17 січня у Броварах відбулися повторні вибори міського голови і депутатів міськради, які охарактеризувались повним провалом “Слуг народу”, “Євросолідарності” і “Голосу”, але подальшим зростанням підтримки партії “За майбутнє”.
Нагадаю, вибори, що проводилися 25 жовтня, суд визнав недійсними і зобов’язав провести нові через дуже значні порушення. Ці повторні вибори цікаві для нас, перш за все, тим, що ми маємо змогу порівняти, як змінилися цифри політичної підтримки за неповні три місяці. Життя не стояло на місті, політичні конфігурації змінювалися, проводилася агітація і відбувалися резонансні події. Словом, життя у місті кипіло і це неминуче мусило відобразитися на показниках підтримки політсил на виборах. У нас уже є показники паралельного підрахунку голосів політсилами (надані нам партією “За майбутнє”), тому можемо порівняти результати двох волевиявлень у місті – 25 жовтня минулого року і 17 січня цього року.
Варто уточнити, що обидва показники слід використовувати досить умовно, адже пам’ятаємо, що суд заявив про неможливість встановити результати виборів 25 жовтня, а значить і достовірність цифр щодо голосування під сумнівом. Тобто, ми не можемо стверджувати чогось під присягою, однак певні тенденції читаються дуже легко й чітко.
Однозначно ясно, що у чинного мера Ігоря Сапожка на цих виборах все було чудово. За нашими даними, він у першому турі перемагає з результатом приблизно у 53%. На виборах депутатів міськради партія “Команда Ігоря Сапожка “Єдність” наростила понад 10% рейтингу – від 21,30% у жовтні до 31,63% у січні. Не останню роль у цьому зіграла підтримка місцевого осередку партії “УДАР” та дуже висока ймовірність використання адмінресурсу. Цим же синергетичним ефектом можна пояснити і зростання “УДАРу” на 3,46% (5,36% у січні проти 1,90% у жовтні). Адмінресурс, який працював на чинного мера, схоже, трохи зачепив і партійний бренд. Дуже ймовірно, що це й було предметом домовленостей.
Якщо ж подивитися, у кого ці голоси були забрані, то можна здивуватися, адже Сапожко з Кличком відбирали їх як у влади (“Слуга народу”), так і в опозиційних політсил (“Голос” і “ЄС”). І якщо “Голос” втратив лише 2,44% (5,36% у січні проти 7,80% у жовтні), то “Слуги” і “Євросолідарність” у січні просто провалилися. За “Слуг народу” проголосувало на 4,49% менше виборців (7,91% у січні проти 12,40% у жовтні), а команда Порошенка втратила взагалі майже 6% голосів – 9,73% у січні проти 15,70% у жовтні.
Єдиною загальнонаціональною силою, яка показала хороше зростання, є партія “За майбутнє”. Політсила набрала 9,3% підтримки, у той час як ще восени було 8%. Досягти цього вдалося незважаючи на дуже жорстку інформаційну кампанію, яка велася проти партії у місті протягом усього виборчого періоду.
У цьому контексті варто згадати, що “За майбутнє” сама є порушником спокою на минулих місцевих виборах. Партія, створена лише наприкінці травня минулого року, за кілька місяців наростила власний рейтинг з нуля до 8%, здобула 11% усіх мандатів, посіла друге місце по країні за кількістю обраних голів громад, завела фракцію у Київську обласну раду і, за зведеними показниками, посіла загальне четверте місце на минулих місцевих виборах. Як бачимо, рейтинг партії на Київщині лише зростає, незважаючи на усі інформаційні кампанії.
Без сумніву, серйозно сплутала карти броварським гравцям поява у бюлетенях партії, якої у жовтні там не було – “Рідний дім”. Список партії очолила чинна депутатка Броварської міської ради Вікторія Коваленко, яка ще у жовтні балотувалася від “Перемоги Пальчевського”. Довелося швиденько перевзуватися і виписувати партію, яка до цього була “партією громад Чернігівщини”. І знаєте що? 9,08% підтримки! З чим пов’язаний цей успіх, сказати важко. Знову ж таки, можна припустити, що він базується на двох ключових моментах: фінансовій спроможності “а ля Пальчевський” та адміністративній спроможності “а ля Сапожко”.
Цифри, наголошую, неофіційні та неостаточні, але показують тенденції, з яких можна зробити і висновок. На місцевих виборах в Україні втрачають популярність загальнонаціональні проєкти, і результати “Слуг народу”, “Голосу” і “ЄС”, а також їхня динаміка у Броварах, це яскраво ілюструють. Натомість, вистрілюють партії, які орієнтуються саме на місцеву політику, не обтяжують себе гучними ідеологіями, але демонструють знання справ на місцях. Наприклад, та ж “За майбутнє” позиціонує себе як партія, що має серйозну регіональну підтримку саме завдяки активній роботі у регіонах і акценту на таку роботу.
Схоже, що в умовах продовження і поглиблення децентралізації така стратегія дає хороші результати.
Тетяна Самойленко, депутатка Київоблради (фракція “За Майбутнє”)
