Подорожуючи світом, неважко побачити колосальну різницю між Києвом і містами (не лише столицями, але й щонайменшими містечками) цивілізованих країн. Звісно, не може не впасти в очі чистота на вулицях Відня, якість німецьких доріг або кількість і доглянутість муніципальних парків у містах Іспанії. Але усе це – лише наслідки головної відмінності міст Європи від столиці України: Київ давно забув, що таке місцеве самоврядування.
Дві сотні років тому Київ позбувся Магдебурзького права, на згадку про яке залишилась хіба колона Андрія Меленського на тому місці, де зараз від Подолу виокремлюється Набережне шосе. З тих пір столиця України управляється намісником, якого призначає верховний правитель, і точка зору самих киян ніяк не впливає на ті рішення, які приймає градоначальник. Тому цікаво порівняти, як вирішуються одні й ті ж проблеми міського життя в Києві та країнах Європи.
У лютому 2015 року в Києві під час спорудження фундаменту нового торговельно-розважального центру на Поштовій площі була випадково відкопана частина середньовічної вулиці. Попервах Міністерство культури України заявило, що забудовник має змінити проект. Але можна не сумніватись, що будівництву нічого не загрожує й ніхто припиняти будівельні роботи в історичному центрі не стане.
Більш того, вже в березні 2015 року у виритому котловані трапився обвал ґрунту, внаслідок чого археологічні дослідження були припинені, а стародавню вулицю засипали землею – “з метою консервації”. Громадські активісти потрохи протестують, але припускати, що градоначальник заборонить будівництво, не стане жодна здорова на голову людина.
А ось як до вирішення аналогічної проблеми підійшли в Севільї, де в історичному центрі на Plaza de la Encarnación (Майдані Втілення) в 90-х роках минулого століття мерія вирішила спорудити підземний паркінґ на споконвічному місці міського ринку. У ході підземних робіт були виявлені залишки римських споруд античної доби – а Севілья, як відомо, це колишня римська колонія Італіка, де народились майбутні імператори Троян і Адріан.
Попри те, що на той час у будівництво було вкладено 14,6 млн. євро (у перерахунку за курсом тодішньої іспанської валюти песети), усі роботи негайно призупинили. По-інакшому й бути не могло в місті, на чолі якого стоїть обрана городянами людина, всі функції якої полягають виключно в грамотному управлінні спільного майна всіх мешканців Севільї.
У 2004 році міська влада оголосила міжнародний конкурс на краще архітектурне вирішення проблеми збереження археологічних артефактів. Конкурс виграв німецький архітектор Йорген Майєр-Германн, під керівництвом якого впродовж 2005-2011 років була зведена унікальна дерев’яна споруда – Metropol Parasol – що стала символом Севільї й місцем паломництва туристів.
“Міський парасоль” (саме так дуже умовно можна перекласти назву споруди) становить собою чотириярусну конструкцію завдовжки 150м, завширшки 70м і заввишки 26м, у нижньому, підземному, “поверсі” якої (він називається Antiquarium) відкриті для огляду археологічні знахідки та працює музей.
На наземному рівні, як і сотні років тому, працює ринок, а на 2 та 3 рівнях розташовані оглядові майданчики, з яких відкривається прекрасний вид на старовинне місто, де розгортається дія шістьох великих опер (“Кармен”, “Дон Хуан”, “Севільський цирульник”, “Весілля Фігаро”, “Фіделіо”, “Сила долі”) і багатьох драматичних творів і романів.
Ну, а кияни нехай пишаються черговим торговельно-розважальним центром. Нічим іншим їм пишатись вже не доводиться.
Владимир Бойко, журналист, экс-глава консультационного совета при ГПУ
Источник публикации – Facebook автора
Фото взято отсюда
