Столична міськрада нещодавно затвердила “Програму посилення інституційної спроможності місцевого самоврядування та залучення громади до прийняття рішень”. На її реалізацію у 2025-2027 роках планується витратити 255,5 млн гривень (у т.ч. 252,5 млн – з міського бюджету), із яких понад 227 мільйонів передбачено на різні види підтримки органів самоорганізації населення (ОСН) – оплату ними офісів, комунальних послуг, зарплат керівників та юристів тощо. Вочевидь, ОСНи після цього стануть краще відноситися до чинної влади, а ось місцеве самоврядування, швидше за все, від цього зовсім нічого не виграє і громадяни не будуть залучені до прийняття важливих рішень. Принаймні саме так керівництво Києва раніше “розвивало” місцеве самоврядування та співпрацювало з активістами – серед іншого, за десятиріччя так і не відновило діяльність районних рад, і системно ігнорує петиції киян.
Як стало відомо КВ, із січня наступного року в столиці почне діяти Програма посилення інституційної спроможності місцевого самоврядування та залучення громади до прийняття рішень в Києві на 2025–2027 роки.
Вона була затверджена Київрадою на пленарному засіданні, яке відбулося минулого тижня, 12 грудня 2024-го. Суб’єктом подання вказаного документу виступив секретар столичної міськради Володимир Бондаренко (на колажі). За ухвалення відповідного проєкту рішення (№08/231-1885/ПР від 6 грудня 2024 року) проголосували 67 народних обранців.
Згідно з прийнятим рішенням, на реалізацію вказаної програми протягом трьох років планується витратити 255,5 млн гривень, у т.ч. 78,7 млн у 2025 році, 86,9 млн – у 2026-ому, 89,8 млн – у 2027-ому. Більша частина цих фінансових ресурсів – 252,5 має бути виділена з бюджету Києва, решту 3 млн міська влада має намір залучити з інших джерел.
Найбільше коштів – 189,7 млн гривень, 35,7 млн та 2 млн – керівництво столиці планує направити на фінансову підтримку ОСН, відшкодування витрат на їхнє розміщення (за умови оренди приміщень площею не більше 50 кв.м.) і на здійснення ними капітальних видатків. В рамках цих заходів органи самоорганізації населення отримуватимуть з міського бюджету фінансові ресурси на оплату орендної плати своїх офісів, комунальних та експлуатаційних послуг, прибирання, придбання оргтехніки, заробітної плати керівників та секретарів, оплату послуг юрисконсультів тощо.
Даним рішенням міськрада також затвердила Порядок використання коштів даної програми органами самоорганізації населення – тобто, алгоритм дій, які мають здійснити ОСН задля отримання коштів з міського бюджету. Згідно з ним, ці органи мають надавати до секретаріату міськради відповідні листи з проханням здійснити фінансову підтримку. При цьому, ОСН мають звітувати щодо використання цих коштів перед громадою, а перед депутатами Київради з цього питання повинен звітувати секретаріат міськради.
Крім того, 7,2 млн столичне керівництво “розписало” на забезпечення діяльності Освітнього центру Київради. Йдеться про проєкт міськради, який має забезпечити “надійний та сучасний майданчик комунікації з метою посилення ролі молоді, жінок та внутрішньо переміщених осіб (ВПО) у процесі прийнятті рішень та реалізації ініціатив у столиці (він був презентований владою Києва у жовтні 2024 року, реалізується спільно з Офісом Ради Європи).
Ще 15,4 млн передбачено на забезпечення проведення міського конкурсу проєктів та програм розвитку місцевого самоврядування, 2,1 млн – на проведення навчально-просвітницьких заходів щодо діяльності Київради та її органів, а також залучення молоді до прийняття рішень на місцевому рівні, 1,8 млн – на виплату щомісячної стипендії відібраним учасникам програми, стажування студентів та молоді у міськраді у розмірі двох прожиткових мінімумів тощо.
Задекларованою метою прийняття даного рішення є “створення умов для самоорганізації населення, вдосконалення взаємодії органів місцевого самоврядування із ОСН Києва та інститутами громадянського суспільства, зміцнення організаційно-правових та фінансово-економічних засад місцевого самоврядування, створення сприятливих умов для участі містян та містянок у вирішенні питань місцевого значення”. Розробником та відповідальним виконавцем цієї програми є секретаріат Київради, співвиконавцями – столичні ОСН.
