Виборчий закон про місцеві вибори мав бути прийнятий уже давно. Правила майбутніх перегонів партії і майбутні кандидати мають знати завчасно. Вони (правила) повинні діяти на всі часи, незалежно від міжпартійної кон’юнктури та рейтингів тих чи інших парторганізацій. І головне: партії і кандидати мають підлаштовуватись під дії закону, а не навпаки, як у нас ведеться досі, коли закони кожного разу перед виборами підлаштовують під потреби певних партій, аби вони потрапили до рад.
Минулого понеділка було проанонсовано проведення позачергового засідання парламенту. 9 липня, у четвер, мали ухвалити в цілому новий закон про місцеві вибори. Місцеві організації політичних партій і небайдужі громадяни завмерли в очікуванні. Але не склалося. Голова Верховної Ради України Володимир Гройсман оголосив, що цього засідання не буде. І очікуваних змін до правил виборчих перегонів годі й чекати. Вибори 25 жовтня, вочевидь, відбудуться за старим законом 2010 року, його автором був „регіонал” Олександр Єфремов.
Влітку 2010 року я, вичитавши „регіоналівські” новації, ще тоді назвав той законопроект „законом про призначення місцевих депутатів”. Ключове слово – призначення. І не помилився. Цей закон потрібен був Віктору Януковичу і Ко для формування більшості в місцевих радах по всій Україні. І це йому вдалося, за винятком лише кількох західних областей. Ну, для цього ж і приймався закон. Завдяки йому Янукович узурпував владу на місцях.
Пам’ятаєте, у бюлетенях для голосування з „виборів” депутатів усіх місцевих рад Партія регіонів була тоді під першим номером, „Фронт змін” буцімто опозиційного Яценюка – під другим (принаймні так було на Київщині). Один із місцевих керівників парторганізації „фронтовиків” мені пояснив згодом, що Яценюк домовився із керівництвом Київської облдержадміністрації про цю позицію. А ще згадаймо, що цей закон дозволив не реєструвати невгодних кандидатів під різними приводами, не видавати рішень комісій про відмову в реєстрації та їх обґрунтування. Не давав можливості у судовому порядку оскаржити результати „виборів”. Згадаймо про можливості закону клонувати парторганізації…
Я з жахом згадую жовтень 2010 року, коли за лічені дні до виборів колегія Київського адміністративного суду, розглядаючи мою скаргу на відмову Фастівської міської виборчої комісії зареєструвати мене кандидатом у депутати, лінійкою міряла подані мною фотокартки. Кожен із трьох суддів колегії. У суді представник комісії пояснював: Івана Неживого не зареєстровано кандидатом у депутати міськради, бо він подав фотографії на півтора міліметра менші, ніж встановлено законом „регіонала” Єфремова. І таких випадків, як зі мною, було безліч по всій Україні. Згодом виявилося: однопартійці Януковича домовилися з усіма місцевими фотоательє, щоб вони виготовляли фотографії заздалегідь відомих опозиціонерів на кілька міліметрів меншими… У Фастові, аби відгородити міську виборчу комісію від невдоволених та „зрізаних” кандидатів, навіть встановили броньовані двері. Такого не було ні за КПРС, ні за Кравчука та Кучми.
Я переконаний, що небажання парламентської коаліції прийняти новий, цивілізований закон про місцеві вибори зумовлена бажанням влади нинішньої – прем’єра і президента – скористатися„регіоналівським” досвідом і сформувати місцеві ради тільки із своїх представників. Іншого пояснення я не бачу.
Насамкінець зазначу, що, на моє глибоке переконання, відмова прийняти новий виборчий закон і рішення провести вибори за старим засвідчить, що П.Порошенко та А.Яценюк і вся їхня коаліція не далеко втекли від своїх „папєрєдніків”. Бо нині чинний закон попередньої влади дає змогу владі нинішній не обирати, а призначати місцевих депутатів. І це призведе до узурпації влади на місцях.
P.S. Очевидно, незабаром ми почуємо розпачливі промови політиків про те, що прийнятий у першому читанні виборчий законопроект недосконалий, вибори за ним проводити неможливо, а поправки внести не встигають. У такому разі я завчасно пропоную вихід. Відновити дію Закону України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів № 1667- IVвід 06.04.2004 р. із усіма змінами, внесеними до нього. Для цього треба лише 226 голосів народних обранців і підпис президента. Цей закон був теж не досконалим. Партійні списки не були відкритими. Але за ним 2006-го року депутатів не призначали, а обирали!
