Куди зараз “дрейфує” наша країна і який курс обрано чинною “моновладою”?
Дуже погане підґрунтя основоположній бюджетній політиці України було закладено урядом Олексія Гончарука, який при поданні проєкту державного бюджету на 2020 рік порушив свій конституційний обов’язок, не подавши звіт про виконання держбюджету-2019. Не прозвітував прем’єр Гончарук перед Верховною Радою (ВР) і про виконання своєї амбітної урядової програми щодо зростання ВВП на 40%. А дивна відставка цього уряду залишила без відповідей питання щодо того, куди країна рухалась і куди потрапила.
Ми, як парламентсько-президентська республіка (за сутністю розподілу конституційних повноважень), так і не отримали (дві спроби ганебно провалилися) схвалення ВР головного програмного документу – програми діяльності Кабінету міністрів (передбачено ст. 85 Конституції). Таким чином теперішній уряд не має парламентської згоди ні на стратегію, ні на тактику своєї діяльності й де-юре та де-факто діє у нелегітимний спосіб.
В той же час президент Володимир Зеленський також “ухилився” від своїх обов’язків перед парламентом і досі не подав для заслуховування щорічне послання президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України (передбачено ст. 85 Конституції).
Увага! При відсутності загальнодержавних програм підписується меморандум з МВФ, який містить численні “програмні” завдання, як в економічній, так і соціальній площині на ближчі роки. Чи відповідають ці зобов’язання тим, що закладені в Конституції та мають визначатися ВР? Це зовсім не риторичне питання!
Враховуючи такий “плановий” хаос, стає зрозумілою ситуація ще з одним програмно-цільовим документом — бюджетною декларацією на 2021 і наступні роки. За ст. 33 Бюджетного кодексу:
“7. Кабінет Міністрів України щороку, не пізніше 1 червня року, що передує плановому, схвалює Бюджетну декларацію, яка набуває статусу офіційного документа та оформлюється постановою Кабінету Міністрів України. З дня схвалення Бюджетної декларації втрачає чинність Бюджетна декларація, схвалена у попередньому бюджетному періоді.
8. Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України Бюджетну декларацію разом із фінансово-економічним обґрунтуванням у триденний строк з дня її схвалення. Фінансово-економічне обґрунтування має містити розрахунки і пояснення до положень і показників, визначених Бюджетною декларацією (включаючи пояснення відмінностей від Бюджетної декларації, схваленої у попередньому бюджетному періоді, орієнтовні показники витрат державного бюджету за функціональною класифікацією видатків та кредитування бюджету із зазначенням пріоритетних напрямів).
Верховна Рада України розглядає Бюджетну декларацію за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.
9. Бюджетна декларація містить положення щодо:
1) основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України (із зазначенням показників номінального і реального обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих цін та цін виробників, рівня безробіття, припущень щодо курсу гривні до долара США в середньому за рік та на кінець року, а також інших показників, врахованих під час розроблення Бюджетної декларації);
2) загальних показників доходів і фінансування державного бюджету, повернення кредитів до державного бюджету, загальних граничних показників видатків державного бюджету та надання кредитів з державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);
3) частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України, пріоритетних завдань податкової політики, показників за основними видами доходів державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);
4) дефіциту (профіциту) державного бюджету, показників за основними джерелами фінансування державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди), а також державного боргу, гарантованого державою боргу і надання державних гарантій;
5) розміру мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та рівня його забезпечення;
6) пріоритетних завдань фінансового забезпечення реалізації державної політики у різних сферах діяльності (включаючи фінансове забезпечення судової влади та її незалежності);
7) обсягу державних капітальних вкладень на розроблення та реалізацію державних інвестиційних проектів із зазначенням пріоритетних напрямів таких капітальних вкладень, обсягу коштів державного фонду регіонального розвитку, обсягу коштів державного дорожнього фонду (за напрямами, визначеними частиною третьою статті 24-2 цього Кодексу);
8) граничних показників видатків державного бюджету та надання кредитів з державного бюджету головним розпорядникам коштів державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди), а також цілей державної політики у відповідній сфері діяльності, формування та/або реалізацію якої забезпечує головний розпорядник коштів державного бюджету, та показників їх досягнення за результатами попереднього бюджетного періоду, очікуваних у поточному бюджетному періоді та прогнозних на середньостроковий період у межах визначених граничних показників;
9) взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами (включаючи положення та показники, необхідні для складання прогнозів місцевих бюджетів);
10) загальної оцінки фіскальних ризиків та їх впливу на показники державного бюджету;
11) інших питань, необхідних для складання проекту закону про Державний бюджет України”.
І от цей вкрай важливий документ із формування головних засад державної бюджетної політики дивним чином у 2020 році тимчасово не діє. Монобільшість дає індульгенцію уряду від виконання обов’язку узгодження з парламентом цілей і завдань головного фінансового документу країни на 2021-2023 роки — норми ст.і 33 Бюджетного кодексу тимчасово з 18.04.2020 року до 01.01.2021 року призупинено, відповідно до закону №553-IX від 13.04.2020 року.
Наразі уряд, який не спромігся навіть з другої спроби отримати від парламенту схвалення своєї програми діяльності, тепер на власний розсуд формує проєкт фінансової Конституції – державного бюджету на 2021-2023 роки.
Відповідно до Конституції, уряд має внести проєкт держбюджету до парламенту не пізніше 15 вересня. Що нас чекає в цьому проєкті? І як повернути державне планування у конституційне русло?
Читайте: Порядок денний встановлення справедливості: рік потому
Сергій Кондрюк, експерт з питань соціально-трудових відносин
