Рік президенства – це вже серйозний термін, на основі якого можна робити певні висновки про досягнення та промахи. За цей період вже треба презентувати свої реальні кроки у вирішенні суспільно-політичних подій, що діючий президент і презентував у своєму фільмі-звіті. 21 квітня 2019 року Володимир Зеленський отримав 73% підтримки виборців, і саме рейтинг – це той критерій, на основі якого очільник держави приймає багато принципових рішень.
Що ж, давайте подивимось, який показник підтримки Зеленського наразі у суспільстві, і що стало причиною. З вересня минулого року до квітня поточного, рівень позитивної оцінки діяльності президента зменшився практично вдвічі.
Хочу зауважити, що ситуація в принципі закономірна, адже практично завжди після приходу до влади рейтинги падають – це світова закономірність. Однак підтримка суспільства залишається на досить високому рівні. Але хотілося б все ж розібратися, чому сталося практично дворазове падіння.
На мій погляд, однією з ключових проблем влади є хаотична і непродумана кадрова політика. За рік з невеликим було змінено керівника Офісу президента (ОП) Андрія Богдана, прем’єр-міністра Олексія Гончарука, генпрокурора Руслана Рябошапку, ряд міністрів, губернаторів і т.д.
У той самий час наростає невдоволеність суспільства з приводу корупційних скандалів (найгучнішим серед яких є “плівки” Дениса Єрмака – брата керівника ОП Андрія Єрмака), вкупі з неспроможністю антикорупційних органів: Державного бюро розслідувань (ДБР), Національного антикорупційного бюро (НАБУ), Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), Вищого антикорупційного суду (ВАС), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) та Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА). Всі ці структури, витративши на своє утримання 3,7 млрд гривень з держбюжету-2019, в першому кварталі 2020 року повернули до держбюджету 14 тис. гривень.
В той же час тарифи не знижуються, конфлікт на Донбасі не закінчився. Проте всі ми розуміємо, що на вирішення деяких із цих проблем одного року замало.
Не дивлячись на падіння, високий рівень громадської підтримки на позначці 44% можна пояснити тим, що несистемний кандидат, а нині президент разом з контрольованою монобільшістю у Верховній Раді (ВР) зумів в короткі строки прийняти ряд гучних законів, на які не було політичної волі у вищих ешелонах влади протягом десятків років: скасування депутатської недоторканності (умовно), скорочення депутатського корпусу, ухвалення Виборчого кодексу (який зараз намагаються переписати) та закон про імпічмент президента.
Дії нового уряду Дениса Шмигаля та усієї вертикалі у боротьбі з пандемією коронавірусу підтримують 46% опитаних українців Київським міжнародним інститутом методом CATI з 7 по 11 квітня 2020 року.
В уряді стверджуть, що 2-3 тижні карантину для економіки будуть мати набагато менше негативних наслідків, ніж затяжна епідемія. Боротьба з коронавірусною інфекцією і порятунок економіки – завдання трудомістке. Без карантину не можна було б розраховувати на швидкий запуск антикризової програми. Хворі громадяни не можуть вилікувати хвору економіку.
Прем’єр Шмигаль визначив свої пріоритети, як комплекс антикризових заходів, що передбачає фінансову підтримку лікарів і медперсоналу, індексацію пенсій і виплати по частковому безробіттю (30 млрд гривень), пільги для малого і середнього бізнесу – хто може заробляти сам, отримає для цього можливості. Ми можемо судити про ефективність цих заходів, лише у комплексному їх запровадженню в країні.
Якщо ВР не прийме “банківський” він же “антиколомойський закон”, то обіцяних 10 млрд доларів допомоги від МВФ нам не бачити. Відтак, коштів на ці заходи не буде. А “дирка” в бюджеті сягає вже близько 300 млрд гривень. Їх можна буде лише надрукувати, а це вже перший крок до інфляції або гіперінфляції, ми вже пам’ятаємо як в 90-х всі поголовно були “мільйонерами”, думаю – сумнівна перспектива.
Зниження облікової ставки Нацбанку до 8% може запустити ринок дешевого кредитування мікро-, малого та середнього бізнесу, що, в свою чергу, дозволить перетерпіти світову економічну кризу з меншими втратами. Вважаю, що пом’якшення монетарної політики забезпечить подальшу підтримку економіки в умовах пандемії та карантинних заходів.
Також необхідно йти шляхом запровадження політики економічного протекціонізму. Ми повинні скористатися такою можливістю заміщення зарубіжних дефіцитних товарів вітчизняними, надати підтримку українському експорту для отримання валютної виручки та покращення зовнішнього торгівельного балансу. Державна підтримка внутрішнього виробника – це робочі місця і зайнятісь, адже безробіття в Україні складає майже 2,7 млн людей. Уряд як ніколи зараз має підтримати національного товаровиробника, адже криза – це в той самий час і можливості. І, хто сильнішим вийде з неї, той в майбутньому і завоює нові ринки.
У фіскальній сфері найрозумнішою форма стимулу буде зниження податків при радикальному спрощенні загальної податкової системи. Потрібно не тільки реалізувати прискорений вихід з кризи, а й максимально зміцнювати виробничий потенціал країни в майбутньому, тому більш ефективно буде покластися на фундаментальне податкове розвантаження, ніж на розширення держвитрат, крім необхідних витрат на медицину в умовах світової кризи, а зниження податків для виробництва, ЄСВ і податку на прибуток, допоможе побороти настільки високе безробіття та одночасно вивести економічну активність з тіні.
У цьому ключі також необхідно задумуватися про перебудову самої структуру економіки, для збільшення її пластичності та міцності. Актуальним питанням для народного господарства України у післякризовий період є забезпечення економічного зростання та підвищення соціальних стандартів життя населення.
У зв’язку з цим виникає потреба у пошуку рішень, які можуть запустити розвиток українських регіонів у потрібному темпі та спрямувати економіку на шлях масштабного розвитку і високого доходу. Економічні кластерні об’єднання – це рішення проблеми, які застосовують в високорозвинених країнах та завжди корелюють з високою доданою вартістю і більш ніж середніми доходами. Кластеризація визначає можливості зростання та може стати потужним інструментом для економічного та соціального розвитку, взаємодоповнюючи і посилюючи конкурентні переваги один одного.
Кластеризація охоплює всіх відповідних зацікавлених сторін на державному рівні, на рівні місцевого самоврядування, наукові співтовариства та освіту, кластерні підприємства, бізнес-асоціації тощо. Тому саме кластери є перспективними середовищами для розвитку зв’язків для підвищення конкурентоспроможності. В рамках кластерів підприємства можуть подолати ізоляцію та скористатися перевагами колективної ефективності.
Зіткнувшись з реальними викликами світової економічної кризи та глобальної пандемії, керівництву країни в особі президента, прем’єра та ВР необхідно відходити від загравання з популістичними гаслами, а перейти до рішучих дій у подоланні шкоди, яку завдають карантинні обмеження економіці. Хоч піку захворюваності наша країна ще не досягла і обмеження зняті не будуть (уряд презентував алгоритм виходу з карантину), однак вже зараз треба дати чіткий план підтримки економіки, стримання росту безробіття, фіскальне стимулювання ФОПів та підприємств, і головне – уникнути глибокої рецесії.
Пам’ятаймо, що криза – це завжди можливості, надіюсь, що ними керівництво країни скористається на благо народу України.
Читайте: Економічний протекціонізм: національні інтереси в першу чергу
Катерина Одарченко, партнер SIC Group Ukraine
