Важливо, щоб коли ми почнемо відбудовувати руйнування, завдані рашистами, не створювалися нові корупційні схеми, а до процесу більш активно залучалася фахова спільнота. Після війни це має стати принциповим!
Зі свого боку, держава робить перші кроки. Мінрегіон затвердив порядок обстеження пошкоджених будівель, зараз для цього набирають фахівців (див. мій попередній пост). Нардеп Олена Шуляк підготувала законопроєкт щодо компенсації за пошкодження та знищення нерухомого майна. До нього дуже багато запитань і претензій, але це вже окрема тема.
Найголовніше, що маємо усвідомлювати: часи вже не ті, щоб керуватися радянськими принципами з розряду “розселення, облаштування та забезпечення першочергових потреб”, адже мова йде про вільних людей вільної країни у XXI ст.
Не має бути й жодних швидких тимчасових рішень за величезні кошти (у декого руки так і сверблять). Модульні містечка, які з часом можуть перетворитися на фавели – найгірший вихід. Умови мають бути гідними, як для міста.
Наші фахівці вже вивчають досвід відбудови іноземних міст, але ми маємо свій, порівняно недавній досвід, і цілком успішний: у період 1986–1988 років, після чорнобильської аварії, коли сотні тисяч людей опинились у зоні радіаційного зараження. Перед Україною постало завдання переселити з зони ураження велику кількість людей із багатьох населених пунктів, забезпечити їх дахом та належними умовами до початку зимових холодів (за пів року).
“Тимчасовість як систему, що обернеться подвійними витратами (проєктними та будівельними) і породить проблеми в майбутньому, було принципово відкинуто. Крім того досвід засвідчив, що варто будувати капітально, але швидко…
Після подій 1986–1988 років та великого чорнобильського переселення у місцевих громад уже не виникало потреби щось принципово ламати, перебудовувати, змінювати. Резервування нормативних громадських, комунальних, виробничих територій дозволило надалі поліпшувати соціальну інфраструктуру, зводити нові громадські й виробничі об’єкти, формувати комфортні умови життя та праці людей…”
Кому цікаво, почитайте, що пише архітектор, який розробляв проєктну документацію нових міст, про той досвід та як його адаптувати у зовсім інших сучасних соціально-економічних умовах.
