2 березня, 2022 року під час захисту Батьківщини загинув випускник Білоцерківської Гімназії № 2, підполковник Андрій Гальчус.
Народився Андрій 7 лютого 1983 року у Білій Церкві. Був призваний на військову службу 17.07.2001 року Білоцерківським ОМВК Київської області. Навчався у Військовому інституті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка на спеціальності “Військовий переклад”. Пройшов шлях від інструктора з вивчення іноземної мови у військовій частині до начальника лінгвістичного науково-дослідного управління Військового інституту КНУ ім. Тараса Шевченка. Працював перекладачем Міністра оборони України та його заступників. Був одним із засновників системи військової термінології у ЗСУ та автором перших військових термінологічних стандартів. Зробив значний внесок у розвиток системи лінгвістичного забезпечення Збройних Сил України та був першим начальником лінгвістичного науково-дослідного управління, яке забезпечує усі усні та письмові переклади для ЗСУ. Остання посада – начальник лінгвістичного науково-дослідного управління науково-дослідного центру Військового інституту КНУ ім. Тараса Шевченка.
У Андрія залишилось два сини 7 та 11 років.
Вшановуючи пам’ять Героя, редакція “Моя Київщина” розповідає, яким Андрія Гальчуса запам’ятали рідні, друзі та колеги.
“2009 року ми одружились, у 2011 з’явився на світ на старший син, Олександр, а у 2015-молодший, Володимир. Він був люблячим, турботливим і чуйним чоловіком та батьком. Наш молодший син народився з серйозною вадою серця, це для нашої сім’ї стало шоком, але Андрій не розгубився і знайшов лікарів, які зробили операцію Вові. Він навчив Сашка піклуванню про братика. Також Андрій був прикладом мужності, серйозності, професіоналізму та водночас доброти. Його дуже цінували колеги та курсанти, в яких він викладав. Нам його буде дуже не вистачати, але я і діти пишаємося нашим захисником”, – розповіла дружина Ольга.
“В нашій пам’яті Андрій залишиться як людина найвищого рівня професіоналізму і порядності. Офіцер з найкращими якостями, які тільки можна уявити. Навіть за мирних часів він завжди відрізнявся тим, що був цілеспрямованим, мотивованим і дуже серйозним. Це людина, яка не за віком була такою, що справляла враження надзвичайного життєвого досвіду і сумлінного ставлення до справи. Андрій був дуже порядною людиною і мав усі якості, які характеризують офіцерську професію. Вічна Слава Герою!” – сказав колишній начальник кафедри та факультету військового перекладу, колишній начальник Військового інституту, генерал-майор Віктор Балабін.
“Андрій був дуже добрий, інтелігентний і розумний хлопець, з гарним почуттям гумору, дружній. Завжди досягав поставлених цілей! Був хороший сім’янин, батько та друг. Він завжди мріяв бути військовим, захищати свою батьківщину. Його мрія збулася! На останній зустрічі домовлялися відсвяткувати нове звання Полковник, але не встигли. Спочивай з миром! Я завжди буду тебе пам’ятати! Ти наш герой! Герої не вмирають!” – Полевська Марина.
Також спогадами про Андрія Гальчуса поділився голова Правління Інституту української політики, випускник Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка 2005 року Олексій Усачов:
“Ми були знайомі з Андрієм зі школи, майже тридцять років. Потім разом навчались у військовому інституті на різних спеціальностях, але на різних курсах – Андрію не вдалось поступити з першого разу, оскільки тоді у часи дрімучого кучмізму була страшенна корупція у приймальній комісії та кумівство скрізь. Але він наполегливо йшов до своєї цілі – бути військовим. Під час навчання був одним із кращих, відрізнявся чесністю та справедливістю, вся його подальша кар’єра показала, що він знайшов собі професію до душі. Незважаючи на важку ситуацію в Україні, коли армію розвалювали та розпродували політичні авантюристи, попри те, що у приватному секторі можна було набагато вигідніше застосувати свої непересічні знання та вміння, Андрій Гальчус залишився служити в армії та розвивати військову науку, в чому досягнув значних успіхів. Він зайняв своє достойне місце серед колективу нашого інституту, постійно навчався сам та передавав досвід молодшому поколінню, мав перед собою великі плани та здатність досягати великих результатів у професії. Андрія ми всі запам’ятали енергійною, життєрадісною та світлою людиною. Переконаний, що його загибель у війні – непоправна втрата для сім’ї, друзів та армії. Наш спільний обов’язок – пам’ятати, що Андрій Гальчус заплатив найвищу ціну за майбутній мир для своїх синів та усіх нас. Наше завдання – увіковічити його пам’ять та перемогти ворогів, щоб його смерть не була марною. А його дітям довелось жити у безпечній, заможній та справедливій Україні, яку будував для них батько, з розумінням, що він – Герой!”