Під час обговорення цього питання у сесійній залі секретар Київради Володимир Бондаренко зазначив, що ця програма фактично є тимчасовою, і надалі планується підготовка та затвердження “повноцінного документу”, в рамках якого фінансуватиметься діяльність ОСН.
Втім, депутатка міськради Євгенія Кулеба (фракція “Слуга народу”) висловила сумніви стосовно того, що і затверджена програма буде реалізована. “У мене до оцих наших стратегічних документів лише одне питання. Це дуже красиві картинки, Рада Європи допомагає. Але потім вони не виконуються у 99,9% випадків”, – підкреслила Євгенія Кулеба.
Про ОСН, місцеве самоврядування і участь громадськості
Зазначимо, що ОСН є чимось середнім між представницьким органом місцевого самоврядування та громадським об’єднанням. Їхня діяльність регламентована відповідним Законом України, ухваленим Верховною Радою в 2001 році, але де-факто такі органи в нашій державі функціонують ще з початку минулого століття – коли в містах почали створюватися будинкові, вуличні, квартальні та інші комітети, які є прототипами ОСН.
При цьому, органи самоорганізації населення не наділені функціями щодо вирішення тих чи інших питань окремих будинків або кварталів – фактично вони є лише “містком” між мешканцями та владою, у тому числі депутатами тих округів, на території яких вони були створені. Тобто, ОСН “збирають” певні проблеми, після чого звертаються до влади щодо їхнього вирішення, нерідко також пропонуючи конкретні способи. Йдеться, зокрема, про питання хаотичної забудови, проблем із житлово-комунальним господарством (ЖКГ) і транспортною інфраструктурою тощо. Створюються ОСН за ініціативою містян, які об’єднуються у певні групи, але кінцеве рішення щодо створення приймаються місцевою владою – у даному випадку Київрадою.
Примітно, що у минулі роки у соцмережах нерідко лунали звинувачення на адресу деяких столичних ОСН з приводу їхньої можливої участі у порушеннях виборчих процесів під час місцевих виборів. Фактично йшлося про створення на їхній базі “сіток”, які займалися підкупом громадян. Такі заяви пояснювалися тим, що ОСН фактично мають бази даних виборців (у тому числі пенсіонерів та осіб з інвалідністю), і ці переліки громадян використовувалися, зокрема, кандидатами у депутати задля “гречкосійства” (в першу чергу діючими народними обранцями, які мали налагоджений зв’язок з цими органами самоорганізації під час своєї каденції). Але юридичного підтвердження інформація щодо таких інцидентів не отримала.
Як неодноразово повідомляла КВ, столична влада регулярно декларує наміри щодо розвитку місцевого самоврядування та посилення участі громадськості Києва у прийнятті важливих рішень. Але по факту більшість гучних ініціатив ні до чого не приводять.
Яскравим прикладом може слугувати давня історія із відновленням у столиці діяльності районних рад, які були ліквідовані у 2010 році – за мерства Леоніда Черновецького і президентства Віктора Януковича. Буквально через кілька років новообраний міський голова Віталій Кличко пообіцяв відновити роботу цих органів, таким чином передавши деякі повноваження від Київради і КМДА “на місця” – передбачалося знову надати райрадам можливості вирішувати деякі “мілкі” питання життєдіяльності Києва, щоб “розвантажити” міськраду від розгляду сотень проєктів рішень і “сконцентрувати в її руках стратегічне управлінням столицею”.
У 2015 році міськрада навіть погодила створення райрад “на папері”. Але ніякого результату це рішення не мало, адже з різних причин, у тому числі через судові позови стосовно цієї ініціативи з боку деяких активістів та відсутність розробленого міською владою переліку компетенцій райрад, фактично даний процес знову було заморожено.
