Лидера “Правого сектора” Дмитрия Яроша я представляла себе по видео и фото – большим мужчиной с суровым взглядом и сжатыми губами. А он – худенький, небольшого роста, с вполне себе застенчивой усмешкой.
“ВСЕ РАДИКАЛЬНО ЗМІНИЛОСЯ ПІСЛЯ 19 СІЧНЯ”
– Дмитрий, вы достаточно долго декларировали, что не являетесь политической или парламентской партией. И вдруг оказывается, что Правый сектор собираетесь идти на парламентские и президентские выборы. Что изменилось?
– Революція в Україні. Для нас було однозначним, що при режимі внутрішньої окупації в Україні, гратися по правилах системи – це програвати постійно. І підтвердженням тому є перемога на виборах опозиції. Але при тих перемогах ніяких змін системи координат не відбувалось. Зараз така можливість з’явилась, бо той народній підйом по всій Україні ставить зовсім інші завдання перед політичними партіями. Ми бачимо як сьогодні громада починає контролювати політичний процес. Призначення в областях, які відбуваються по лінії МВС або по лінії прокуратури, призначення губернаторів, коли вони не задовольняють громаду, є такими, що за громадою лишається останнє слово.
Сьогодні на часі створювати якісну політичну силу партію, яка мала би можливість змінювати ситуацію будучи в правовому полі держави
– Какие стратегические цели вы ставили перед собой до революции и после нее?
– Якщо говорити про тризуб імені Бандери, то це була вузькофункціональна організація, яка займалась трьома завданнями: виховання молоді, пропаганда ідеології українського націоналізму, національна записна діяльність. З цим ми справлялись. Інших завдань перед нами не стояло. Робили те, що ми мали робити.
Коли ми з’ініціювали Правий сектор в листопаді минулого року, спектр завдань розширився. В перші дні Майдану ми писали різноманітні політичні листи, заяви, які мали впливати на лідерів Майдану, взагалі на ситуацію.
Радикально змінилось все після 19 січня. Правий сектор став не просто політичним, а суспільно-політичним. Люди почали орієнтуватись на нас практично по всій Україні. Підрозділи, які почали створюватись, не просто як силові, а як державні структури. Повне перезавантаження влади, а не просто зміна облич
Інша якість політики: не підкилимна, побудована на фінансових пошуках, а така, яка відповідає прагненнях народу.
– Создание партии из общественной организации – процесс не одного дня. Почему вы в прошлую субботу не провели съезд?
– Справа в проблемах сьогодення. Була важка ситуація в Криму. Ми більше готувались до силового протистояння.
Ми спілкуємось з представниками Генерального штабу сухопутних військ. Вони говорять про те, що ймовірність вторгнення Росії в Україну по інших напрямках 65%. Тому більше часу приходиться приділяти силовій роботі. Зараз більше зайняті підготовкою наших бійців до протистояння агресору, а не безпосередньою політичною діяльністю
“МИ ЗНЯЛИ МАСКИ, І ОФІЦІЙНО ПРО ЦЕ ЗАЯВИЛИ”
– Ваша организация является достаточно серьезно военизированной. И возникает клинч. С одной стороны, Аваков призывает всех сложить оружие. С другой, обыватель говорит, что страшно жить в стране, где люди с закрытой физиономией и оружием могут в любой момент зайти в офис. С третьей – вы, которые говорите, что надо готовиться дать отпор врагу. Насколько вы контролируете своих людей? Придумали ли какой-то алгоритм, чтобы вы могли отсекать людей, которые фактически являются криминалом? Есть у Вас какой-то колл-центр, куда можно позвонить сказать, что какие-то мудаки тут кричат, что они с Правого сектора, приезжайте быстрее к нам.
