Поминання померлих у тій чи іншій формі, дотримання їх могил на цвинтарях у належному стані має бути притаманне усім – і родичам померлих, і представникам будь-яких релігій чи не віруючим, представникам владних і комунальних підприємств. Тому що смерть поєднує та урівнює усіх людей, це той феномен людського буття, який ніхто оминути не може.
А от як в реальності сьогодення відбувається це на Солом’янському цвинтарі Києва, майже в центральній частині столиці. Через високі кущі, дерева та купи сміття добратися до могил можна не скрізь. До того ж, усе частіше руйнуються хрести, пам’ятники, хтось знімає металеві огорожі з тутешніх поховань.
Департамент житлово-комунальної інфраструктури Київської міськдержадміністрації (директор Дмитро Науменко) і спеціальне комунальне підприємство “Ритуальна служба” (директор Олександр Голуб) не в змозі впоратися з проблемою. Або ж чиновницька бездіяльність стала тут давньою звичкою: мовчать, нічого не роблять та надають відписки на мої відповідні звернення до міської влади.
Їхня безкарність породжена владною безконтрольністю й призвела до жахливого стану цвинтаря й до порушення законів “Про місцеві державні адміністрації”, “Про поховання і похоронну справу”, “Про державну службу”. Хто і коли відповість за це?
Можливо настав час додати у штат контори цвинтаря ще кількох працівників та спеціальну техніку з інвентарем, адже вкрай складно лише двом працівникам обслуговувати територію у 12 гектарів?
Александр Борщевский, член Национального союза журналистов Украины
Фото автора
