Усі ми народжені переможцями.
Кожен приходить у цей світ з однаковими шансами на успіх та повагу.
Будь-хто прагне стати саме тими синами чи доньками, якими пишалися батьки.
Та йдемо ми по життю, шукаючи ідеали, прагнучи стати кимось іншим, утрачаючи тим самим себе самих. Для одних таким ідеалом є їхні батьки, для інших – відомі історичні постаті чи сучасні селебрітіс, а хтось так і не знаходить власний еталон.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Та насправді все значно простіше. Людина, якою можна та потрібно пишатись, – це ти сам! Так, можливо, ти зараз звичайний учень, в арсеналі якого є тільки мрія, або робітник невідомого підприємства, якому набридла вже сірість та буденність. Ти боїшся того, що тебе чекає через декілька секунд. Ти вже пізнав непередбачуваність життя з усіма його злетами, падіннями та крутими віражами. Але ти не знаєш, що тебе чекає через рік, і саме це лякає найбільше. Припустимо, що через рік настане день, коли ти нарешті зрозумієш, що сонце ще гріє землю, а на нічному небі все ще є зірки, які готові виконати твоє бажання.
Якщо ти насмілився дати виклик Долі, то ти вже приклад для наслідування, тому що мільйони людей по всьому світу не змогли навіть цього. Вона не звикла програвати. Укласти парі з Долею – небезпечна гра? Мабуть. Ризикована? Безперечно. Але заради мети варто ризикнути. Чи не так? І нехай тебе не зупиняє те, що називатимуть тебе божевільним, що порівнюватимуть твою наполегливість із одержимістю. Бо завжди і повсякчас тих, хто намагався перехитрити Долю, називали божевільними. Але не все так просто, і самого прагнення є замало. Щоб зруйнувати стереотип непереможної Долі, потрібно старанно попрацювати, пройти крізь важкі випробовування, витримати падіння, розчарування. Пройти і вистояти.
Ти можеш пишатися собою, якщо почав гру з Долею, навіть не знаючи правил, навіть розуміючи, що твої шанси на перемогу на цей момент мізерні. Але все-таки вони є. Та Доля, думаючи, що невразлива, стає вразливою. Чи не це твій головний козир? Тільки між вами є одна відмінність – твоя команда підтримки за спиною: люди, чиї руки будуть тебе ловити, коли ти будеш падати; люди, чиї слова залікують найболючіші рани; люди, які приймуть і любитимуть тебе завжди. А що Доля? Вона самотня. В один момент вона зрозуміє, що на її стороні нікого. Вона зламала багатьом життя. За що її любити? Навіщо підтримувати? Доля покаже білий прапор поразки. Білий, як колір нової смуги життя. Її контрибуція – здійснення твоїх бажань. Можливо, вона пом’якшиться до всіх нас, щоб одного разу й на її стороні хтось був.
І як Місяць має темну сторону, так і ця битва може закінчитись не твоєю перемогою. Але собою ти вже можеш пишатися як людиною, яка хоча б намагалася змінити своє життя. Поглянувши назад, ти побачиш довгий шлях, наповнений кров’ю, потом і сльозами. Тоді розумітимеш, яка ж насправді ти сильна людина. І саме тоді ти побачиш, що ти і є той самий син чи дочка, яким пишаються батьки, чия беззаперечна любов і віра в тебе дадуть тобі сил і впевненості, щоб із посмішкою, немов граючи, розпочати свою гру, гру вже за власними правилами. Гру, у якій ти безсумнівно станеш переможцем!
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Так, усі ми народжені переможцями! Проте можна витратити все життя на пошуки людини, яка змогла досягти того, про що ти лише мріяв; розгубити всі шанси за спостеріганням чужих старань, наполегливості. Просто захоплюватися, сидячи на місці. А можна зібрати всю свою волю, силу та мрії і почати змінювати своє життя…
І лише тоді, коли ти сам будеш собою пишатися, ти станеш взірцем та мотивацією для інших.
Катерина Мельник, школярка, м. Вінниця