– Після революції був шквал таких провокацій. Кримінал бігав, вривався в банки, фірми. Ми відразу ж відкрили гарячу лінію, на яку дзвінки поступали і поступають по сьогоднішній день. Ми зняли маски і офіційно про це заявили. Хоча на Хмельниччині зараз ситуація така, що наші хлопці продовжують вести боротьбу з криміналітетом. Криміналітет постійно погрожує. Ми дозволили використовувати маски. Але це одиничні випадки. Окрім того, ми проводимо повну ідентифікацію наших людей. В нас починається централізована видача посвідчень Правого сектора. З фотографіями, захищений.
– Оружие зарегистрировали?
– Є зареєстрована зброя….
– А є – і незареєстрована? (смех)
– Трофейна ще залишилась, але це технічне питання. Я думаю, що протягом і цього тижня ці питання будуть зняті. На вирішення технічних проблем ми теж будемо створювати на базі силового крила певні підрозділи.
– Москва постоянко использует политический термин “Правый сектор” для того чтобы запугивать своих граждан тем, что в России сейчас бандитизм, анархия и т.д. Чем прозрачней Ваша политика будет, тем меньше у них будет аргументов возможностей это говорить. Вам обидно, что так происходит?
– Умом Россию не понять.
Я думаю, що одна із вимог, які висуває Росія, роззброїти всі підрозділи — це певна гра. Вони прекрасно розуміють, що перемогти збройні сили України у них сил достатньо. А витримати партизанську війну – не достатньо сил. Поки зберігається загроза вторгнення по континентальній Україні, владі логічно було би централізовано почати видачу зброї тим людям, які можуть захищати свою державу
По швейцарському стандарту, коли кожен, хто записується в територіальну оборону, але живе дома, має можливість тримати автоматичну гвинтівку, кулемет і т.д. Думаю, що саме така модель мала би бути і в Україні. Сподіватись на те, що нас захистять або НАТО або Захід або ще хтось, не приходиться.
– Швейцария – идеальная страна в случае законопослушания. Там никому не придет в голову побежать в банк, разбить стекло и выносить мешки. Поэтому конечно, когда в такой законопослушной стране кто-то хранит ружье, понятно, что оно выстрелит только тогда, когда будет в небезопасности. Прошла революция, уровень криминала повысился…
– Звичайно, що не можна автомат дати кожному бажаючому. Хоч у криміналу зброя була є і буде. Саме законослухняні громадяни мають і право і обов’язок захищати себе та свою сім’ю і батьківщину. Ми готуємо закон про зброю. Обов’язково його подамо в Верховну Раду.
– Есть ли у Вас в нынешней Верховной Раде какие-то люди, депутаты, которые с Вами сотрудничают, лоббируют законы, которые Вы будете подавать. Кто они?
– Ми підтримуємо контакт в першу чергу з державницькими партіями — Удар, Батьківщина, Свобода. Я знаю, що там є багато зацікавлених людей, які поділяють наші погляди. Через них ми можемо це виносити і вони можуть лобіювати ці закони.
– Сашко Білий (Музичко) – член Правого сектора?
– Взагалі то він доволі легендарна особистість. Воював ще в першу чеченську. Командував дуже дієво і правильно. Той ролик, що поширювався, ця ситуація була вирвана з контексту практично. Говорить про те, що Сашко врятував практично того прокурора від натовпу. Люди, які зібрались там, хотіли вбити того прокурора за те, що він відпустив вбивцю жінки. Але було подано все зовсім інакше. При тому, що при революційних діях, це закономірність. Той же Сашко Білий зробив так, коли він був призначений керівником силового сектора ще до цих подій в січні-місяці. Він зробив так, що на Рівненщині не було ні погромів, ні якихось там гоп-стопів.
Він користується авторитетом і серед міліціонерів. Міліціонери писали рапорти, коли пішла певна вказівка про його затримання. Цілими відділами писали рапорти.