Після цього на Хрещатику, 36 майже щорічно обговорювалася ситуація навколо даного питання, але тривалий час це було звичайне “переливання із пустого в порожнє” – реєструвалися різні проєкти рішень, створювалися робочі групи тощо. Паралельно з цим опозиційні депутати Київради і громадські активісти постійно звинувачували Віталія Кличка та його найближче оточення в тому, що вони не бажають “ділитися владою”. Справжній “прорив” стався тільки у лютому 2022 року, за три тижні до початку повномасштабної війни. Тоді Київрада прийняла відразу три більш-менш практичних і наповнених змістом рішення, спрямовані на “повернення” киянам районних рад.
Зокрема, депутатський корпус “визнав за доцільне” утворення таких представницьких органів членів територіальної громади, створив підготовчу групу з питань визначення чисельності райрад та їхніх повноважень, а також погодив створення при Київській міськдержадміністрації (КМДА) 10 департаментів, які мали б фактично стати виконавчими комітетами районних рад на той період, поки районні в Києві державні адміністрації (РДА) передадуть новоствореним радам усю документацію, матеріально-технічну базу та все комунальне майно, яке знаходиться в їх сфері управління.
Представники фракції “Слуга народу” намагалися оскаржити деякі з цих рішень у судовому порядку, але успіхів не мали. Втім, навіть не дивлячись на це, за майже три роки з моменту ухвалення вказаних рішень столична влада нічого не зробила, щоб її обіцянки були втілені у життя – повноваження райрад не були затверджені, “районні” департаменти при КМДА не були створені тощо.
Читайте: Скасована реформа: Кличку не дозволили забирати повноваження у столичних райдержадміністрацій
Не менш проблематичним є і питання взаємодії міської влади з громадськістю. Наприклад, ще у 2016 році столичне керівництво за спеціальним порядком почало виділяти громадським організаціям (ГО) кошти з бюджету Києва на реалізацію їхніх проєктів. Але надалі низка активістів та депутатів Київради почали скаржитися на те, що влада міста направляє кошти на такі цілі за незрозумілою процедурою, без чіткої звітності щодо використання фінансових ресурсів тощо. Також громадськість та депутатський корпус міськради звертали увагу, що бюджетні кошти отримують фактично одні й ті ж організації, яких нараховувалося близько десятка.
Врешті-решт, спочатку КМДА та Київраді довелося розробити і затвердити нову редакцію цього алгоритму, а 5 жовтня 2023-го – і зовсім затвердити новий порядок. На тому ж пленарному засіданні депутатський корпус столичної міськради також ухвалив Порядок проведення електронних консультацій з громадськістю – завдяки ньому влада Києва планувала через застосунок “Київ цифровий” дізнаватися думку киян щодо стратегічних напрямів розвитку столиці. Але у результаті це рішення так і не було реалізовано. Ба більше – міський голова так його і не підписав.
Читайте: Київрада затвердила новий Порядок отримання бюджетних коштів громадськими організаціями
Крім того, регулярні скандали у столиці виникають і з приводу реалізації петицій до Київради. Такий механізм отримання “зворотного зв’язку” було впроваджено міськрадою ще у 2015 році – він передбачав, що містяни можуть зареєструвати своє звернення з приводу якоїсь проблеми на спеціальному сайті, зібрати під ним певну кількість підписів (спочатку це було 10 тис. голосів, але в 2021 році міськрада зменшила такий мінімум до 6 тис.), після чого таке звернення має бути “розписане” на розгляд на відповідні департаменти КМДА та відповідні комісії Київради.
Проте на практиці вистачало випадків, коли столична влада фактично “пальцем не поворухнула”, щоб виконати відповідні вимоги, які, до того ж, вже навіть були належним чином опрацьовані чиновниками і депутатами. Наприклад, Київрада та КМДА ще у 2019 році заплющили очі на вимогу мешканців Дарницького та Дніпровського районів винести за межі столиці завод “Фанплит” (відповідна петиція набрала необхідну кількість голосів ще у 2017 році). Громадськість скаржилася, що сусідство з підприємством “викликає у жителів, особливо дітей, хвороби, що супроводжуються нападами кашлю, загостренням алергічних реакцій, головним болем, ускладненнями перебігу ГРВІ та постійними обструктивними бронхітами”, що згодом призводить до тяжких онкологічних захворювань.
Читайте: В Киевсовете заступились за завод “Фанплит” и сняли вопрос о его вынесении за пределы столицы
Фото: колаж КВ
Іван Кулик
КиївВлада