Понеділок 24 лютого 2014 року виявився доволі копітким для усіх без виключення чиновників України: від начальників управлінь до голів обласних державних адміністрацій. В авральному режимі вони власноруч ставали на стільці й швиденько знімали зі стін портрети “лігітімнава”. Він був для них рідним батьком, але наразі – не до сентиментів та спогадів. Час працював проти них. Адже будь-якої хвилини могли зайти люди і тоді – гріха не оберешся.
Пам’ятаю, скільки тоді віктарфєдоровічєй було на смітнику – деякі навіть із рамками. Коштовними рамками, обережно загорнутими у папір. Пройшло декілька місяців і “святі місця” не залишилися “порожніми”. Тоді типографії-друкарні здорово піднялися на портретах Петра Олексійовича.
У той час я працював у Держгірпромнагляді. На питання: “Яким нормативно-правовим актом чи законодавчим документом регламентована наявність на стіні портрета”, я отримав доволі конкретну і змістовну відповідь від тодішнього в.о. начальника управління В’ячеслава Володимировича Мазника (до речі, нормальна людина). Він сказав: “Дайте мені через півроку спокійно піти на пенсію, а далі вішайте-знімайте кого хочете!”.
І ось пройшло п’ять років. Сьогодні керівники усіх рангів “топлять” за чільного президента. Я їх розумію і співчуваю. Інколи не хочеться – а треба. До речі, їм байдуже за кого “топити”, адже більшість з них хоче нормально вийти на пенсію. Ті, що посадою вище – ті, звичайно, можуть і не дотягнути до пенсії у цьому кріслі. Але не хвилюйтесь.
Як показала минула “люстрація”, система своїх не кидає і не забуває. За будь-якого портрета на стіні.
Але я дуже хочу подивитися, як ці чиновники, хто зараз називає Зеленського “клоуном”, буде вішати його портрет на стіну свого кабінету. Гадаєте, їм вистачить мужності заявити: “Ні! Ніколи не буду працювати під керівництвом клоуна!”?
Ніколи! “Раді служити, Володимире Олександровичу!”, – і портрет вони все одно повісять.
Наявність у кабінеті на стіні портрету – це і є стовідсотковий показник того, що ніяких реформ тут не буде. Це давня совкова традиція, яка передається від чиновника до чиновника.
То ж, якщо ви зайшли до кабінету і бачите, що висить портрет, то можете навіть не сподіватися на якісь зміни.
Читайте: Сотні тисяч “елітних паразитів”, яких жодному президенту не знищити без великої війни
Константин Карих, блогер
Источник публикации
