Сьогодні вдень я зрадів (пост оприлюднено вчора, 14 листопада, – KV) – побачив нове інтерв’ю “народного” депутата України Олександра Дубинського КиевВласти.
Чому зрадів? Думав, що нарешті почую круту історію про чесне походження мільйонних капіталів журналіста та чесну сповідь про десятки квартир, про який нещодавно розказав усій країні Bihus.info в програмі “Мамин талант”.
Але ні. На жаль, сповіді не було. Практичне усе інтерв’ю, як не дивно, було присвячено… мені. Бачу, не даю я спокою депутату-квартирнику.
Оскільки більшість того, що там було озвучено, – відверта брехня та маніпуляція, прокоментую деякі ключові пасажі цього вельми компліментарного інтерв’ю. Я міг би не відповідати, але впевнений, що суспільство повинно чітко розуміти мотиви.
Запам`ятайте одне. Там, де Дубинський, там завжди мотив. Він один. І він завжди проглядається.
Ну що, поїхали.
Перше. Дубинський та історія з “Ліфтом”. Як я вже неодноразово казав публічно, ще в липні Офіс президента чітко довів до усіх нових очільників областей – кандидати на посади керівників районних державних адміністрацій можуть розглядатися командою Президента лише після того, як вони пройдуть відбір у спеціально найнятій компанії, що спеціалізується на пошуку керівників вищої ланки, через так звану процедуру “Ліфт”.
Для мене це було звична практика. В “Укренерго” ми так шукали багато фахівців середньої та вищої ланки. Зручно. Швидко. І ефективно.
Ініціатива Офісу президента була логічною, адже багато з нас не були пов’язані з регіонами. Плюс при тому навантаженні, яке було, займатися професійним відбором кадрів, було б вкрай складно.
Тому зараз дуже смішно спостерігати, як “народний” депутат намагається критикувати цю систему відбору кандидатів. Водночас він постійно оминає критики того, хто її ініціював. Ось що він сказав дослівно: “Потому что вся эта история с “Лифтом”, придуманная не ясно кем и не ясно для чего”.
Так от. Вся ця “історія” ініційована Президентом Володимиром Зеленським. А підтримувана його командою, зокрема, Сергієм Трофімовим (перший заступник голови Офіса президента, екс-продюсер “Квартал 95”, – KV). Це прекрасно відомо “народному” депутату, але на Президента наїжджати не можна, тому що, по-перше, страшно та не по савці свитка. По-друге, ще, мабуть, не дали команди. Тому весь потік негативу направлений на кого? Правильно – на мене.
Друге. Дубинський та “достойні” люди. Насправді, Олександр Дубинський мені пропонував цілий список людей – голів РДА та їх заступників.
Пересланий цей список був мені по телефону на початку серпня.
Ось цей перелік. Олександр Покришка – Васильківської РДА (Віталіна Кудрявцева – заступник), Олександр Гомон – Обухівська РДА (Деніс Сичевой – заступник), Дмитро Науменко – Бородянська РДА, Андрій Гордницький – Вишгородська РДА (заступник – Марія Решетнікова), Володимир Луцков – Бородянська РДА (заступник – Тетяна Ольховик), Ігор Гінджелицький – Іванківська РДА (Олег Береговий – заступник), Дмитро Савчук – Поліська РДА.
Як ви бачите, в цьому списку немає Андрія Шевченка та Тетяни Омельченко, про які згадує “народний” депутат. Це ще одне свідчення відвертої брехні, до якої я вже так звик.
При нашій зустрічі я сказав Олександру, що всі його люди мають подаватися на “Ліфт”. І пройти всі тестування та співбесіди. І якщо вони успішно це зроблять, остання співбесіда буде вже в мене.
Крім того, я чесно сказав, що для мене всі рівні. І при всій повазі до “народного” депутата, його місія – законотворчість та відстоювання інтересів своїх виборців, спілкування з реальними людьми та вирішення їх проблем, а не призначення людей на посади моєї вертикалі “будь-якою” ціною.
Третє. Дубинський та команда Терещука. Коли я побачив “список” від Дубинського, то в очі кинулося перше прізвище – Олександра Покришки. Його мені дуже активно сватав Олександр Острянин, полковник поліції, який обіймав посаду керівника апарату, коли я вступив на посаду очільника регіону.
Таке співпадіння було дуже дивно, але насправді воно підтвердило чутки, які долетали до мене постійно – на “народного” депутата працювали члени команда мого попередника.
І, вуаля, Дубинський в інтерв’ю це підтверджує. Михайло Шкурін. Не буду розказувати про цю людину і чим вона займалася в адміністрації, хоча знаю немало. Нехай журналісти Київщини в цьому напрямі попрацюють – там є про що написати.
Четверте. Дубинський та мій професійний досвід. Більше всього мене усміхнув пасаж про мене, як такого, хто, цитую, “не имеет другого опыта, кроме как тратить деньги с корпоративной карточки с тёлками в ночных клубах”.
Ну, по-перше, досвід в мене немалий, на відміну від журналіста-квартирника, в різних структурах та компаніях. Білі зарплати, публічні декларації на відміну від того, хто уникає декларування в принципі.
По-друге, людині, яке не живе сімейним життям, важко усвідомити, що “тёлка” – це дитинча корови, а не жінка, яка народжує їй дітей. Ну а про корпоративну картку та нічні клуби навіть коментувати не буду. Повний абсурд з вуст людини, яка взагалі не розуміє, як побудовані фінанси державного підприємства.
