Як показує приклад Нептуна і Стугни, ми в змозі самостійно виробляти сучасну потужну зброю. Зараз противники і прихильники влади до хрипу сперечаються хто що закупив, але проблема глобальніша.
Проблема в тому, що в Україні ні 3 роки тому, ні зараз немає жодної програми розвитку певних категорій озброєння. Той же Нептун і Вільха насправді були результатами ініціативи самих підприємств. І вони займались цим на свій страх і ризик, оскільки не було впевненості, що кінцевий продукт зацікавить державу.
Проекту Нептуна пощастило, але скільки продуктів не зацікавило державу? Те ж саме підприємство Луч, розробник Нептуна, пропонував владі розробити ПВО? Хто цим зацікавився? Ніхто. Ні попередні, ні теперішні.
А ще Луч розробив ударний беспілотник – Сокіл 300. Його купили? Ні. Перевагу надали Байрактарам. Хоча той же Байрактар це продукт державної програми по створенню турецького національного безпілотника. Я не кажу, що не тре було купувати Байрактари, але ж можна замовити і свій також?
А коли Мотор Січ створив гелікоптер, то хіба він когось зацікавив? Ні. Ми закупили французькі. А зараз радіємо радянським гелікоптерам Мі-17 від США.
Взагалі, замість того щоб сперечатись чий президент кращий, то потрібно усвідомити, що проблема системна і не залежить від якоїсь особистості. Поки ми будемо забивати болт на власне виробництво, то толку в країні не буде.
