Україна має не тільки багато проблем через російську агресію – складається враження, що вона сама собі створює їх без жодної на це необхідності. Велику тривогу викликає законопроєкт №5655 про реформу містобудівної діяльності, який Верховна Рада прийняла [у другому читанні] 13 грудня 2022 року і який направлено на підпис Президенту [Володимиру Зеленському] 19 грудня 2022 року.
Якщо спрощено, законопроєкт передбачає створення при відповідальному “суперміністерстві” (створеному шляхом злиття міністерств інфраструктури та регіонального розвитку) спеціального органу, який буде акредитувати приватних експертів, що будуть приймати рішення з проєктів, зокрема, дотичних до міського розвитку. Крім того, в у інвесторів з’явиться можливість акредитовувати власних експертів, які будуть перевіряти проєкти цих самих інвесторів.
А муніципалітети матимуть право поскаржитись в міністерство виключно коли такі проєкти вже зареєстровані в цифровій базі даних, тобто – схвалені. За такої умови скарг муніципалітетів матимуть вагу тільки в якості додатку до певного рівня моніторингу.
Такі зміни викликали масову суспільну критику. Проти законопроєкту №5655 висловились чисельні експерти, мери та громадяни – в петиції до Президента.
З різкою заявою виступила Асоціація міст України (АМУ): “Буде ліквідовано можливість громадськості контролювати законність будівництва та впливати на незаконне будівництво. Досягнення реформи децентралізації будуть знищені”.
АМУ підкреслила, що законопроєкт №5655 знищує значну частину реформи децентралізації, яка з великим успіхом просувалась з 2015 року, і ключовими моментами якої є повна передача містобудівного суверенітету муніципалітетам (зокрема, мова про закон №711-IX). Навіть в умовах воєнного часу Україна дотримувалась норм комплексного містобудування (закон №2254-IX). За суттю, мова про втілення нового інструменту планування – “Програми комплексного відновлення регіона, муніципального району (або його частин)”.
Попередні закони відповідали вимогам демократичності та прозорості міського планування. Але законопроєкт №5655 буде цьому заважати. Бо коли є виключно спеціальний орган, за допомогою якого акредитовані експерти вирішують що та де будувати без демократичного контролю муніципалітету – це удар по реформі місцевого самоврядування, яка зробила вагомий внесок в успішний спротив України російській агресії.
З 2015 року громадяни змогли відчути, що їхнє слово має вагу в містобудуванні та місцевому самоврядуванні. Але [через новації законопроєкту №5655] слово [місцевих громад] перетворюється на сміття.
До речі, є альтернативи такому сценарію. В проєкті “Сильні міста. Сильна Україна” було запропоновано втілити систему, згідно якої рішення про будівництво приймається центральною владою за погодженням з муніципалітетом. Тобто, мова про затвердження [муніципалітетами] проєктів, що стосуються міського розвитку. Перевага тут, зокрема, в тому, що вони [центральна та місцева влади] перевірятимуть одне одного, також – для запобігання корупції.
Водночас, немає заперечень, щоб передати експертизу питань безпеки та гігієни праці сертифікованим приватним експертам (як це відбувається, наприклад, в Великій Британії та, почасти, в Німеччині), що дещо спростить процедуру міського планування, яким має займатись та за яке має відповідати муніципалітет.
Також вірним рішенням було б посилення місцевих громад компетентними кадрами, які співпрацюють з місцевими владами в вирішенні завдань.
Про причини наявності мінімальної більшості на підтримку законопроєкту №5655 можна тільки здогадуватись. Та вочевидь тут взяв гору “великий бізнес” з парламентськими спільниками.
Як вчинити зараз – незрозуміло. Відповідно до ст. 94 Конституції України, Президент може протягом 15 днів після отримання законопроєкту на підпис застосувати право вето, інакше законопроєкт вважається таким, що набув сили. Проте, в конституційній практиці “contra legem” вето вводится пізніше або законопроєкт залишають таким, що не набув чинної сили.
Якщо законопроєкт №5655 стане законом, то містобудівні плани перетворяться відходи, а зусилля з перебудови та відновлення, що відповідають соціальним та дизайнерським вимогам, можна буде легко оминути. Внаслідок чого у громад залишаться тільки хитрощі в плані впливу на будівельні проєкти, наприклад, через підключення до інфраструктури (газ, вода, каналізація, електрика).
І все це стане дуже сумним фіналом того, що досі було позитивним розвитком з поступового подолання олігархічного впливу та посилення муніципалітетів.
Проблема [з законопроєктом №5655] досі залишається не вирішеною.
Янош Бреннер, професор, спеціаліст з містобудування та просторового планування
Стаття публікується з дозволу автора з несуттєвими скороченнями та редакторськими уточненнями. Текст було оприлюднено 24 березня на міжнародній конференції архітектурних шкіл у Братиславі, опубліковано в журналі srl.de
