Що для вас є школа? Храм знань? Другий дім? Чи, може, просто місце, де ви маєте відбути одинадцять років (або дев`ять – кому як), щоб врешті-решт скласти іспити й отримати довгоочікуваний атестат? Можливо, останнє буде найправдивішим для більшості учнів.
Але, на мою думку, неправильно, коли підліток ходить до школи лише заради того, що ТРЕБА це робити.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Так що ж потрібно для того, щоб ми хотіли ходити до школи, щоб у нас було бажання навчатися і щоб школа стала для нас місцем психологічного комфорту? На мою думку, потрібно змінювати систему.
Я вважаю, що теперішня система освіти в Україні – “дерев`яна”.
Вона не пристосована до інтересів і можливостей учнів. Вона намагається запхнути в голови старшокласників якомога більше, хоча відомо: розумний не той, хто накопичив більше інформації, а той, хто розуміє її й може з нею працювати.
Далі: системі начхати на уподобання і здібності дітей, підлітків та юнацтва – усі вчаться за однією програмою. Це і є, на мій погляд, найголовнішою проблемою нашої системи освіти: вона ставить усіх під одну “лінійку”, через що діти втрачають віру у свої здібності, у здатність реалізуватися самостійно.
І саме тут ми могли б перейняти досвід розвинених країн. Так, в США кожній дитині за її здібностями підбирається індивідуальна програма. До речі, у Штатах, де в середній школі (6-8 класи) дітям надається право обирати класи з нахилом до певного предмету.
До речі, донедавна індекс рівня освіти в США дорівнює 0.890 (5 місце в світі). В України цей індекс дорівнює 0.796 (30 місце). Такі дані в 2013 році наводила United Nations Development Programme: Education Index 2013.
Змушеність вивчати те, що, на мою думку, є просто нерозумним і незрозумілим – вбиває мене. І навіть не через якусь ледачість, а тому що я – людина, а не робот.
Є речі, яких я не розумію, які не вкладаються до моєї голови. І в цьому провина не моя і не вчителів, які попри все та з усіма зусиллями намагаються навчити мене. Це – наслідки недосконалої системи, яка не тримає за першочергове можливості та інтереси учнів.
І ще одне. Для більшості учнів зробити всі домашні завдання за 2-3 години, відповідно до норм, – фізично неможливо.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Можливо, ви скажете, що я тут жаліюся на тяжку долю старшокласників. Ні, це не тільки їх проблема. Це важливо для країни!
Візьмемо приклад Фінляндії та Ірландії. Наприкінці ХХ століття вони потрапили в ледь не найгіршу економічну ситуацію в Європі – і зуміли вийти з неї завдяки кардинальним змінам в освіті, саме в освіті.
Якщо ми докорінно змінимо систему освіти – згідно до вимог сучасності, – наша країна вийде на шлях до процвітання. І саме тоді в нас буде мир і порядок.
Бо задля миру та порядку у владі мають бути грамотні, розумні люди. Ними повинні стати ми і наші майбутні покоління. А не ті, кого ми пафосно називаємо “слугами народу”.
Станіслав Стороженко, Юн-Прес м. Київ