– Я понимаю, что в каждой структуре есть абсолютно разные люди. Что касается Свободы, там есть женщина – Фарион, я бы ее вообще не выпускала на публику. Та же история и с ним. Вы проводили какую-то беседу с замечательным парнем Музычко, что все таки надо как-то приличней себя вести, в рамках закона?
– Та зрозуміло. Він відповідально до того поставився. Після того не було ні одного випадку компрометуючого. З ним була проведена бесіда. Сашко в нас законослухняний громадянин. Буде діяти згідно Конституції.
“ГОВОРИЛИ НАВІТЬ, ЩО МИ — АГЕНТИ МОССАДУ”
– Уловить какой-то жесткач в Вашей фигуре я не могу. Хотя мне многие люди говорили, то по типажу Ярош похож на учителя. Я понимаю, что наиболее жесткими и опасными как раз являются такие люди. Вокруг Вашего имени много конспирологий, сказок, домыслов. Кто Вас позвал на встречу с Януковичем? Я не поверю, если Вам позвонили и сказали: “Приходи, в кафе ждет Янукович”.
– Подзвонили не мені, а хлопцям з моєї команди. З СБУ. Які курирували нас ще до цих речей. І запропонували провести переговори.
– Что значит курирували? Что у вас общего?
– СБУ в Україні відповідають за політичні, громадські організації.
– А кого курируют? Меня вот никогда не вербовали, никуда не приглашали – даже обидно…
– Мабуть в Вас психотип такий самий. Навіть не про вербовку я говорю. Бо в 90-х роках вони пробували. В Уна-Унсо і інших організаціях проводили вербовку. Постійні акції, зустрічі. Що будете робити: будете захоплювати чи не будете? Це нормальне спілкування. В будь-якій державі світу воно так само відбувається.
– Значит, позвонили ребята из СБУ и сказали: “Батя зовет”, и вы поехали. Что он хотел — можно себе представить. А зачем вы к нему приехали?
– Хлопці гинули, кількість озброєних на барикадах більшала. Там не було зареєстрованої зброї. Втрати могли би бути набагато більшими.
– Какое впечатление он произвел на вас лично? Сколько вы разговаривали? Минут 10?
– Десь годину. Я мало дуже говорив. Говорив в основному він. Говорили по угоду можливу, про її підписання. Коли я їхав, я розумів, що нічого може не вийти. Я звик ризикувати в житті. І не шкодую, що пішов на цей крок. В мене було таке враження, що людина хоче якихось певних гарантій. Недоторканості власності і т.д. Бо говорив про сім’ю.
– Говорят, что был он очень психованный…
– Агресії не було абсолютно.
– Не пугал?
– Ні.
– О чем-то договорились?
Я вийшов і сказав, що Правий сектор зброю не складе. Ми будемо діяти до останнього. Відійти назад можливості не було. Мости за нами були спалено. Була розмова, спокійно переговорили. Я вийшов і продовжував робити те, що вважав за потрібне
– Вы, конечно же, знаете о разговорах о вас и Правом секторе? Проект ФСБ, пытаются стать самостоятельными игроками, Юля склоняет к себе…
– Говорять навіть і про Моссад. Особливо після зустрічі з послом Ізраїля (сміється).
– Делали ли попытки российские спецслужбы или политики выходить на личный контакт с Вами?
– Ніколи. Ми не були до революції потужною силою. Коли революція почалась, ситуація була зовсім інша. Не думаю, що у них було бажання на нас виходити.
– А если бы выходили, вы бы общались с ними?
– Готовий завжди говорити. Питань немає. Тільки найголовніше для мене не торгувати своїми принципами. Якщо є бажання говорити, хай говорять.
– Если вы вдруг станете парламентской партией, допускаете ли вы объединение возможное Свободы и Правого сектора?
– В політиці всі конструкції можливі. Але на цей момент не йдеться про об’єднання зі Свободою. Не бачимо сенсу. На мій погляд збільшення рівня політичної свідомості в країні дозволяє мати в парламенті декілька політичних організацій саме національного профілю.
