Пристоличний регіон активно розвивається, забудовується, а тепер ще й об’єднується. Оскільки першою на Київщині приєднаною громадою наважилась стати Бучанська, KV вирішила з’ясувати усі тонкощі цього процесу. Заразом про найближче майбутнє території, свої політичні поради колезі-сестрі, стосунки із кумом-сусідом та про будівельний бізнес родини в інтерв’ю розповів мер Бучі Анатолій Федорук.
KV: На сесії Бучанської міськради було прийнято перше на Київщині рішення про приєднання 5 населених пунктів до міста. Розкажіть для чого?
Анатолій Федорук: Тут варто зануритись в недалеке історичне минуле, коли закон про добровільне об’єднання вступив в силу. Ми почали його реалізацію, відповідно до методики Кабінету Міністрів, звернулись із пропозицією до сусідніх громад і отримали погодження через процедури обговорення. У 2015 році отримали позитивний висновок КОДА, після цього інші населенні пункти вирішили також до нас приєднатись, ми отримали висновок вдруге.
Очікували від Центральної виборчої комісії призначення перших виборів, але цього не відбувалось, оскільки вони вважали, що потрібно змінювати межі районів. Дана проблематика вийшла на загальнодержавний рівень.
Тоді Верховна Рада ініціювала зміни до закону про об’єднання, вони були підписані і 5 травня вступили в силу. Так, ініціаторами приєднання можуть бути тільки сільські, селищні голови.
Тож провівши всі необхідні процедури Блиставицька, Луб’янська, Здвижівська сільради, Бабинецька селищна рада Бородянського району, а також Гаврилівська сільська рада Вишгородського району вирішили приєднатись до міста обласного значення. І вже 17 липня Бучанська міська рада на пленарному засіданні прийняла рішення підтримати дану ініціативу і почати приєднання названих населених пунктів.
KV: Що далі по процедурі?
Анатолій Федорук: Наразі процес триває, оскільки Бучанською міськрадою має бути розроблений календарний план заходів, сільські ради мають його схвалити і після цього обласна адміністрація має видати висновок щодо відповідності всім нормам закону. Тоді Бучанська об’єднана громада офіційно буде створена.
KV: Виборів не буде?
Анатолій Федорук: Законодавець передбачив, що до чергових виборів 2020 року у приєднаних громадах на території України перші вибори не проводяться. Технічно приєднані ради складають повноваження, але ми розуміємо – щоб забезпечити якісне функціонування і взаємодію між населеними пунктами в складі громади, позицію своєї території має реалізовувати безпосередньо її представник. Тому будуть створені представницькі органи територіальної громади як дорадчий орган при Бучанській міській раді.
Сільський чи селищний голова стає старостою і буде представляти інтереси свого населеного пункту. Але щоб він не нав’язував свою суб’єктивну думку, буде також створена така інституція як рада громад. Депутати сільських і селищних рад будуть там представниками до 2020 року.
KV: Технічно, після того як відбулось приєднання, місто Буча змінює свої межі і йде на затвердження в Верховну Раду?
Анатолій Федорук: Ні, якраз особливість закону про добровільне приєднання – межі населених пунктів будуть збережені такими, якими вони є. З боку противників цієї реформи є спекуляції, що, наприклад, ви приєднаєтесь до Бучі і завтра станете жителями цього міста. Хочу заперечити – місце реєстрації жителів не змінюється, статус населеного пункту зберігається.
KV: Представницькі функції населеного пункту в Бучанській міськраді буде виконувати одна людина?
Анатолій Федорук: Згідно до чинного законодавства розподіл округів буде відбуватись по кількості виборців. При цьому система виборів є такою, що із населеного пункту може бути і два, і три, і десять депутатів. Це буде вирішуватись із консолідованої позиції, яка буде в тому чи іншому населеному пункті під час виборів.
KV: Прийняттю рішення про об’єднання передувала низка обговорень, а часом і скандалів. В чому причина і чому деякі сільські голови виступають проти Вас?
Анатолій Федорук: На превеликий жаль мушу констатувати, що дехто, навіть маючи пряме чи дотичне відношення до місцевого самоврядування, не розуміє його ні на йоту. А тим більше не розуміє суть реформи, яка проводиться. Маючи альтернативну думку, вони не показують переваги своєї громади, вся їх риторика звелась до одного – Буча погана.