П`яте. Дубинський та наші зустрічі. Насправді в моєму кабінеті “народний” депутат був двічі. Один раз – з усіма мажоритарникам, на наступний день після оголошення результатів. Це була загальна зустріч – знайомство. Та один раз через три тижні. Все!
Але якщо ви уважно почитаєте інтерв’ю, то у вас складеться враження, що в нас були постійні якісь діалоги. Але це просто маніпуляція. Я займався регіоном, депутат – політикою та скандалами. Мета – показати, що я не слухав його життєвих порад.
Порад не було. А от постійна спроба нав’язати мені свій “порядок денний” була. І коли він зрозумів, що зі мною так не вийде, я самостійна людина та я не дам побудувати “свої” вертикалі в моїй області, почалася завзята інформаційна компанія проти мене.
Щосте. Дубинський та заступники Москаленка та Кононенка. “Народний” депутат давно звинувачував мене в тому, що я тримаю старих заступників. Але він, як завжди, не договорює правди. А правда полягала в тому, що призначити своїх заступників мені просто не давали. І поки не було нових заступників, звільняти старих заступників, які несли політичну, юридичну та кримінальну відповідальність за свою роботу, було б просто нерозумно.
І, увага, вишенка на торті. В той єдиний раз, коли до мене приїхав депутат-квартирник, він заступився за одного мого зама, якого я звільнив напередодні. Вірніше, одну. Звали її Алла Арешкович, яка вела лише один напрям – охорону здоров’я.
Алла Олександрівна, в принципі, професійна людина, але я був проти того, аби цілий заступник вів лише один напрям – для цього було достатньо профільного керівника департаменту. Тим паче, що напередодні звільнення в мене була зустріч з міністром охорони здоров’я Уляною Супрун, після якої я прийняв відповідне кадрове рішення.
Но яке було моє здивування, коли під час зустрічі “народний” депутат сказав, що це було неправильне рішення, оскільки вона єдина порядна фахівчиня-реформаторка в моїй команді. На моє запитання, як же так, він же сам постійно говорив в ефірах, що всі заступники призначалися в області по квоті Москаленка-Кононенка, він посміхнувся та сказав, що “пятилетка закончена”, в країні новий Президент і всі зобов’язання обнулені.
Ось така “правда” та прекрасні подвійні стандарти від “народного” депутата. Одних можна залишити, а інших не можна.
Як я казав, завжди шукайте мотив у Дубинського. Насправді, цьому є дуже логічне пояснення, яке полягає в гарних стосунках Алли Олександрівни з “орбітами” Олександра Дубинського, про що, до речі, я сказав йому під час цієї зустрічі.
І, нарешті, сьоме. Дубинський та лінійний прискорювач. Ви, напевно, всі пам’ятаєте всі про ці звинувачення, що нібито ми нажилися на онкохворих та закупили апарат на 20-25% за його реальної вартості. Були істеричні пости, сюжети “Плюсів”.
25 млн гривень я виділив з ресурсу перевиконання бюджету за результатами 9 місяців. Ще 45 млн гривень знайшов в себе в Департаменті охорони здоров’я.
І, до речі, вся інформаційна атака почалася ПІСЛЯ того, як було перерозподілені кошти всередині департаменту. Але не з ліків, а з закупівлі різного обладнання, яке не було настільки є критичним, а ніж лінійний прискорювач для онкохворих.
Так от, хочу сказати, що апарат був куплений вже ПІСЛЯ мого звільнення. І на 15% нижче від початкової вартості. Саме “Прозорро”, яке стало об’єктом критики депутата-квартирника, та чесна конкуренція між учасниками дозволили на стільки знизити ціну (Максим Нефьодов, ти реально створив круту систему). Про цю закупівлю навіть ВВС написали.
А знаєте, в чому найбільша цинічність?! Вона полягає в тому, що з 1 листопада в обласному онкоцентрі працює лише ОДИН лінійний прискорювач. У другого апарату закінчилася ліцензія. А значить 15-20 пацієнтів, в тому числі, з округу депутата-квартирника, не отримують життєво важливе опромінення.
І станом на сьогодні попри проведений тендер лінійний прискорювач так і не замовлено. Але це не турбує “народного” депутата, якому важливіші “тёлки”, “дурачки” і малиновий чай.
І останнє. Дубинський та малиновий чай. Так, це правда. Цей екологічно чистий продукт я привіз з Київщини, з Тетіївського району, та пригощав усіх гостей. І нічого поганого в цьому не бачу.
Вибачте за довгий текст. Але це було потрібно, а реальні мотиви таких собі “Маминих талантів” ставали усім зрозумілим.
Насправді мотив цього інтерв`ю – не я. Це просто моя робота та позиція настільки зачепили его “народного”. Насправді реальний мотив цього інтерв`ю – це вперше заявити про готовність очолити виборчий штаб на місцевих виборах наступного року на Київщині.
Я би 20 разів подумав на вашому місці, Дмитро Разумков, Давид Арахамія, Олександр Корнієнко – у людини великі проблеми з цінностями. А це вже не змінити.
Читайте: Александр Дубинский: “Буду нещадно всех мочить, невзирая на чины и звания”
Михайло Бно-Айріян, дипломат, екс-голова Київської облдержадмінстрації
Источник публикации