– Вот если бы Вас 5-летний ребенок спросил, в чем разница между партией Свобода и Правым сектором, что бы Вы ответили?
– У нас немає Фаріон (сміється).
– Есть ли сегодня ваши люди в Крыму и в каких количествах?
– Є. Практично по всьому Криму. Вони постійно передають інформацію про стан справ в Криму. Кількість по зрозумілим причинам сказати не можу.
– Как оцениваете Вы степень тяжести ситуации? Мы потеряли Крым?
– Я більш ніж переконаний, що Україна здатна його повернути. Якщо виходити з промов Путіна, то складається враження, що втратили Крим. Але при цьому ми маємо неабиякий потенціал повернення Криму. Тим більше ми знаємо, що там не більше 20% голосувало на Референдумі. Ми маємо потужну кримськотатарську громаду. Ми маємо українців, які не налаштовані за приєднання до Росії. Відповідно можливості повернення у нас дуже великі. Я не можу сказати, скільки це займе. Але те, що ми Крим повернемо і він буде в складі України, сумнівів немає.
– Вы будете баллотироваться в президенты Украины. Какую платформу экономическую для Украины вы считаете правильной?
– Я думаю, що не олігархат має бути головною базою нашої держави. Має бути середній клас. Необхідне зменшення податкового тиску в умовах перерозподілу тих самих олігархічних ресурсів. Без реприватизації, націоналізації і т.д. При тому всьому треба підняти середній клас. Досить ефективною системою економічною може бути, коли йдеться про податки, наприклад, коли 7% податок і всі фірми реєструються там, то з України виводиться капітал, інвестиції не приходять. Якщо створити сприятливий податковий клімат, то підуть інвестиції, круговорот фінансів.
– Вы рассуждаете как либерал.
– Я виходжу з національних інтересів. Якщо буде сильний середній клас, ми будемо мати основу. Тоді не 2-3 сім’ї будуть впливати на суспільно-політичне життя в Україні. Власне люди будуть впливати не тільки на суспільно-політичні процеси в країні, а будуть реальну можливість контролювати владу. Всі, хто не йде до влади, говорять одне, а потім роблять абсолютно інше. Це тому що немає місцевого самоврядування. Немає контролю громади за всіма гілками влади.
– А право и образование. У нас уничтожено образование.
– Я сподіваюсь, що по освіті реформи почнуться вже. Мій хороший товариш Сергій Квіт на посаді Міністра освіти. Я знаю його погляди на освіту. Реформування почнеться зрозуміло, що при обмежених ресурсах. І казні це буде важкувато зробити. Але зробити це можна, лиш би була політична воля. Треба реформувати все: і охорону здоров’я, систему господарства. Я з Дніпроджержинська і знаю, що коли стоять металургійні заводи і задимлюють все, дихати нема чим. На це не можна не звертати увагу.
– Если бы Вы стали президентом, как бы выбирали государственных менеджеров, формировали бы государственный аппарат?
– Я переконаний, що тут треба задіяти людей із потужних приватних структур. Тобто якщо людина проводить ефективне реформування якоїсь галузі, якщо за рахунок якоїсь його діяльності приходять інвестиції, він може отримувати маленький відсоток для свого власного забезпечення. І це стимулювало би цього менеджера. Відповідно і ефективність його діяльності. Нам дуже швидко потрібно провести якісні реформи. Без такого тотального зацікавлення не думаю, що можна просто корупцію побороти.
– Что важнее при назначении министров и прочих ключевых фигур — профессионализм или політична доцільність?
– Дві речі обов’язково мають бути: професіоналізм і патріотизм. Професіонал, але не патріот буде здавати державу. І навпаки теж буде негативно. Патріот, який абсолютно не розуміється на менеджменті, який з нього толк. Це дві головні якості будь-якого управлінця.