Читайте: Земля раздора: Сельсоветы Бородянского района просят Москаленко и Горгана разобраться с мэром Бучи
KV: Їх риторика дуже проста – Федорук всіх купив.
Анатолій Федорук: Звичайно, купив. Купив 20-ти річною роботою на посаді сільського, селищного, а потім міського голови. І кожен житель, який проїжджає через Бучу з Києва у свій населений пункт, бачить своїми очима, як селище міського типу перетворилось в місто обласного значення. І це дійсно найкращий підкуп.
KV: Ви не виступаєте проти створення Немішаєвської чи Микулицької громади?
Анатолій Федорук: Бучанська громада максимально зацікавлена, щоб поруч з нею були економічно активні, здатні і спроможні до розвитку об’єднані громади. Що буде по факту у недалекій перспективі – побачимо у недалекій перспективі.
KV: Згідно законодавству бюджет консолідує Бучанська міська рада?
Анатолій Федорук: Саме так. Державою делеговані субвенції на освіту, медицину, соціальний захист.
KV: Чи були такі закиди, щодо новоприєднаних територій ви будете ставитись як до падчерок, а розвивати Бучу, де найбільше виборців?
Анатолій Федорук: Такий закид може бути присутній в будь-якій створеній громаді, тому, що є центральна садиба, яка виконує адміністративну функцію, і є інші населені пункти. Щоб цього не було, є певні запобіжники. Беремо просту систему виборів – міського голову обирають жителі всіх населених пунктів. І голова центральної садиби зацікавлений, щоб за нього проголосували виборці, як міста, так і віддаленого села. А щоб це відбулося, потрібно показувати результат.
Крім того, бюджетний кодекс і відповідно програми, які діють на рівні держави, області і муніципальні програми в рамках спільного бюджету також передбачають рівну пропорцію видатків, які потрібно робити на сільській території.
KV: Коли інвестор хоче прийти, наприклад, в Блиставицю, до кого він має звертатись?
Анатолій Федорук: Він подає заявку, що має на меті реалізувати якийсь бізнес-проект. Після цього представницький орган центральної садиби разом із структурами спрямовує цей документ до розгляду в Блиставицьку територіальну громаду.
На підставі містобудівної документації приймається рішення. Тоді будуть перші кроки, пов’язані з реалізацією проекту.
KV: А з ким тоді “поручкатись”?
Анатолій Федорук: Це в область.
KV: Хто проводить земельний аукціон на право оренди?
Анатолій Федорук: Відповідно компетентна наділена повноваженнями служба. Готує і подає документи староста, на підставі громадських обговорень в селі. Рада громади приймає рішення, староста його додає до документів і подає на розгляд Бучанської міської ради.
Такий механізм унеможливлює будь-які спекуляції на тему – центральна садиба щось прийняла, а ми не в курсі.
KV: Право на користування надрами все ще надає обласна рада?
Анатолій Федорук: На жаль, на сьогодні так. Але після завершення процесу об’єднання громад по всій Україні ця функція, як і транспорте забезпечення, буде передана на місцевий базовий рівень.
До речі, згідно з бюджетним законом – обласний бюджет також вважається місцевим. І іноді Верховній Раді чи уряду дуже зручно сказати – ми ж передали вам фінансовий ресурс на місцевий бюджет. А потім виявляється, що передали в область. Тоді всі їдуть в область і вишиковуються в чергу. Після 2020 року цього не буде.
KV: Давайте поговоримо про генплан. Наприклад, приходить до Вас староста і каже – ось я хочу тут внести зміни для будівництва кварталу багатоповерхівок…
Анатолій Федорук: Можливо, це гарна ідея для ініціативи на думку старости. Але цю пропозицію ми маємо винести на розгляд їх ради громад, щоб вивчити дане питання і зрозуміти, чи є підстави для внесення змін в генплан. Наприклад, пройшло 5 років. Тоді центральна садиба замовляє в проектній організації новий містобудівний документ для того села і запускається процес відповідно процедури.
KV: Хто затвержує ці зміни?
