу, 296 мільйонів штрафів та 1 млрд 191 млн – коефіцієнт коригування згідно змін у валютному курсі.
Звідки такі шалені борги? Київ купив 100 вагонів у компанії “Укррослізинг”. Але Київська влада мала кілька 100% варіантів за допомогою яких можна було б уникнути арешту рахунків.
Якщо вже на те пішло і Київська влада визнала рішення апеляційного суду то вона мала б подати заяву до господарського суду про відстрочку виконання рішення апеляційної інстанції, враховуючи фінансовий стан підприємства. Якщо ж Кличко та інші сторони вирішили боротися далі, то варто було б подати касацію до Вищого господарського суду Украйни з заявою про зупинення рішення апеляційного суду до отримання остаточного рішення вищої інстанції.
Варто зауважити що окрім КП “Київський метрополітен”, у справі беруть участь Київрада, КМДА та Департамент транспортної інфраструктури КМДА. АЛЕ касацію із усіх чотирьох учасників на стороні метрополітену було подано лише від Київради.
І тут розпочалося найцікавіше: Київрада не сплатила судовий збір, не додала до скарги належних доказів направлення копії касаційної скарги позивачу, та… будете сміятись, але й ще відправила касаційну скаргу не в той суд!
Ухвала вищого господарського суду України
З початку року по різних справах Київрадою було подано щонайменше 15 касацій до ВГСУ, але лише заяву по справі з боргами метрополітену було подано з кількома “шкільними” помилками, що призвело до її повернення. Співпадіння? Навряд…
Це при тому, що на справу, яка може коштувати столиці 2 мільярди гривень, мер відправив найкваліфікованішого свого юриста. Складно собі уявити, що такий “метр” випадково зробив стільки помилок у позові.
Читайте: В Киевсовете не смогли правильно оформить кассационную жалобу в помощь КП “Киевский метрополитен”
Але на цьому профанація судової боротьби з боку Кличка не завершилась. З дня офіційного оприлюднення ухвали про повернення касації та до арешту рахунків метрополітену минув місяць – за цей час з боку міського керівництва не вживалось жодних заходів, щоб запобігти арешту рахунків та переподати касацію БЕЗ ПОМИЛОК. Єдине, на що спромігся Київський міський голова, це більш ніж через місяць після прийняття рішення про стягнення боргу написати листа Голові ВР, Прем’єр-міністру та Голові СБУ з проханням вирішити проблему за нього.
Щоб уникнути відповідальності, Кличко вирішив прикритися колективним органом – Київрадою. Рахунки КП “Київський метрополітен” судовими виконавцями заарештовано 16 березня 2017 року. Але! Лише 23 березня під час засідання Київради Кличко повідомив про це депутатів та фактично примусив їх прийняти рішення про звернення до РНБО, Гройсмана, Луценка та Грицака з вимогою визнати ТОВ “Укррослізинг” агентом Кремля і застосувати до нього Закон “Про санкції”! Що мер робив 7 днів враховуючи таку загрозливу ситуацію?
Водночас сам Кличко надавав депутатському корпусу недостовірну інформацію, що буцімто борги зробили попередники у 2010-2013 роках, і що з 2014 року Кличко разом з метрополітеном у судах героїчно намагалися відмінити ці борги і ними подані касаційні скарги, які досі не розглянуті судом. Така завідомо неправдива інформація була подана попри те, що на той момент вже був опублікований звіт незалежного аудитора щодо фінансової звітності Комунального підприємства “Київський метрополітен”, в якому зазначалось, що підприємству відмовлено в касаційній скарзі, і вказане зобов’язання щодо стягнення “Непередбачуваних витрат” у розмірі 1,5 млрд. грн.
Цікаво, що на сесії Кличко розповідав як всі його бідного кинули напризволяще й як він тепер разом з іншими посадовцями КМДА героїчно бореться з російською агресією, а арешт рахунків метрополітену, названо спланованою російською диверсією.
Чомусь Кличко не кричав про “агентів Кремля”, коли в кінці 2014 року Київрада, за його згоди, продовжила термін щодо виплат за лізингові послуги 100 вагонів метро у 2015-2018 роках. Цим фактично Кличко разом з Київрадою визнав всі борги та умови договору з урахуванням курсової різниці: в 2009 році долар був 8 грн, зараз 27 грн.
Взагалі то Кличко відверто бреше коли каже, що 2 мільярди боргів виникли за протягом 2010-2013 років. Насправді борг почав накопичуватися вже за його царювання.
Починаючи з 2014 року, київська влада мала всі можливості переглянути умови договору в частині відміни коригування на коливання курсу долара – різке зростання курсу валюти є суттєвою зміною обставин, тож виникають підстави для внесення змін до договору відповідно до положень ст. 652 Цивільного кодексу України, проте жодних звернень до суду з цього приводу не було.
Одночасно слід зазначити, що під час останніх судових розглядів, Київська влада не погоджувалась сплачувати виключно коригування на коливання курсу долара (найбільша частина боргу), хоча готова сплачувати як основний борг, так і штрафні санкції. Тобто попри крики про “агентів Кремля”, Кличко готовий сплатити цим “агентам” 800 мільйонів гривень.
Читайте: Киевский метрополитен вырыл себе могилу стоимостью 2 млрд гривен
Так навіщо весь цей балаган? На поверхні лежить щонайменше дві причини:
1. Майже 300 мільйонів штрафних санкцій, що мають піти з бюджету Києва внаслідок службової недбалості посадових осіб КМДА, призначених Кличком, а це частина друга ст. 367 Кримінального Кодексу. Задовго до арешту рахунків метрополітену, ситуація з боргом набула значного розголосу – якщо штрафи (і не тільки) будуть сплачені, то тихо спустити це питання на гальмах не вдасться.
2. Наростаюча кількість корупційних скандалів і все більш явна нездатність команди мера керувати містом. Врятувати Кличка може лише одне – гучний скандал, про який дізнається кожен киянин, а Кличко при цьому буде виглядати жертвою когось (“агентів”, центральної влади, ще когось), хто вставляє йому палки в колеса. Як не дивно, але, на жаль, це добре працює. Такі розмови навіть почали публічно вести деякі нібито опозиційні депутати на сесії Київради 23 березня.
Історія з вагонами дала змогу Кличку спробувати перевести стрілки з себе. Єдине, що не врахував мер, це те, що після падіння Шулявського мосту, будь-який кредит довіри до нього у киян вичерпався. Лояльні до нього виборці банально “втомилися”, й тому скандал з арештом рахунків схоже ризикує стати для Кличка замість теми для торгів з Банковою особистою проблемою, яку йому доведеться вирішувати самостійно. Шкода тільки що столиця лишається заручником цього “великого управлінця”…
Юрій Левченко, депутат Верховної Ради