– В СМИ поступила информация о том, что Правый сектор угрожал взорвать какую-то газовую трубу. Это что значит?
– Була заява, звернення до уряду українського народу, де власне йшлося про військову складову. Відповідно там було речення, що якщо чобіт російського солдата буде топтати українську землю, то необхідно знищувати АТС, не дати можливості їм качати нафту і газ для цієї ж війни. Не йдеться про те, що все зараз треба зривати, перекривати. Тут якщо військова компанія відбувається, то повинна бути певна стратегія для окупанта. Це в будь-якій країні світу.
– Вы планируете идти в политику Как вы считаете, вам хватает знаний, образования чтобы сейчас заниматься серьезной государственной работой?
– Вчитись треба постійно. Я намагаюсь цим займатись. Я знаю, що ідеальних людей не буває. Але в мене є політична воля і я вважаю, що ту команду, яку я привів в політику, вона здатна зробити зміни в державі. Показати як можна це робити будучи незалежними від олігархів. Якщо буде все добре і ми прийдемо в політику, я не збираюсь там довго затримуватись. Треба робити зміни. Займатись тим, що я найбільше люблю – молодь виховувати.
– У вас внучка родилась недавно?
– Онук.
– Я вас поздравляю.
– Можу Вам показати тільки на фотографії. Ніхто його ще не бачив.
(показывает фото в мобильном, сияет, как новая копейка)
– Пусть растет здоровым! И счастливым А где семья?
– В Івано-Франківську.
– Как назвали?
– Назар.
– Красивое имя. Дмитрий, Вы уже несколько месяцев находитесь в состоянии форс-мажора. Это психологически сильное давление. Потому что, что бы Вы не говорили, здесь все перемешано. Страх, что завтра может что-то случится. Есть минуты отчаяния. Я уверена, что они есть. В такие минуты Ваша опора люди, которые Вас окружают? Или что-то, что есть внутри Вас?
– Дві речі. Бог. Я молюсь, коли дуже важко. І команда – це хлопці, які мене оточують. Вони дуже допомагають мені. Підтримують мій моральний і психологічний стан. Дають можливість далі діяти
– Что Вы делаете, когда Вы не работаете? Жена живет в Ивано-Франковске, а вы тут один.
– Ні, дружина в мене живе в Дніпроджержинську. Але зараз, коли внук народився, вона поїхала туди.
– Где живете? Что Вы делаете, когда Вы не работаете?
– Немає такого, щоб я не працював.
– Вы читаете книжки?
– На жаль зараз не маю часу. Проте дуже люблю читати.
– А что Вы любите читать?
– Історичні романи люблю. Особливо про середньовіччя. Фантастику не люблю. Військову літературу люблю.
– Что умеете делать руками?
– Я слюсар по ремонту електрообладнання, металообладнання. Працював, правда давно.
– Какие книжки Вы бы никогда не давали читать детям?
– Там де не християнське, а сатанинське.
– Есть что-то, что может довести до слёз?
– Плакав я останній раз в класі другому мабуть. Відчуття є, але сльози зараз не з’являються.
– Что трогает? Это фильмы, люди, ситуации?
– Дуже важко переноситься смерть близьких.
– Сколько у Вас денег всегда при себе? Минимальная сумма, с которой Вы себя чувствуете комфортно.
– Останнім часом не ношу з собою гроші, бо хлопці всім забезпечують.
– Деньги, машини для Вас не главное?
– Ні. Я люблю їздити за кермом. Але при тому всьому це для мене кінь бойовий.
– А что есть с такого в жизненного комфорта, без чего Вы не можете?
– Та без всього можу. Ось в Будинку Профспілок на карематі спав два місяці. І нічого, нормально.
– Ваша мечта? Кроме революции мировой.
– Ні, світової не потрібно. Хотілось би спокою. Затишного життя. Сотка городу, будинок. Писав би книжки якісь.
источник “ОРД”
