Я не знаю, чи ви почули, що Трамп сказав Україні під час інавгураційної промови. Але там було пряме звернення до нас. Саме так, до нас українців. І між рядків читати не довелося.
Спроможність України вижити й відбутися залежатиме від нас як ніколи.
Дарма сподіватися на ще один мільярд доларів кредитиних гарантій, які ми отримали минулого року.
Годі очікувати на сліпоту при виділенні чергового кредиту Міжнародного Валютного Фонду, коли той моніторитиме виконання антикорупційних заходів. Адже не секрет, що шефом на МВФівській кухні є Вашингтон.
Не варто сприймати за даність знак дорівнює між загарбанням Росією української території та санкціями.
Наврядчи ми побачимо терпляче вмовляння нового віце-президента звільнити якогось українського чиновника, що валить реформи, як це було з Шокіним, в обмін на додаткову підтримку.
Саме так варто розшифрувати рядок з озвученої програми: “дружитимемо зі старими “ворогами” і заяву, що зовнішню політику нова адміністрація тепер будуватиме виходячи з інтересів Сполучених Штатів.
Але це не означає, що США здали Україну в обмін на демонстрацію американському виборцю відлиги з Путіним. Залишаєтсья відкритим питанням, як Кремль зможе продати дестабілізацію в Європі як інтерес США. Так само залишається відкритим питанням, чи зможе Україна довести, що її успіх може стати успіхом зовнішньої політики США у Європі. Але цей успіх точно не можливий без внутрішніх перетворень.
Головний висновок після інавгрурації: зміна парадигми зовнішньої політики Трампа мала би посилити інстинкт самозбереження української влади. Заграніца нам не допоможе.
Світлана Заліщук, народний депутат України
