Здавалось би, зрозуміле і просте питання приховує насправді багато нюансів. Наприклад, чи відомо Вам, що якщо спільне майно було продане у період шлюбу без відома на те одного з подружжя, то інший має право вимагати не повернення майна, а збільшення його частки на вартість проданого без згоди? Спробуємо розібратися.
Є подружжя, дружина та чоловік, відповідно до чинного українського законодавства та Сімейного кодексу, їхнім спільним майном є все майно, яке придбано ними в період шлюбу. Це – об’єкти нерухомого майна, корпоративні права на різного роду товариства з обмеженою відповідальністю, акції тощо. А також сюди відносяться земельні ділянки, які знаходяться у їхній власності та придбані у період браку. Що значить “період браку”? Це дата укладання шлюбу та дата його розірвання, або дата смерті з одного членів подружжя.
Відповідно їхньою особистою власністю, окремою власністю чоловіка та дружини, є власність, яка їм подарована у період шлюбу. Це подарунок може бути від рідних, близьких або навіть взагалі від чужих для них людей. Якщо для підстави набуття права власності є договір дарування, то, відповідно, – це майно є особистою власністю того з членів подружжя, кому його подарували.
Крім того, земельні ділянки, які були приватизовані в період дії нового сімейного кодексу, з червня 2012 року, також є особистою власністю того, хто приватизував відповідні земельні ділянки. Також і приватизовані квартири є власністю того з члена подружжя, хто приватизував вказану квартиру на себе.
Мабуть, виникає питання: а що ж робити, якщо хтось з подружжя без згоди іншого продав якесь рухоме чи нерухоме майно? Судова практика з цього приводу говорить, що, якщо хтось з подружжя продав нерухомість без згоди, то інший має право вимагати збільшення його частки на вартість проданого без його згоди майна.
Усі відповідні правові питання під час як оформлення нерухомого майна, так і під час подальшого продажу та розпорядження, потрібно враховувати в сімейних взаємовідносинах.
Хочу наголосити, що в Сімейному кодексі є право і можливість зміни відповідного розподілу часток, тобто 50/50 – на спільне майно. Таке можливо, якщо хтось з подружжя працював, а інший перебував на його утриманні і не брав участі у вихованні дітей. В цьому випадку можна відійти від рівного розподілу часток між співвласниками. Але тут необхідно буде це довести, зібрати необхідну кількість доказів. Більше того, якщо хтось з подружжя в цей період займався вихованням дітей, то це не є підставою відходження від принципу рівності відповідних часток.
Роман Титикало, депутат Київської обласної ради, керуючий адвокатського бюро “Титикало та партнери”, громадський діяч
