У цьому тексті я спробую уникнути упередженості та складних науково-політичних термінів. Лише намагання наштовхнути Вас на рішення, від якого залежить майбутнє України. Так, саме майбутнє тієї ділянки території, яка поки що має назву “держава Україна”.
Почну здалека. Є у світі така країна, як Сполучені Штати Америки. Наразі за рівнем ВВП ця держава входить до десятки найуспішніших у світі. США мають свої закони, традиції, правила, устрій, одним словом СИСТЕМУ. Є у світі країна, яка має назву Об’єднані Арабські Емірати. Це також одна з найбагатіших країн світу. ОАЕ також мають свої закони, традиції, лад – тобто СИСТЕМУ. А тепер на секунду уявіть що буде, коли ми СИСТЕМУ життя США перекинемо до ОАЕ, і навпаки. Уявили? В українській мові є чудове слово – дупа! Хоча обидві системи є успішними й працюють. Це якщо стисло і не занурюватися у глибину процесів.
Продовжую. Є на мапі Землі прекрасна держава – Україна. Вона також має своє закони, правила, традиції, схєми, дагаварнякі, лад. Усе це ми називаємо СИСТЕМОЮ. Державний устрій, який сформувався за останні чверть століття у державі називається – феодально-олігархічний. Що таке феодальний лад, гадаю, Ви пам’ятаєте зі школи з курсу історії. Центром феодальної ієрархії був головний феодал (цар, король), який, до речі, був передусім полководцем. З цього ж підручника історії ми також пам’ятаємо, що основними рисами феодалізму є інститути васалітету (угода між паном і васалом, що єднає їх обопільними зобов’язаннями та лояльністю). Тільки у ролі феодалів виступають олігархи. На цій феодально-олігархічній моделі й тримається держава Україна.
Давайте зануримося ще глибше в історію – до часів Київської Русі. Піку могутності Київська Русь досягла за правління Володимира Великого, який припинив міжусобну боротьбу. Непереливки тоді було нашим ворогам! Але вже після смерті Ярослава у 1054 році його нащадки розділили імперію на окремі князівства, держава вступила в тривалий період занепаду та феодальної роздробленості. Пригадали?
Наразі, на чолі України знаходиться феодал-олігарх, здатний об’єднати навколо себе інших феодалів-олігархів. Завдяки цьому держава може протистояти сильному ворогу і більш-менш гідно давати відсіч. За це олігархи, які по суті є володарями своїх вотчин (адже без їх дозволу навіть директорку дитсадка в ОТГ не призначать) мають певні преференції у вигляді власних фінансово-сировинних схєм та потоків.
Сьогодні усі в один голос заявляють, що Україну зруйнує ця жахлива феодально-олігархічна система. Про це говорять всі: від фахівців-політологів – до бабусь-прибиральниць. Усі кандидати в президенти наголошують на тому, що цю СИСТЕМУ потрібно міняти. З цього приводу виникають два логічні питання.
Питання перше. Чи усвідомлюють усі ці люди, що разом зі зміною системи ми автоматично прощаємося з державою під назвою Україна? Саме ця прогнивша наскрізь корупційно-олігархічна система дозволяє існувати нашій країні у тому вигляді, в якому ми її зараз маємо. Адже олігархи добре розуміють, що тільки разом (як той легендарний віник) вони можуть протистояти зовнішній агресії Росії. Їм є що втрачати. І краще об’єднатися навколо “свого” феодала, з яким можна “домовитися”, ніж втратити все “під путіним”. І реклама одного з кандидатів у президенти, де “тільки він здатен зберегти країну”, є цілком правдивою. ТАКУ країну зможе зберегти тільки ВІН. (До речі, тепер я розумію діаспору і заробітчан, які за кордоном підтримують цього кандидата: вони хочуть, щоб Україна – була, а жити в такій Україні вони не бажають!)
Питання друге. Гаразд. Країну треба змінювати, бо система наскрізь прогнила. Що будемо робити з олігархами та сотнями тисяч людей, які сидять на зарплатах у цих олігархів? Вішати, стріляти, концтабори, трудові армії? Усе це було сто років тому. Також пам’ятаємо.
Звичайно, ми можемо вірити і прагнути чарівної казки під назвою “Відродження України”. Олігархи стануть жити чесно і добровільно повернуть усе вкрадене, путін здохне і Росія розпадеться на сотні маленьких державок, усі почнуть чесно платити податки, заробітчани цілими ешелонами почнуть вертатися назад, Крим і Донбас будуть просинатися під гімн України … (О! треба буде напроситися у сценаристи до авторів “Слуги народу”).
Підсумовуючи, скажу. Кожен з нас має відповісти перш за все собі: що він хоче: коруційно-феодально-олігархічну Україну, чи демократичну (назву країни придумайте самі). І на останок – я дуже хочу помилитися у своєму твердженні. Дуже. Але, на жаль, поки що підстав до оптимізму я не бачу. І третій. Четвертий, п’ятий … варіанти нам не світить Даруйте.
Читайте: “Портрет”: незмінне ім`я будь-якого президента України
Константин Карих, блогер