Анатолій Федорук: Територіальна громада села, селища на своїх слуханнях, рада громади, Бучанська міська рада, але це буде юридично формальне рішення, адже тому передуватимуть обговорення в селі, презентація нового генплану.
KV: Хто унормовує існуючі документи? Наприклад, встановлення пайового внеску для забудовників. Він може бути в селі один, в місті – інший?
Анатолій Федорук: Ми вже говорили, що статус населеного пункту не змінюється. І зараз відбуваються такі спекуляції – подивіться, яка нормативно-грошова оцінка в Бучі, і яка – в селі.
На минулому тижні ми аналізували це питання і виявилось, що в селі Бабинці всього одна нормативно-грошова оцінка. В Бучі зроблено 74 зонінгів щодо нормативно-грошової оцінки. Ви ж не будете заперечувати, що в центрі вартість одна, на околиці – інша. Але района влада робила для кожного села одну оцінку. Тому зараз наша мета – в кожному населеному пункті забезпечити диференційований підхід до нормативно-грошової оцінки і зонінгу.
Таким чином відсоток пайової участі може бути різним. Я вважаю досить правильним рішення, яке прийняла Бучанська міська рада – 4 і 10%. І ми цього рішення дотримуємось. Але зараз розуміємо, що коли мова йде про нежитлове приміщення, 10% забагато, адже будівельники починають будувати житлові під 4%, а потім міняти їх призначення.
KV: Зараз багато точиться розмов про скасування пайової участі. Вже є прихильники підходу, коли замість грошей забудовник зводить якийсь інфраструктурного об’єкт на замовлення громади.
Анатолій Федорук: Будь-які розмови щодо скасування пайової участі чи різних замінників цього виду місцевого податку – це лобістські речі.
Коли у Верховній Раді прийняли новий закон про врегулювання містобудівної діяльності і з’явилася так звана пайова участь, мотивація його була “прекрасна” – з метою здешевлення житла, підтримки будівельної галузі, наповнення місцевих бюджетів. Урізали місцеве самоврядування, де ми мали до 12% службового житла для соцкатегорій, встановили іншу норму – 4% пайових внесків.
І сьогодні будівельна галузь, розуміючи, що можна через лобізм і рішення Верховної Ради чи постанови Кабінету Міністрів не платити ці 4% місцевому самоврядуванню, намагаються штовхати ініціативу.
Для такого невеличкого міста як Буча, пайова участь – близько 50-60 млн гривень на рік. А це досить великі кошти.
KV: Деякі міста позбавляють забудовників пайової участі за видатні заслуги перед будівельною галуззю.
Анатолій Федорук: З метою логічної, послідовної політики в містобудівній галузі, реалізації об’єктів соціально-економічного розвитку ми прийняли чіткі параметри – 4% для житлових і 10% для нежитлових забудов.
Ми не надаємо жодних переваг тій чи іншій організації, яка здійснює будівельну діяльність на нашій території.
KV: Представники вашої родини мають відношення до будівельного бізнесу?
Анатолій Федорук: Ні, не мають. У 2013 році дружина вийшла із “Будрегіонінвесту”.
KV: Скільки компаній займається будівництвом у місті?
Анатолій Федорук: Близько 20 різних компаній відповідно до договорів про пайову участь здійснюють будівельну діяльність в нашому місті. Від виробництва і сфери послуг до будівництва житла.
KV: В Бучі були конфлікти із забудовниками-аферистами?
Анатолій Федорук: Не можу сказати, що такої проблематики немає, періодично проблеми з’являються. Наприклад, по ЖК “Форесттаун” є просрочка з введення в експлуатацію, що викликає занепокоєння.
KV: Яка в місті ситуація із мережами? Є багато чуток, що замість каналізації ставлять септики, що каналізація не витримує…
Анатолій Федорук: Так склалось історично, що Буча має систему інженерних мереж, а саме каналізацію, яка спрямована на Бортничі у Києві. Хоча ми і передбачили містобудівною документацією альтернативу – території під локальні очисні споруди, але прорахунки показали, що це затратно і буде досить дорого в тарифній політиці. Тому допоки місто Київ має зиск з прийому наших стоків, ми будемо користуватись цією інфраструктурою.
