Українське законодавство скоріш не допомагає бізнесу, а ускладнює його існування та функціонування. Надмірне податкове навантаження, перевірки бізнесу, постійні та всюдисущі довідки – все це та багато іншого заважає зростанню економіки.
Крім того, чисельні перевірки та довідки, ліцензії сприяють зміцненню корупційних схем. Без проведення дерегуляції навряд чи можна очікувати на стрімке зростання малого та середнього бізнесу, а без нього – підйому країни.
Роман Безсмертний пише, що “наглядова” роль держави має зводитись виключно до дотримання єдиних для всіх правил гри та запровадження європейських стандартів. Також він пише про зменшення регуляторної функції держави та передачу її секторальним галузевим недержавним організаціям та об’єднанням.
Безсмертний обіцяє лібералізацію валютного законодавства, зняття обмежень на обіг валюти, легалізацію операцій з криптовалютами в якості платіжного засобу та зняття обмежень на користування міжнародними системами електронних платежів.
Цікавою виглядає пропозиція кандидата підвищити ліміт безмитних покупок для фізичних осіб на зарубіжних інтернет-майданчиках до 1000 євро на місяць, особливо на тлі постійних розмов деяких діячів про необхідність зменшити цей ліміт до 22 євро.
Ольга Богомолець обіцяє прозоре управління державою та систему єдиного вікна через упровадження новітніх технологій, електронного врядування, систему блокчейн.
Юрій Бойко про дерегуляцію, відкриті реєстри чи електронний документообіг не пише нічого.
Олександр Вілкул пише про “перехід на електронне урядування країною (досвід Сінгапуру, Естонії)”. Також він обіцяє скоротити в 10 разів апарат чиновників та мінімізувати витрати на державний апарат.
Анатолій Гриценко обіцяє єдиний державний реєстр і заборону чиновникам вимагати інформацію, якою влада вже володіє.
Володимир Зеленський пише в програмі, що вся “інформація про формування та використання бюджетів, проведення тендерів, закупівель, аукціонів буде доступною всім”. Також кандидат пише, що послуги, які можуть надаватись електронно, будуть впроваджені першочергово. Також він вказує на можливість громадян голосувати на виборах і референдумах через Інтернет.
Руслан Кошулинський в своїй програмі не згадує про дерегуляцію.
Олег Ляшко замість дерегуляції обіцяє встановити державне регулювання цін на ліки і продукти.
Петро Порошенко не згадує про дерегуляцію в своїй програмі.
Юлія Тимошенко про дерегуляцію, відкриті реєстри чи електронний документообіг не пише нічого, лише обіцяє ліквідувати “37 корупціогенних квазіподатків, які дають чиновникам можливість тиснути на бізнес”.
Як ми бачимо, зменшити вплив держави на бізнес та життя громадян навіть декларують не всі кандидати. Олег Ляшко взагалі хоче запровадити державне регулювання цін на ліки та продукти. Схоже, він не знає про досвід Венесуели, котрі не допомогли навіть найбільші у світі запаси нафти.
Лише один кандидат згадує про необхідність скорочення держапарату. Інших кандидатів, мабуть, влаштовує роздутий штат держапарату. Чи вони просто бояться дражнити чисельних бюджетників та держслужбовців з їх родинами.
Читайте:
Вибори президента України: виборча реформа
Вибори президента України: медична реформа
Вибори президента України: впровадження стандартів НАТО в армії
Вибори президента України: легалізація грального бізнесу, легких наркотиків та проституції
Вибори президента України: закон про зброю
Вибори президента України: податок на виведений капітал
Вибори президента України: ринок землі
Чому я проголосую “за”: аналізуємо програми кандидатів в президенти
Олександр Кравченко, журналіст КиевVласть
