Надати право розірвати договір оренди землі – єдине правильне і можливе вирішення проблеми власників землі села Вільшанська Новоселиця Васильківського району Київської області. Це право також є необхідним правом для всіх селян-власників землі в Україні.
Ситуація, де необхідне таке право, не поодинока. Просто Вільшанська Новоселиця – яскраве вираження проблеми земельних відносин, їх наслідків та необхідності прогресивних змін.
Вільшанська Новоселиця стала відомою на всю країну завдяки битві за землю. Таких битв – десятки. Але, як і в усіх земельних битвах, селяни, як правило, є тими, ким маніпулюють орендатори та латифундисти, політики та бізнесмени, роблячи вигляд, що вони не знають, хто саме є власниками землі – селяни.
Розпаювання колгоспів передбачало, що колективні, кооперативні сільськогосподарські підприємства, які базуватимуться на нових організаційних засадах, нових земельних і майнових відносинах, матимуть найбільшу перспективу свого розвитку, і завдяки цьому буде не тільки наділено індивідуальним майном колишніх колгоспників, а й аграрна галузь отримає зростання продуктивності праці та економічного розвитку.
Але відбулося в країні інше. Сільська еліта, створивши нові сільськогосподарські підприємства, “забула” взяти до складу засновників, “пересічних” селян, віддавши їм почесне право бути звичайними орендодавцями.
СВК (сільськогосподарський виробничий кооператив) “Новоселицький” орендує близько 460 земельних ділянок у приблизно 460 власників землі, що складає загальну площу приблизно 1100 гектарів. Замість 460 засновників (учасників) кооператив має так звану групу засновників з 16 осіб – сільську еліту. СВК “Новоселицький” є класичним орендарем землі і не є повноцінним сільськогосподарським виробничим кооперативом – ні за змістом та логікою, ні за законодавством.
У земельному протистоянні у Вільшанській Новоселиці є дві сторони. Обидві хочуть орендувати землю у селян. Скориставшись ситуацією в середині підприємства-орендаря СВК “Новоселицький” та юридичними можливостями, одні орендарі витісняють інших, інші захищаються – і, як результат, наявне протистояння орендарів.
Конфліктність відносин між засновниками СВК “Новоселицький” проявилася в обранні нового керівника сформованою новою більшістю засновників кооперативу з наступними економічними та правовими наслідками від протистояння. У результаті – врожай не зібрано, гроші зникли, власники землі залишилися без орендної плати.
А створена новою більшістю засновників кооперативу чи особами, які стоять за цією новою більшістю засновників, нова структура у вигляді ТОВ “Новоселицьке” готова приймати в оренду землю від власників землі в с. Вільшанська Новоселиця, попередньо розірвавши з ними договір оренди в СВК “Новоселицький”.
Власники землі можуть погодитися на таку схему, побоюючись неоплатності за оренду землі, затягування часу в судах та слідствах. Таким чином вони змінять одних панів на інших і їм знову скажуть: не менше 7 років оренди, порушивши черговий раз конституційні права українця – власника землі.
У цій ситуації як економічно, так і соціально втрачають власники землі – селяни, перетворені на кріпаків разом із землею. І тут доречний багатовіковий відомий вислів: “Пани б’ються (лаються), а у кріпаків (селян) чуби тріщать”.
Те, що відбувається у Вільшанській Новоселиці, можна називати рейдерством чи будь-як інакше, але факт залишається фактом: у селян ніхто нічого не запитав, а тільки втягнули їх орендарі в міжсобійне протистояння за право користуватися їх землею.
Хоча, за великим рахунком, селянину все одно, хто орендує землю, головне – своєчасна висока орендна плата, бо селяни-власники землі не беруть участі в розподілі прибутків від обробки землі, як то мало б бути.
Вирішення проблеми у Вільшанській Новоселиці повинно відбуватися в інтересах селян-власників землі. А поки що всі спроби припинити конфлікт стосувались вирішення проблеми в інтересах одних чи других орендарів-засновників, але безуспішно.