Коли відбувається певне пожвавлення в економічній площині, державні чи комунальні монополії починають робити з того якийсь дефіцит – “Київобленерго” робить дефіцит, каже напруги не вистачає. Так само робив і “Ірпіньводоканал”, казав, що води немає. Ми проводили дослідження і нам підтвердили, що запасів достатньо.
Вже протягом 20 років я чую, що каналізація не витримає. Розрахунки показують, що об’єми водопостачання і водовідведення задовольняють сьогоднішні потреби і на перспективу також.
Містобудівні умови і обмеження, а також комплексне житлове будівництво, яке ведеться в Бучі, дає можливість уникнути таких ганебних речей, як багатоквартирні будинки із септиками і вигрібними ямами. Більше того, навіть приватний сектор ми намагаємось залучити до централізованої системи каналізування, бо без цього якості питної води досягти неможливо. І по тим населеним пунктам, які йдуть в приєднання, ми почали робити техніко-економічні розрахунки щодо системи водозабезпечення і водовідведення. Нажаль, за поверхневими висновками, жодне село не має якісного централізованого водозабезпечення.
KV: Чому немає “Бучаводоканалу”?
Анатолій Федорук: Створювати “Бучаводоканал” не було економічної доцільності. А зараз, в рамках об’єднаної громади, є відповідні рішення і підприємство вже зареєстровано. Зараз отримуємо ліцензію на водозабезпечення.
KV: Що з цього приводу вам кажуть в Ірпінській міськраді?
Анатолій Федорук: Вихід із підпорядкування Ірпінської міськради відбувався тяжких 5 років. Потім почався шлюборозводний процес з комунальної власності.
Нажаль, в Ірпені присутнє імперське відчуття того, що хтось в них щось забирає. Ніщо так не протвережує чиновників, особливо коли вони хочуть чимось маніпулювати, як чітке дотримання букви і норми закону.
KV: Які невирішені питання чи конфлікти з Ірпенем залишись?
Анатолій Федорук: Конфліктів немає, звичайні робочі відносини. Так історично склалось, що Ворзель, Буча, Ірпінь, Гостомель і Коцюбинське користується однією медичною інфраструктурою і вже у нас відпрацьовані питання з прийняття рішень, передачі делегованих повноважень і функцій.
KV: Коли востаннє говорили із Володимиром Карплюком?
Анатолій Федорук: Давно, десь місяць тому.
KV: Про що говорили?
Анатолій Федорук: Обговорювали питання, пов’язані із об’єднанням. Місто Ірпінь теж має мати перспективу розвитку і ступінь відповідальності за населені пункти. А ще – про вступ України в НАТО.
KV: Наскільки правильна теза про те, що Володимир – ваш вихованець, учень, ставленик?
Анатолій Федорук: Якщо в процесі життя я мав дотичність до зростання тієї чи іншої людини і вона так вважає, я можу тільки цим пишатися.
KV: А як Ви вважаєте?
Анатолій Федорук: Я вважаю, що кожен самостійно живе свій шлях від народження і до останнього дня.
KV: Опоненти звинувачують вас у провладному ухилі. Як Вам вдається завжди дружити з владою?
Анатолій Федорук: За 21 рік роботи доводилось співпрацювати із багатьма представницькими органами на обласному та державному рівні, посадовими особами. Приємно констатувати що вони завжди були зацікавлені знаходити точки дотику та компромісні рішення для розвитку тоді ще селища, а зараз міста обласного значення Буча.
Із досвідом починаєш розуміти, що коли твої плани та задуми базуються на нормах закону, жодні суб’єктивні думки того чи іншого чиновника не дозволять їм перешкодити.
KV: За 20 років вам напевно часто телефонували із області з державних установ із різними проханнями. Про що просять?
Анатолій Федорук: Той, хто телефонує, прекрасно знає, до кого він телефонує, чого очікувати і на що розраховувати.
KV: Наприклад, телефонує із області людина, яку ви добре знаєте і каже – до Вас прийде хлопчик, дуже хоче будувати в Бучі.
Анатолій Федорук: Нехай собі будує на здоров’я, але відповідно до законодавства. За 20 років ніхто не наважувався робити таких дзвінків.
