получиться. Обяви про заснування тематичниго парку “СССР” (жителі бандерівських регіонів мужуть називать для себе цей парк “Never Again Land”) в одному чи двох районах, де найбільше енергійної активної вати. Це буде воссоздана зона СССР (не путать з тим наєбаловом, шо хуйло воссоздало в себе в павілйонах ВДНХ): памятник Леніну на кожен кілометр, автомати з газ водою, реклама заборонена, своє телебачення, своя валюта, завод по проізводству, шо там харошого виробляли в СССР – бідони. Бідони – це прекрасно, і в СССР знали толк в харошом емалірованом бідоні з лакірованой ручкою. Далі, живе пиво, морожено без консервантів. Все це ентузіасти должні зробить своїми силами, бо в них багато енергїї і безумія, нада токо дать їм заброшені заводи.
Коли зона СССР 2.0 буде болє-мєнє приведена до зовнішнього еквіваленту СССР, туда можна буде запускать туристів. Це буде новий вид туризма: шоби воно погружало в пучіну якоїсь альтернативной рельності і тематично даже травмувало трошки. Турист здає на вході в зону всі свої речі і йоому видають коричньове пальто з каракульовим чи заячим воротніком, бутси/валянки – чи по погоді сандалі, авоську для продуктів, банку згушьонки, кіло крупи і консерву на перше время. Турист іде в Бюро трудоустройства і його направляють на завод, де він буде робить бідони чи шить польта з заячіми воротніками чи варить пиво чи морожено. Также в нього буде квартира, де ванна з туалетом і кухня покрашені синьой масляной краской до половини, в спальні висока кровать з подушками одна на одній і покриті тюльовой накидкой, коврик з оленями і ніяких ізлішеств.
Раз на тиждень – парад.
Бочки з квасом і пивом.
Тьотки з біляшами.
Якшо туристу захочеться забухать, то він іде в спеціально одведений будинок-бар, де в квартирах на кухнях бухають такі самі туристи і закусюють кількой чи солоной рибой розложеной на газеті (газета тоже мєсна і совєцка) з огурчиками і салом.
Туризм такого рода буде стоїть дето 1000$ на рило на тиждень, і сюда входе зарплата, квартира, робота, карманні гроші на бухло, квашені зeлені помідори, консерву і гречку чи шо там. Ви спитаєте, де брать скоко безумних туристів? В Америчкі таких – кожен пятих. Ці жлоби жалуються, як їх забав туризм з музеями, церквами, архітектурой і прилічними дорогими ресторанами. Вони хочуть шото необичне, такого шо в світі ше не придумано.
Це буде альтернативний Дізнейленд для людей, шо в них серотонін вже не виділяється традиційним способом через їх пресищеність комфортом і красою, і шоб його видавить, треба создать дещо травматичні і депресивні умови, а тільки потім випустить назад в комфорт. В США попит на таке огромний. Моя своячка (~60 років) уламувала мене взять з собою у Дніпропетрівську область в село з туалетом на вyлиці, кролями, коровами, рейсовим автобусом, бо її вже заїбала Європа і Азія з і нaйкращі курорти світу, вона хоче шото не таке.
Шоб вам показать всю плачебность ситуації в США, наприклад. В Сан Франциську є китайська столовка, де китаєць продає лапшу і оре на покупців. Це наскоко необично і захватующе, шо до нього збираються черги досужих санфранцизьців, шоб ощутить цю парадігму на собі. Ти понімаєш, вони доцільно шукають собі виборочну стресову ситуацію і наслаждаються тихенько серотоніном, шо шуга їм в голову, коли ті покидають предели цієї харчевні.
Якшо нічо інтересного не получиться же з цим проектом, то ентузіазму у ентузіастів ДНР поувавиться і все стане на свої місця. А якшо же получиться – так і спасіба. Це не шутка, а бізнес-план, іди поржи в церкві.
Давайте донесем цей чорновий бізнес-план куда нада, хотяби як ідею, бо буде пізно.
UPD
Пожалуста, не нада приводить в приклад музейне наєбалово, шо такоє вже було мол (Фільм “Дау”) Це не хардкор, не смішіть.)