Такої ситуації не склалося б, якби власниками СВК “Новоселицький” були всі 460 орендодавців. І тоді це була б справжня кооперація з колективною власністю, справедливим розподілом прибутку між селянами-власниками землі, а у кожного селянина було б право голосу в прийнятті рішень – це фактично було б Товариство власників землі.
Такому товариству не загрожувало б ніяке рейдерство. Учасники товариства ніколи б не перетворилися на кріпаків. В селі не було б новоявлених панів та битих жінок і старих, а всі вони були б власники аграрного виробництва.
Якби власники землі у Вільшанській Новоселиці мали право розривати договори оренди землі, то і такої боротьби між орендарями-засновниками не було б, а разом з правом розривати договори оренди не було б і рейдерства, і не потрібен був би закон проти рейдерства. Саме по собі рейдерство втратило б зміст – власник землі міг би припиняти орендні відносини, те, що є ціллю рейдерів.
Таке бачення механізму в земельних відносинах, як право розривати договір оренди за ініціативою власника землі, важливо для всіх власників землі. Це ринковий механізм в земельних відносинах, і з його застосуванням, розкріпаченням кардинально зміниться ситуація з землею в країні: зросте цінність землі, відбудеться перехід до самостійного господарювання і, як наслідок, розширене відтворення аграрної галузі.
Власникам землі у Вільшанській Новоселиці, як і всім власникам землі в Україні, необхідно усвідомлювати, що вони є не тільки власниками землі, а й повинні стати власниками аграрного виробництва і змінювати порядок речей, визнаючи себе головними в земельних відносинах.
Повноцінна реалізація прав селян як власників землі і власників аграрного виробництва може бути реалізована в Товаристві власників землі, створювати які я й пропоную.
А депутатам потрібно вже братися за комплексне вирішення земельної проблеми країни і не сперечатися, як краще розпродати землі українського народу, а дослухатися до моїх пропозицій з прогресивних земельних відносин і робити те, що потрібно селянам – мати право розривати договір оренди землі чи емфітевзису.
Крім того, для депутатів мною підготовлено проєкт Закону про прогресивні земельні відносини.
Основними тезами такого Закону “Про прогресивні земельні відносини” повинні стати:
-
підтримка самостійного господарювання на власній землі безпосередньо чи через участь у товариствах власників землі;
-
надання селянам-власникам землі права розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі простої вимоги про дострокове розірвання договору;
-
фінансове забезпечення селян-власників землі для повернення отриманих авансових платежів, яке може бути необхідним при достроковому розірванні договорів користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення;
-
обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною, яка відповідає п’ятикратному розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар для чорнозему);
-
кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування в одно-трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки (приблизно 3 тис. доларів за 1 гектар для чорнозему) для задоволення нагальних споживчих потреб на умовах до 5% річних;
-
кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування для купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в у сумі п’ятикратного розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар) на умовах до 5% річних;
-
кредитування в необхідному обсязі товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на власній землі, на умовах до 3% річних;
-
допомога в поверненні незаконно відчужених земельних ділянок їх власникам (під час дії заборони на відчуження землі);
-
формування державної підтримки об’єднання власників землі в товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на землі;
-
набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути виключно фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна (громадянин України має право бути набувачем тільки однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення) та органи державної влади й органи місцевого самоврядування.
Щоб не бути голослівним, пропоную переглянути запропонований мною розроблений проєкт Закону України “Про прогресивні земельні відносини”, пояснювальну записку та порівняльну таблицю до проекту Закону. Також разом з проєктом Закону депутатам було надіслано і супровідний лист про запропонований мною проект як форму реалізації народовладдя, якого ми не дочекалися від них.
Також нагадую, що при прийнятті законів від “слуг” (№ 2178-10, №2194) про так званий ринок землі, продати землю власник землі зможе тільки з дозволу орендаря, а значить, тільки орендареві і тільки на його умовах.
Читайте: Розірвати договір оренди – головне право власника землі
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