KV: Ситуація із обшуками здається Вас не на жарт налякала. Як з’явилася ідея про акцію “Я – бучанець”? Це була Ваша захисна ініціатива?
Анатолій Федорук: Ця була ініціатива громадян, які бачили несправедливість, що дозволили собі певні посадові особи загальнодержавного рівня, запустивши всю репресивну державну машину і інформаційний супровід, який був спрямований на пониження мого рейтингу як посадової особи.
Пишаюсь, що громадяни мого міста настільки свідомі, що здатні захистити свій вибір і розібратися в різних закидах, які відбувались і відбуваються до сьогодні.
На рахунок того, чи залякали – скажу, що людина, яку залякали, швиденько кудись біжить. Як тоді, так і зараз можу стверджувати, що моя діяльність і мої рішення є законними.
KV: Ви здогадуєтесь, чому стали мішенню такої потужної атаки?
Анатолій Федорук: Я не тільки здогадуюсь. Навіть знаю хто замовник.
KV: І хто ж?
Анатолій Федорук: Організована злочинна група, яка використовує державну владу. Досить скоро і вам, і читачам, все відкриється.
KV: Знову з’явилися чутки про Ваш майбутній переможний похід до Верховної Ради. Це правда?
Анатолій Федорук: Це безпідставні заяви і я розумію чому їх вкидають в інформаційне поле. Я маю зобов’язання перед громадами сіл і селищ, які приєднались до міста і планую ще кілька каденцій попрацювати на громаду. Звісно, якщо громада висловить довіру на виборах. А у Верховній Раді мають працювати політики, які підготовлені до цієї справи.
Той рівень довіри, який я маю у своєму місті та навколишніх населених пунктах, багато кому не подобається. До Верховної Ради не планував і не планую. Якщо буде довіра громадян, буду служити їм ще одну, а може й дві каденції.
KV: Ви вже почали виховувати собі “наступника”?
Анатолій Федорук: Бучанська громада є настільки політично активною та зрілою, що в разі необхідності сама собі народить і обере ту якість, яка буде їй слугувати.
Журналістами суспільству нав’язується думка, що кожний посадовець має “наступника”. Я вважаю, що в цьому немає ніякої потреби, тим більше виходячи із активної життєвої позиції поки на пенсію не збираюсь.
KV: Голові Ворзельської селищної ради, вашій рідній сестрі, даєте поради?
Анатолій Федорук: Ми співпрацюємо між громадами, ми ж сусіди в рамках об’єднаної громади і в рамках реалізації соціально-економічного розвитку селища Ворзель. Той досвід, який прошли і представницькі органи, і виконавчі структури міста Бучі стали при нагоді Ворзелю в прагненні отримати статус курорту.
KV: Ворзель є в шорт-листі приєднання до великої Бучі?
Анатолій Федорук: Ворзель є в перспективному плані, навіть є рішення обласної ради на підставі подання КОДА. Є прагнення громадян приєднуватись до міста обласного значення і цей шлях ми маємо пройти разом.
KV: Буча через 10 років – це?
Анатолій Федорук: Це успішне передмістя столиці, комфортне для життя. Після завершення приєднання разом із населеними пунктами ми матимемо 60-70 тис. жителів.
KV: Зі столицею ведуться переговори?
Анатолій Федорук: Ні. Представники передмістя, будучи членами правління Асоціації регіонального відділення ініціювали зустріч, де ми в стінах Верховної Ради за участі голови МДО “Київщина” Ярослава Москаленка обмінялись думками.
Співпрацювати потрібно, напрацьовувати точки дотику для реалізації тих чи інших інфраструктурних об’єктів. Але всі прийшли до висновку, що в тій редакції закон про агломерацію є некоректним і юридично таким, що обмежує місцеве самоврядування населених пунктів.
KV: Криза між гілками обласної влади якимось чином заважає розвиватись місту Буча?
Анатолій Федорук: Звичайно політична боротьба, яка йде на регіональному рівні, особливо в той спосіб, який ми бачимо, точно не приносить користі місцевому самоврядуванню. Велика кількість питань, пов’язаних із господарською діяльністю в селах, селищах і містах залежить від обласного представницького органу державної влади.
