Верховною Радою України у червні прийнято ЗУ №4901 “Про комерційний облік комунальних послуг”, відповідно до якого усі будівлі мають бути оснащені будинковими лічильниками опалення та водопостачання. Встановлення вузлів комерційного обліку має забезпечуватися операторами зовнішніх інженерних мереж, а власники (співвласники) будинків мають сплатити за це внесок. До прийняття вказаного Закону, споживачі мали право придбати та встановити будинковий лічильник, але не були зобов’язані це робити.
Порядок встановлення
Оператор зовнішніх інженерних мереж не менше ніж за два місяці до встановлення вузлів комерційного обліку має повідомити власників (співвласників) будівлі про намір встановити такий вузол, його вартість та порядок оплати.
Власник будівлі протягом двох місяців має право повідомити оператору про:
→ згоду на встановлення вузла комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах;
→ намір погодити з оператором відмінні від запропонованих умови встановлення вузла комерційного обліку;
→ намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку в установленому законодавством порядку.
Якщо протягом двох місяців оператора не повідомили про намір погодити відмінні від запропонованих умови
встановлення лічильника або встановити його самостійно, оператор може починати оснащення будівлі вузлами комерційного обліку. Якщо споживачі повідомили, що вставлять лічильник самостійно, але не зробили цього протягом 4 місяців з дня такого повідомлення, постачальник послуг чекати не буде та зробить це самостійно.
Хто оплачує?
Витрати на оснащення будівлі лічильниками повністю несуть споживачі відповідних комунальних послуг, а також власники (співвласники) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі шляхом сплати виконавцеві відповідної послуги внеску за встановлення вузла комерційного обліку.
Органи місцевого самоврядування, згідно із затвердженими відповідно до законодавства програмами, можуть приймати рішення про виділення коштів із місцевого бюджету на оснащення вузлами комерційного обліку будівель, які на день набрання Законом чинності були приєднані до зовнішніх інженерних мереж.
Скільки коштує?
Закон передбачає, що розмір внесків за встановлення комерційних (будинкових) вузлів обліку буде визначатись окремо для кожної будівлі та залежатиме передусім від кількості квартир у ньому і моделі лічильника. Наприклад, будинковий лічильник вартістю 50 000 грн обійдеться кожному споживачеві у 500 грн в будинку на 100 квартир, але в будинках із малою кількістю квартир (10-15) такі витрати можуть сягати 5000 грн та більше на кожну квартиру. При встановленні 2-х будинкових лічильників (на опалення та гарячу воду) відповідно витрати також треба множити на 2.
Сплата внесків розстрочується на п’ять років або на інший строк за згодою сторін. Окрім витрат на встановлення будинкових лічильників, споживачам доведеться сплачувати й внески на їх обслуговування та заміну.
Як рахується по воді?
Споживачам, які мають індивідуальний лічильник гарячої/холодної води, обсяг споживання рахують по цьому лічильнику, плюс додають частку від загальнобудинкового споживання (полив, технічні потреби, вологе прибирання).
Із загального обсягу споживання, який виміряв будинковий лічильник, віднімають обсяг, спожитий за індивідуальними лічильниками та загальнобудинкові витрати, а те, що залишається — розподіляють на споживачів без індивідуального обліку, в залежності від кількості проживаючих.
Візьмемо для прикладу 10-квартирний будинок. Якщо в одній із 10 квартир не буде лічильника, і при цьому загальний прилад накрутить 12 кубів води, а сума квартирних – 9 кубів, то залишиться 3 куба на квартиру без лічильника. Втім, Закон обіцяє, що ця квартира не буде платити усю різницю. Від 3-х кубів мають відняти загальні будинкові втрати за коефіцієнтами і формулами. Хоча, правду сказати, такі норми ще не затвердили, тож скільки зрештою вийде – не знає ніхто.
Як рахується по опаленню?
По опаленню показники індивідуальних лічильників беруться за основу лише якщо такими приладами у будівлі оснащено не менш як 50% приміщень. Якщо менше — рахують усім середнє споживання у залежності від опалювальної площі квартири.
Споживачам, приміщення яких оснащені лічильниками, обсяг спожитого тепла визначається за їхніми показаннями, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі.
Виходить, що користуватись індивідуальним лічильником тепла згідно із новим законом немає жодного сенсу. Якщо я зроблю батареї на мінімум, і мій індивідуальний лічильник нарахує менше середнього показника на 1 м2 по будинку, то мені нарахують не менше середнього споживання. Якщо по лічильнику я можу платити лише більше, ніж у середньому по будинку, то навіщо тоді він мені взагалі?
Для тих, хто індивідуальних лічильників не має, рахують стандартно: загальний обсяг споживання ділять на площу будинку, визначають тариф за 1 м2, а потім множать на опалювальну площу квартири.
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі квартири.
Термін встановлення
Оснащення вузлами комерційного обліку будівель оператор зовнішніх інженерних мереж зобов’язаний здійснити у визначені cтроки:
-
теплової енергії — протягом року з дня набрання чинності Законом (до 2 серпня 2018 року).
-
гарячої та питної води для нежитлових будівель — протягом одного року (до 2 серпня 2018 року), а для житлових будівель — протягом двох років (до 2 серпня 2019 року) із дня набрання чинності Законом.
А гроші де?
Нагадаємо, витрати на будинкові лічильники передбачалися у інвестиційних програмах постачальників послуг, які “успішно” не виконували ці програми впродовж 2014-2017 років: гроші на встановлення лічильників у складі тарифів успішно зібрані з населення та витрачені хтозна на що, а 100% обліку як не було так і не має Народні обранці та НКРЕКП “забули”, що на виконання завдань Уряду, до кінця 2016 року постачальники мали забезпечення 100% облік споживання теплової енергії, для чого НКРЕКП було прийнято рішення про першочергове включення до інвестиційних програм ліцензіатів на 2016 рік заходів стосовно встановлення у багатоквартирному житловому фонді приладів комерційного обліку споживання теплової енергії з метою досягнення 100% показника забезпеченості до кінця планованого періоду. За даними НКРЕКП, у сфері теплопостачання схвалено інвестиційні програми на загальну суму 928,15 млн грн, з яких фактично виконано лише на 357,7 млн грн, недофінансування інвестиційних програм — 570,44 млн грн за рік.
Ніби позитивна новина: серед усього іншого закон зобов’язує НКРЕКП протягом 3-х місяців переглянути тарифи на опалення та гарячу воду, виключивши з їх структури витрати на облік. Втім, великий сумнів викликає співмірність розміру обов’язкового внеску та відсотку зменшення тарифів.
Максим Гольдарб, руководитель ОО “Публичный аудит”
