Я досвідчений донор крові. Ніколи цього не афішував, бо вирішив, що це моя інтимна справа, яку не слід робити публічною. Натомість КиївВлада активно писала, пише і писатиме про потреби центрів крові, публікувала заклики, поширювала інформацію про запаси і дефіцит… І якби не ця клята війна парадигма, – видання пише, а я тихенько донорствую, – лишалася б незмінною.
Роблю “камінг аут” і додаю світлини з трьох причин.
По-перше, щодня отримую запити від знайомих і незнайомих на кшталт: “Ігоре, чим можна допомогти людям, порадь фонди, волонтерів, у нас небагато грошей але готові”…
Друзі, якщо у вас небагато грошей і перспективи заробити їх туманні – не слід віддавати останнє. Я розумію ваше бажання, але сьогодні рятуєте ви, а завтра рятувати, не дай Боже, доведеться вас. Так, гроші – це найзручніший спосіб допомогти, але є інші, просто люди інколи їх не бачать. Де б ви не були, можна піти до волонтерського осередку: вантажити, фасувати, перекладати… Руки дуже потрібні.
А ще потрібна кров. Багато крові. Цивільним, військовим, чоловікам, жінкам, дітям, літнім… Поділіться нею і ви сильно допоможете! А потім добу на відпочинок і знову можна вантажити, фасувати, перекладати…
По-друге, донорство крові дуже корисне для здоров’я. Не буду вам читати глобальної лекції про користь, зупинюся лише на одному важливому аспекті сьогодення. Всі розуміють, що для перемоги Україні потрібні здорові громадяни. А ось змусити себе “чекапитись” посеред війни – просто нереально. “Ну який, бляха, медогляд, коли навколо люди гинуть!” Звучить ця фраза наче переконливо, але, на жаль, контрпродуктивно. Дбати про себе потрібно! Це не егоїзм – це здоровий прагматизм. Адже, якщо ви занедбали себе сьогодні, то вже завтра можете стати тягарем для близьких і країни. Так, близькі і країна люблять вас, але, погодьтесь, якщо можно уникнути зайвого тягара, то нафіга ігнорувати те, що допоможе оминути складнощі.
Кожен донор крові перед донацією проходить обстеження. Крім тиску і анкетування, яке визначає ваш загальний стан, донорам безкоштовно роблять широкий аналіз крові.
Тож, якщо ви вирішите стати на пожиттєвий шлях донорства – перевіряти ваш стан здоров’я будуть перед кожним забором крові. Нормальним вважається здача крові раз на два місяці. Тож, вважайте, раз на два місяці у вас чекап і аналізи.
Ну і по-третє, донорство в Україні доступне майже всюди. Центри крові є в районних, обласних і міських лікарнях, в поліклініках… Всі, хто вимушено покинув рідні домівки, легко зможуть знайти місце, де здати кров. Виключення лише ті, кого доля закинула в далеке село. Таким людям доведеться їхати до райцентру чи ближчої міської громади. Але і це не проблема, якщо є бажання.
Я киянин і здаю кров у Києві. Сьогодні був у дитячій лікарні Охмадит, два місяці тому у Київському міському центрі крові на Берлінського, ще раніше на станції переливання на Пимоненко…
Задайте в пошуковик “Здати донорську кров у (назва населеного пункту)” і, повірте, ви обов’язково знайдете медзаклад поряд із собою.
Перш ніж наважитися, погугліть різні корисні матеріали про донорство. Обов’язково прочитайте поради про харчування донора до і після здачі крові – доведеться трошки посидіти на дієті та обмежити себе в тютюні. Бухати перед донацією крові також не можна, але притомні люди і так це розуміють.
Я ділюся кров’ю раз на два місяці і це вже стало частиною мого життя. Щоб не рутинізувати процес, вигадав для себе кілька традицій. В обід після донації дозволяю собі з’їсти дещо смачненьке і не дуже корисне. Власне їм це “смачненьке” чітко раз на два місяці і дуже з цього тішуся.
Якщо смачненьке для вас не найліпша ідея – вигадайте щось інше. Або нічого не вигадуйте.
Хочете робити селфі – робіть – шліть друзям і рідним. Адже вони переживають і їм треба фото і відеодокази, що з вами після здачі крові все ОК. Хочете викладати фотки в мережу – викладайте. І пофіг на тих, хто буде вважати, що ви понтуєтеся. Якщо вам хороше від того, що люди із соціальних мереж накидають вам лайків і схвальних коментів – це чудово. Не відмовляйте собі в задоволені! Не хочете публічності і бажаєте допомагати тихо – робіть так. Нема ніякого стандарту.
Ваша кров потрібна, вона може врятувати життя і якщо ви можете стати донором – станьте, будь ласка!
Ігор Дармостук, шеф-редактор КиївВлади
