Довгоочікувана прем’єра балету “Сойчине крило” за новелою Івана Франка та на музику композитора Анатолія Кос-Анатольського відбудеться вже наприкінці грудня. Напередодні прем’єри КВ поспілкувалась з балетмейстером-постановником балету “Сойчине крило” Георгієм Ковтуном, який розповів про життя театру та власний балетний шлях
.KВ: Як доля звела вас з Київською оперою?
Георгій Ковтун: Мене запросили на постановку дитячої вистави “Дюймовочка”. Саме з цього почався мій шлях тут: після “Дюймовочки” я став художнім керівником та балетмейстером трупи. За свій час роботи поставив близько 30 вистав.
KВ: З якого віку Ви почали займатися балетом?
Георгій Ковтун: До балету я прийшов пізно, у 16 років. Але до цього я захоплювався цирком, тому дещо розумівся на хореографії та сцені.
KВ: Наскільки музика Анатолія Кос-Анатольського Вас схвилювала? Чи легко Вам творилося?
Георгій Ковтун: Спочатку було несприйняття. Але потім прийшло справжнє захоплення! Я люблю мелодійність, насичену трагічність, яскраву феєричність, особливо коли вона заснована на національному фольклорі.
KВ: Чому Ви вирішили створити нове лібрето “Сойчиного крила”? Про що Ваша вистава?
Георгій Ковтун: Час не стоїть на місці, він завжди вносить свої корективи. Лібрето належало тій епосі – драмбалету. Балет – особливе мистецтво. У ньому немає підрядкового тексту твору. І, щоб вмістити головну для себе ідею “Людина, відірвана від своєї землі, не завжди приживається в тому чи іншому середовищі”, мені довелося використовувати різноманітні балетні прийоми, що допомагають створити образи головних героїв, тогочасну епоху, масові сцени кордебалету, і головне – не порушити нитку оповіді великого майстра пера Івана Франка.
KВ: Ця постановка може стати однією з найліпших Ваших робіт? Які для вас критерії успіху?
Георгій Ковтун: Кожен балет або вистава – твоя дитина. Важко передбачити її майбутнє життя. Але вона знає, що ти вклав у неї всю свою душу, і сподіваєшся, надалі, вона порадує тебе і своїх глядачів творчістю, так необхідною сьогоднішньому дню.
KВ: Чи легко знаходити спільну мову з молодими артистами балету?
Георгій Ковтун: Відразу відзначу молоду, трохи різношерсту, але талановиту трупу. Балерини і танцівники, немов фарби на полотні, зайняли кожен свої місця та художні відтінки, які відповідають даній палітрі. Було важко, але незважаючи ні на що, вижили, піднявшись на щабель вище у своїй професії.
KВ: Як вибираєте танцівників для головних ролей у ваших постановках?
Георгій Ковтун: Поки знайомлюся з колективом, спираюсь на нинішнє керівництво, у даному випадку на “Маму артистів” Тетяну Боровик. Далі виживає найсильніший. Повинен зізнатися, іноді, артист, який спочатку не викликає в тебе емоцій, раптом несподівано відкривається з раніше невідомого боку і зносить дах мозкової системи, лягаючи в твою ідею блискучою й так необхідною фарбою!
KВ: Як ви вирішуєте конфлікти та труднощі під час репетиційного процесу?
Георгій Ковтун: Головний конфлікт наразі це війна та сирени. Те, що відбувається, дратує, заважає cконцентруватися на творчому процесі. Артисти – молодці. Дивлячись на них, не даєш собі розслабитися, залучаючись до постановчого процесу з подвійною силою, впевнено йдучи до своєї мети.
KВ: Чи впливає індивідуальність артиста на Ваші творчі рішення щодо постановки?
Георгій Ковтун: Так, приємно працювати з індивідуальністю. Я жорстокий художник. У своїх постановках вимагаю повного підпорядкування та виконання даних завдань. І тут велич індивідуальності чітко, можливо, наступаючи собі на горло, має залишитися в моїй темі, не приносячи своїх коригувань у роль персонажа, що створюється, і прожити її на сцені разом із задумом автора.
KВ: Як ви ставитеся до сучасних технічних тенденцій у світі балету та як вони впливають на ваш творчий підхід?
Георгій Ковтун: Сьогодні важко і безглуздо відмовлятися від технічних нововведень. Вміння користуватися новітніми засобами допомагає балету відкрити ті чи інші сторони, надає виставі відповідного шарму, даючи глядачеві зануритися у видовищний захоплюючий світ, доповнюючи одне одного. Технічні, світлові, звукові, кіношні та інші ефекти повинні працювати на даний аспект, доповнюючи його.
KВ: Як змінилась балетна сцена після початку повномасштабного вторгнення?
Георгій Ковтун: Повномасштабне вторгнення, що змітає все живе на своєму шляху, природно, вплинуло на день насущний. Але що мене вражає: відданість глядача театру і самовіддана робота артистів, які залишились, ніби нові, загартовані паростки майбутнього, пробиваються на цьому тлі кошмару в світле завтра. І, я сподіваюся, все повернеться на свої місця, але тільки в оновленому вигляді – більш прогресивному та талановитому прояві мистецтва для сьогодення та майбутнього покоління.
KВ: Чи можемо ми очікувати нових постановок у Київській опері?
Георгій Ковтун: Колись я віддав цьому театру майже 10 років свого життя. Звичайно, він дорогий моєму серцю. Тому я щиро сподіваюсь на продовження творчих зустрічей на сцені театру, як з артистами, так і з глядачем.
Як раніше писала KВ, над “Сойчиним крилом” працював зірковий колектив постановників, який креативно підійшов до втілення сюжету на сцені — від оновленого лібрето до унікальних декорацій та костюмів. Як і чому було змінено лібрето балету, що глядача чекатиме на сцені, з якими труднощами зіткнувся творчий колектив та як зараз виглядає “внутрішня кухня” Київської опери KВ розповів художній керівник театру Петро Качанов.
Фото: соцмережі
