Кожна країна починається із землі. І наша держава не просто щедро наділена цим ресурсом, а, так би мовити, має тут “золоту акцію” – 25% запасів світових чорноземів знаходяться на території України. Власне, наявність такого потенціалу і визначила нашу країну як одного зі світових аграрних лідерів. Експерти не безпідставно називають сільське господарство двигуном вітчизняної економіки, адже ця галузь формує 41% українського ВВП.
Продукція аграріїв має найбільшу частку і в структурі вітчизняного експорту – близько 40%. Наші сільгоспвиробники нині не тільки регулярно поповнюють державний і місцевий бюджети та створюють робочі місця, але й беруть активну участь в управлінських процесах на рівні органів місцевого самоврядування та державної влади.
Аграрій – це безсумнівно господар №1 у країні. Щоденно своїми руками він створює натуральний продукт, який “годує” національну економіку і забезпечує нашій державі почесне звання світового аграрного флагмана. Однак що сьогодні робиться у домі цього господаря?
Ми є свідками небувалого прецеденту, коли уряд хоче відрубати гілку, на якому знаходиться левова частка вітчизняної економіки. Остаточно скасувавши спеціальний режим ПДВ для аграріїв, влада зажене їх у глухий фінансовий кут і фактично поставить галузь на межу виживання. Фахівці не оптимістичні у своїх прогнозах. Через кульгаву податкову складову аграрії цього року можуть недорахуватися ще близько 40 мільярдів гривень обігових коштів.
Виникає наступне логічне запитання – кому вигідний цей податковий зашморг, який стрімко намагаються накинути на шию аграріям? Схоже на зачистку ринку під вузьке коло “вибраних”, які швидше за все монополізують ринок і встановлять свої “правила гри”. Для пересічного українця це означає лише одне – черговий стрибок цін і витіснення якісних та доступних вітчизняних харчів імпортними аналогами (китайськими на ринку будуть не тільки гречка і часник).
Українські підприємці вже сьогодні перебувають в нерівних умовах з іноземними компаніями через відсутність достатньої сировинної та належної технічної бази. Додатковим фіскальним навантаженням держава просто доб’є вітчизняного виробника. І в цій ситуації підтримка вищої влади – на вагу золота. Важливо, щоб ні Голова Держави, ні Парламент не залишалися осторонь як байдужі спостерігачі, а дійсно повернулася обличчям до аграріїв. Впевнений, що вище керівництво не має на меті “злити” вітчизняний аграрний ринок зацікавленим особам. Ще раз підкреслю, що без надійної підтримки на рівні держави аграріям фактично не під силу конкурувати з іноземними товаровиробниками, які у наші дні буквально поглинають український ринок.
Вихід із ситуації аграрії вбачають один – відстоювання їх інтересів на загальнонаціональних страйках та потужна аграрна сила у вищих щаблях влади. Аграрії повинні об’єднуватися задля майбутніх перспектив, які дозволять не тільки нарощувати обороти, але й вийти їх продукції на європейський ринок. Висока якість і конкурентоздатність – це два пріоритетних критерії у виробництві сільгосптоварів, яких складно дотриматися в умовах “податкового зажиму”. Тому голос аграріїв нарешті має бути почутий. Вимагаємо термінового розгляду законопроекту 3851-1, який захищає права платників ПДВ (включно з аграріями), розробку нового податкового законодавства і внесення запропонованих змін до Податкового кодексу до 1 липня 2016 року.
Недаремно кажуть, що історія повторюється по спіралі. Нинішній стан речей у галузі багато в чому нагадує ситуацію, яка була у буремні 90-ті. Коли замість інвестицій і нових технологій до нас завозили продукцію у яскравих обгортках, яка витіснила з ринку вітчизняну. Наші колись потужні підприємства практично стали не потрібними, їх розкупили за копійки. Тисячі українців змушені були шукати нову роботу, якої не було. Українське село кинули напризволяще, а люди у пошуках довгого карбованця для того, щоб прогодувати сім’ю, почали масово поповнювати лави емігрантів, виїжджаючи за кордон. Так українець перестав бути господарем у своєму домі, натомість став заробітчанином в чужому.
Переконаний, що українці мають жити на своїй рідній щедрій землі. Працювати на благо та процвітання своєї держави, тут розвивати економіку, робити відкриття. А Україна з її багатими чорноземами і золотими нивами повинна славитися не лише як житниця Європи і сировинний придаток, але і як виробник першокласної та конкурентоспроможної продукції, що продаватиметься на полицях як мінімум Європи.
Олег Корбан, Голова Київської обласної організації Аграрної партії України
