Якщо, раптом, реформа поліції пройшла повз вашу увагу, не треба з цього приводу сумувати. Реформи не було. “Моя нова поліція” – не більше ніж окозамилювання, яке мало за мету, вочевидь, вберегти від гніву народного структуру, котрій не довіряють чимало законослухняних громадян. Сьогодні ми отримали черговий доказ того, що навіть у патрульній поліції, точніше у її підрозділі тактико-оперативного реагування (ТОР), працюють люди, котрі не дуже відрізняються від “беркутів”.
Сьогодні, 29 квітня, співробітники спецпідрозділу ТОР патрульної поліції Києва напали на журналіста “Громадського” Богдана Кутєпова. Він в цей час вів пряму трансляцію мітингу підприємців під Кабміном з пагорба над вул. Грушевського.
Прес-служба ДБР доповіла, що розпочато досудове розслідування за фактом перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, що супроводжувались насильством (ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України). Якщо ДБР доведе вину працівників поліції у суді, тим загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Чи слід радіти з цього приводу? Вважаю, що ні. Для того є кілька причин.
Перша – чому в ДБР забули про ст. 171 (Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів)? Чи не для того, щоб злити справу по більш серйозній, і не покарати хоча б по тій, де покарання менше, але майже гарантоване?
Друга – чому не відкрили провадження по п.4 ст. 345-1 (Погроза або насильство щодо журналіста)? Чи не тому, що тут вже мова йде про строк 7-14 років? І, якщо раптом суд вирішить підтримати ДБР (не журналіста, не свободу слова, а саме ДБР), то декілька патрульних ТОРівців сядуть надовго? І тоді вже інші їх колеги почнуть думати, чи треба їм проявляти таку активність у боротьбі з журналістами чи активістами?
Третя причина – Кутєпов вже перетинався із співробітниками ТОРу, під час розгону 3 березня 2018 року т.зв. “Міхомайдану” – акції протесту під ВР. Тоді поліціянти вдарили Кутєпова по нозі, обматюкали та назвали уродом. Тоді ж постраждав журналіст “Радіо Свобода” Сергій Нужненко, котрий отримав хімічний опік внаслідок застосування проти нього правоохоронцем газового балончика. Поліція якщо й наказала якось своїх співробітників, то не доповіла про це громадськості. Так само, як не доповіла, до речі, як і кого наказали за відсутність номерів на шоломах поліціянтів під час того погрому.
Четверта причина, можливо, головна. Ефективність ДБР у розслідуванні злочинів, інкримінованих співробітникам поліції, не те щоб дуже висока.
Згадаємо показове розслідування вбивства 5-річного Кирила Тлявова у Переяславі на Київщині, у якому підозрюють якраз працівників поліції. Роман Труба, котрий керував ДБР на той момент, заявив, що розслідування закінчилось, хоча зброю так і не знайшли. В результаті поліцейському інкримінують вбивство через необережність, і можна лише здогадуватись, яке рішення прийме суд за відсутності зброї.
Читайте: Дело о смертельном ранении мальчика полицейскими разваливают с первого дня – адвокат
Нагадаю, що зовсім недавно, 8 квітня, поліція із застосуванням сили затримала декількох місцевих мешканців, котрі протестували проти будівництва ЖК Washington Concept House на вул. Лабораторній, 12. Тоді співробітники поліції затримали декількох людей, серед них – чоловік із собакою та Олександра Навроцька, котра йшла до аптеки. Згодом цій жінці надавали медичну допомогу. Сама Олександра Навроцька повідомила, що під час затримання їй вивернули руку, вона декілька разів непритомніла. Швидку допомогу поліція їй не викликала попри чисельні прохання.
“У непритомному стані мене затягли до автобуса, пізніше мене в ньому поставили на коліна. Я просто була шокована. Коли прийшла до тями, то зрозуміла що крім мене в автобусі було ще десь 30 людей (привіт правила карантину). Дзвонити рідним і адвокату заборонили. До того ж, щільність беркутів в автобусі була настільки високою, що, думаю, ризик заразитись COVID-19 був критичним”, – написала жінка.
Потім на неї склали протоколи про адміністративні правопорушення, в тому числі – за непокору працівнику поліції.
Застосування сили до громадян, котрі не чинять спротиву, продовжує залишатись однією з “фішок” поліції. “Нова поліція” робить це не з меншим задоволенням, ніж стара. Це стосується як набраних після Революції Гідності поліцейських, так і “переатестованих”, котрих здебільшого можна зустріти у райвідділах.
Олександр Кравченко, журналіст КиевVласть
