350 рекордних тисяч гривень, 25 тисяч підгузників, всього навсього 3 місяці збору… 6 вантажних автомобілів, 250 кілометрів, 15 років гуманітарної місії, 25 волонтерів…
Немовля, яке щойно народилось, мріє відчути ніжний материнський дотик, воно хоче бути з тією людиною, серцебиття якої заспокоюватиме, чий голос лікуватиме рани. Але від нього відмовляються. Із пологового будинку дитину перевозять у лікарню, де вона перебуває перший місяць, майже самотня. Приходять медсестри, які годують, перевдягають і кладуть у ліжечко. Щодня інші люди. У цей період життя у немовляти формується емоційна прив’язаність до конкретної людини. Проте у цьому випадку це неможливо, адже всі ті люди лише виконують свою роботу, за графіком. А є й такі мамки, які народжують, а потім одне за одним своє дитятко підкидають як зозулі до Новоград-Волинського дитячого будинку…
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Цього року вже вчетверте, ми разом з моїм другом Миколою Шмундиром та старшими друзями –наставниками й волонтерами Лілією та Володимиром Рубанами, Ігорем Гринюком і найкращою в світі вчителькою Тетяною Іванюк вирушили з гуманітарною місією до Новоград-Волинського, щоб передати 33 упаковки памперсів, які бути закуплені на гроші батьківського колективу Авіакосмічного ліцею ім.І.Сікорського НАУ м.Києва. До акції також здоучилися директор АКЛ НАУ Земляна Галина Іванівна та випускниця АКЛ НАУ 2005 року, мама двох чарівних донечок Марія Земляна, яка не змогла залишитись байдужою до проблем дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
У цьому дитячому будинку перебувають діти-сироти з вадами фізичного та розумового розвитку, з органічними ураженнями нервової системи та порушеннями психіки, з невиліковними шкіряними захворюваннями, токсоплазмозом, гепатитом В.
– Кожного разу, коли приїжджаю у дитячий будинок, шукаю зустрічі зі своїми улюбленими дітьми Світланкою, Лідочкою, Надійкою та Владиславчиком, – каже наша люба “ліцейна мама Тетяна”, – Хочеться дізнатися про їх успіхи, як вони підросли та чого навчилися… Радію кожному моменту спілкування з ними. Але цього разу моє серце підкорила півторарічна Стефанія… Стефа, Стефочко… Моя маленька крихітка… Як тільки я увійшла в групу з немовлятками вона першою простягла до мене свої маленькі тендітні рученятка… Вона чимось схожа на мене, така ж вертлява, непосидюча й невгамовна! Що ми з нею тільки не робили… обнімалися, гралися, збирали та розбирали пірамідки, стрибали… і лише тоді, коли вона втомилася, то пригорнулася до мене і вже не відпускала від себе не на хвилинку. Моє серце крається від болю за таких маленьких немовлят. Їм так не вистачає маминої ласки та любові. Неможливо подарувати всю свою любов та тепло за декілька годин, які ми були разом з ними. Але я мала змогу глибше зазирнути у душі дітей, які як ніхто інший знають ціну любові, чиї сонцесяйні очі слізливим мовчанням розповідають свою нелегку історію. Сьогодні вони щасливі, та скільки ще таких знедолених розгубило по дитячих будинках сирітське життя?… Боже! Бережи цих діток і людей, які щодня піклуються про цих Ангеликів.
Від нас були памперси й солодощі, а від компаній АвтоГазГлобал та PROFIGAS – 350 тисяч гривень, 25 тисяч підгузників, іграшки, дитяче харчування, подарунки…
Традицію допомоги цьому дитячому будинку започаткував Ігор Гринюк. За словами волонтера, вперше приїхавши до будинку лише з солодощами та фруктами, він неабияк здивувався. Адже для медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей з вадами фізичного та розумового розвитку будинок потребував доволі серйозних інвестицій. Тоді Ігор розмістив пости щодо цього в усіх соціальних мережах. З часом люди почали приєднуватися до благодійних акцій. Він створив величезний мозковий центр місії.
Цього запасу памперсів і дитячого харчування, яке ми привезли, діткам вистачить, щонайменше, до вересня наступного року.
Директор дитячого будинку, показав нам світлини еволюції розвитку закладу й запропонував пройтися територією аби порівняти минуле з сьогоденням. На фото, як нам здалося, 30-річної давнини ми побачили як санітарки фактично під відкритим небом взимку вручну перуть пелюшки. Звісно, вони не встигали висохнути, й так у вологі пелюшки й загортали малюків, і використовували їх замість підгузників. Та найбільше ми здивувалися, коли взнали, що світлини зроблені не так і давно, всього навсього 2010 року.
Саме завдяки зусиллям Ігоря, компаній АвтоГазГлобал та PROFIGAS дитячий будинок сучасно обладнаний для комфортного життя.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
